4 листопада 236 народних депутатів проголосували за законопроект №14005 «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію».
Автори законопроекту – народні депутати Мотовиловець Андрій Вікторович, Кравчук Євгенія Михайлівна, Брагар Євгеній Вадимович, Іванов Володимир Ілліч, Леонов Олексій Олександрович. Всі з фракції зелених слуг неукраїнського народу.
Мета закону, на перший погляд, нібито прогресивна – спростити виконавчу процедуру стягнення боргів завдяки цифровізації відповідних алгоритмів. Щоправда, чомусь ті ж мешканці Великої Британії не бажають «покращувати життя» за допомогою цифровізації і навіть вийшли заради цього на протест проти ініціативи прем’єр-міністра Кіра Стармера. Але куди ж тим британцям до того розуміння, яке є в українців? Щоправда, самих українців ніхто і не запитував.
Взагалі труднощі із процедурою банкрутства та стягнення боргів в Україні мають системний характер ще фактично із 90-х. Проте саме такий стан справ, на мою думку, був свідомо збережений кланово-олігархічною системою управління. В таких умовах зручно грабувати та управляти. Зокрема, «передавати» частини національного багатства в «потрібні» руки. Власне тому серед олігархів і нема нікого «випадкового».
Диджиталізація в теорії могла б суттєво спростити загальний процес стягнення боргів в інтересах кредитора. Проте є чимало «але».
Як показує аналіз законопроекту, спрощення процедури стягнення боргів – це свого роду показова мета, яка приховує справжню. «Технократичність» та «технологізація» виступають прикриттям. Законопроект інтегрує автоматизовану систему виконавчого провадження з державними реєстрами, банками та платіжними системами. Уся «цифровізація» зводиться до створення Єдиного реєстру боржників. А от вже тим, хто туди потрапить (навіть всупереч Конституції та законам!), – не позаздриш. Якщо людина потрапить до реєстру, то нотаріуси відмовлять їй у посвідченні договорів з нерухомістю, банки автоматично заблокують операції з рахунками, сервісні центри МВС відмовлять у реєстрації автомобіля. Натомість державний виконавець отримає надзвичайно широкі повноваження, зокрема зможе самостійно обирати спосіб стягнення та оцінювати вартість майна боржника – фізичної особи.
Причому ці обмеження будуть застосовані автоматично, без окремого судового рішення по кожному з виду санкцій. Що вже вступає в конфлікт із Конституцією, правами людини та базовим правом для всього вільного світу – правом власності.
Вся процедура відбуватиметься лише на підставі початкового рішення суду про визнання боргу, а далі «система» розчавить боржника. Підкреслюю – не рішення суду про стягнення боргу, а лише про визнання! Фактично головною «новацією» закону є створення механізму обходу норми Конституції про право на житло та Цивільного процесуального кодексу (єдине житло боржника не може бути предметом стягнення).
Частину боргу не можна погасити іншим майном, якщо його вартість менша за заборгованість. При цьому єдине житло, у випадку наявності боргу та внесення людини до Єдиного реєстру боржників, буде заблоковане – його не можна буде ані продати за рішенням боржника, ані передати у заставу банку з метою отримання кредиту для виплати боргу. Тільки судовий виконавець зможе продати квартиру боржника, адже відповідно до цього закону він «самостійно обирає спосіб погашення».
Розгляньмо, кого відразу зачепить черговий антиукраїнський закончик зеленої кліки. В Україні зараз офіційно понад 8 мільйонів боржників-фізичних осіб. До повномасштабної війни було 6,5 млн. Населення до 24 лютого 2022 року було 37 млн, а зараз, в кращому випадку, – 28 млн. Тобто до війни 17,5% населення були боржниками. Зараз таких 28,5%. Кожен третій мешканець країни. Тільки вдумайтесь в цю статистику!
Ключові види заборгованості – це комунальні послуги – 30% та штрафи – 38%. До цієї статистики входить оплата комуналки та штрафів, які нараховані із порушенням закону та доволі часто скасовуються судами. Як приклад, плата за транспортування газу чи обслуговування газорозподільчих мереж, щодо яких споживач не укладав письмових договорів щодо надання «послуг». Які можуть «надаватись» завдяки законам фізики та використанню газових труб, укладених коштом тих же споживачів, а не ніяких Облгазів. Проте кількість боржників продовжує зростати, зокрема завдяки внутрішньо переміщеним особам, які втратили все майно на окупованих путінською армією територіях (наприклад, Маріуполь!), але не «втратили» зобов’язання щодо сплати своїх боргів. Їм до цього часу надходять відповідні квитанції та вимоги. До слова, до цього часу витрачаються мільярди гривень на зарплату чиновників з Луганської та Донецької областей, керівників комунальних підприємств на кшталт Бахмутводоканалу, а частина із названих структур продовжує оновлювати свій автопарк. Купуючи нові автівки за мільйони державних гривень, тоді як люди досі купують та приганяють старі «корчі» для українських воїнів. А дуже часто (майже завжди) ще й самі воїни витрачають свою зарплату на ремонт та заправку тих же авто.
Проголосований в першому читанні законопроект 14005 закладає підвалини для позбавлення цих людей залишків майна – грошових коштів на рахунках, єдиного автомобіля тощо. Решта населення, яке ще не втратило свої домівки внаслідок війни, також може потрапити в боргову пастку і втратити своє майно завдяки «цифровому покращенню». Для них блокування майна, рахунків та пеня зроблять свою чорну справу. Та й зелено-соросячі рихворматори готові як не вартість електроенергії знову збільшити, так ввести додаткову «послугу» з розряду обслуговування газогонів.
Ідея введення штрафів за відсутність грошей так і витає в повітрі. Але повернемось до суті. Законопроект прямо суперечить Конституції, зокрема щодо інструментарію виконавчого провадження. Адже рішення суду про визнання боргу ще не означає рішення суду щодо стягнення цього боргу коштом квартири боржника. Стаття 41 Конституції говорить: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним». А стаття 47 Конституції доповнює: «Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду». Згідно з цими нормами Конституції, жоден судовий виконавець не може «самостійно обирати спосіб погашення» боргу. Норми Конституції є нормами прямої дії. Так записано в самій Конституції, яка поставлена на паузу за винятком тих моментів, коли Зеленському потрібно пояснити відсутність виборів. Розпродаж української землі і надр всупереч 13-14 статтям Конституції – можна. Множинне громадянство всупереч статті 4 конституції – можна. Позбавлення права власності всупереч 41 та 47 статтям – також можна.
Головне науково-експертне управління ВР України, до речі, розкритикувало «закончик». Зокрема, відразу звернуло увагу, що вказаний вище законопроект має такий же стосунок до цифровізації, як різні міндічі до патріотизму. Наведу кілька цитат із висновку головного управління:
«Назва проекту (“Про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження”) не враховує, що частина його положень спрямовані на обмеження прав боржника у розпорядженні належним йому майном, коштами та цінними паперами у зв’язку з внесенням його до Єдиного реєстру боржників як боржника у виконавчому провадженні, що навряд чи безпосередньо пов’язано з цифровізацією виконавчого провадження. Крім цього, із змісту проекту залишається незрозумілим, в чому саме полягає “цифровізація виконавчого процесу”, до того ж в тексті проекту зміст цього терміну не розкривається, а сам він не використовується».
Хто ж голосував за законопроект 14005?
Фракція зелених слуг неукраїнського народу дала 180 голосів, «Європейська Солідарність» – 25, позафракційні – 31. Як бачите – слуги Порошенка із ЄС проголосували обмежено – лише 25 депутатів. Позафракційні стали «рятівниками» – їхній 31 голос забезпечив більшість. Проти проголосувала лише фракція «Батьківщина». Цікавим є той факт, що поіменне голосування досі офіційно не оприлюднене. Мабуть, «технологічної цифровізації» забракло. В 90-х під час «прихватизації» та розпаювання землі незначна частина українців застерігала від страшних наслідків. Але їх не хотіли чути. Отримали бідність, слабкість, роззброєння та повномасштабний напад від путіна.
Розпродаж України – землі та надр, поєднаний із множинним громадянством та таким стягненням «боргів», становить загрозу для існування українського народу не меншу, ніж московський терор.
Ці загрози набагато страшніші від тих, через які відбувались «картонні процеси». Чи готові українці захищатись? Бо відступати вже нема куди. Прірва. Натомість нас все ще мільйони. Справедливість, Конституція та закони – на нашому боці.