Поруч із собором Святого Юра є Митрополичі сади – одухотворене осердя Львова. Саме там 24 серпня – у День Незалежності України – вирувало любов’ю концертне дійство «Моя Україна» за участю Народного артиста України, Героя України Василя Зінкевича.
Напередодні Україну облетіла звістка: Василю Зінкевичу на державному рівні вручено відзнаку «Національна легенда України». Під час церемонії на співака чекав сюрприз: розділити з батьком час слави приїхали обидва сини – старший Василь та молодший Богдан. Василь Зінкевич-молодший є військовослужбовцем Третьої окремої штурмової бригади та прибув з фронту. Всім запам’яталися його слова: «Слава Україні! Ще вчора я сидів під Андріївкою в окопі, який викопав сам за 20 днів. Запевняємо, усе більш-менш налагоджується. Ми далі відштурмовуємо свої території, тому Харківська область буде нашою. Слобожанщина буде нашою! Ми її не віддамо!»
Чи треба казати, з яким пієтетом чекали львів’яни на зустріч з Василем Івановичем Зінкевичем? Яблуку ніде було впасти, як мовиться. І високі очікування справдилися. Панувала абсолютно неповторна атмосфера, яку можливо лише відчути особисто, бо неможливо передати словами.
УКРАЇНА – ЗАГАДКА ВІКІВ. ВИСОТА НЕБЕС, ЗОЛОТО ХЛІБІВ
Моє спостереження: на сцені Василь Зінкевич є не просто співаком, а гуру. Пастирем духу. Він фактично проповідує Божі й Українські істини. Глибинно. Без суфлерів і папірців. Тож вважаю слова Маестро – цінністю. Окрім того, він десятиліттями нікому не дає інтерв’ю. Натомість завжди дарує одкровення глядачам.
– Братове мої, львів’яни, – звернувся наразі Василь Іванович до святкової аудиторії. – Сьогодні свято, омріяне Україною сотні літ. Для мене то є висока честь його саме тут, у Львові, відзначити. І саме тут, в оцьому святому місці. В цім і є, напевне, щастя людини. З Днем Волі! Справжньої волі нашого народу. З Днем справжньої волі кожного українця! І тому я завжди, без перебільшення, з величезною честю і гордістю кажу: Моя Україна! Мій народ! Моя свята земля! Моя свята її величність Держава Україна!
Зі святом вас, дорогі братове львів’яни!
«Україна – загадка віків.
Висота небес. Золото хлібів.
Мудра глибина нашого Дніпра,
Й Черемоша спів, як дзвінка весна.
Хай лунає наша пісня в добрий час!
Хай єднає Україна завжди нас»
На вашу честь, на честь її величності Держави Україна хай звучать пісні з нашого, українського джерела.
«Новий день над Україною» у виконанні Василя Зінкевича можна прирівняти до пісень з когорти українського славня: тут і поезія, і мелодія, і виконання – рівня вічності.
Також неможливо уявити Василя Зінкевича без легендарної «Червоної Рути», якій цьогоріч виповнюється рівно 55 років з часу створення.
– Ця пісня стала нашою ідеологічною зброєю, – поділився думкою Василь Іванович. – «Червона рута» – то є спалах нашої національної свідомості. Вона буде завжди в нашому єстві. Я пам’ятаю, як її співали від Сахаліна до країн Балтії. Пісня про любов, яку сотворив Син Великого Народу. Українського! Сьогодні, на честь Дня Незалежності, святого празнику нашого, звучить наша свята пісня. Братове, будемо співати разом! В ній звучимо ми – кожен окремо і всі разом родинним колом.
ПРОДОВЖИТИ СПРАВУ КОШИЦЯ І ПЕТЛЮРИ
Не оминув увагою Маестро і свій проект «Українська пісня єднає світ», над яким працює більше десяти років.
– Це більш ніж пісенна програма, – каже співак. – Це – мрія мого життя. Я коли був молодим, дізнався про феноменальну мистецьку акцію, яку свого часу здійснила українська хорова капела у Європі під орудою фантастичного диригента Олександра Кошиця за особистим проханням Симона Петлюри. Вони познайомили світ з українською піснею. І коли звучала українська пісня, всі – на рівні держав і президентів – запитували: що це за народище, яке може піснею лікувати людську душу, повертати Ренесанс – відродження для людини? Що це за пісні? Що це за голоси? І якщо цей народ має такий скарб, то уявіть, що вони можуть робити в галузі медицини, кібернетики, математики? У деяких державах сказали: «Ми думали, що ми – цивілізація, але є народ, який вище нас». І всім було без перекладу зрозуміло, про що українці співають.
Я долучився до цієї справи. Вона не проста. І сьогодні програма «Українська пісня єднає світ» стала не просто бажанням. Це – моя необхідність. Я вже багато зробив…
Коли ввірвалася війна в нашу Україну, я почав писати вірші. Мій друг Юрій Рибчинський сказав на те: «Нічого дивного. Ти так любиш Україну, що будеш писати». Я не поет. Це – просто крик душі моєї. Крик правди. Над світом. І цей фрагмент звучатиме у моїй фактично виставі одного актора «Українська пісня єднає світ». У цій програмі буде гармонізовано все, чим ми живемо, хто ми є. То є моя ціль абсолютно без якогось рекламного натяку та емоцій. Все повинно бути справедливим, як віра в Бога.
Я завжди для себе кажу: для мене Бог – то є ковток повітря. Знаєте, різне буває. Але Тато Небесний мене ніколи не залишав. Я кажу: «Тату, я ж такий малесенький у цьому просторі Всесвіту на планеті Земля, а коли мені заболить – Ти поруч». Ну як після цього не творити? Тож європейські країни вже підтвердили згоду на проведення цієї програми. І сьогодні лунає невеликий її фрагмент «Крик правди над світом». Послухайте кожне слово. Воно – моє. Без претензій на професіоналізм поетичний. Я просто звучу як людина. То направду мій крик. І ваш…
УКРАЇНСЬКА ДУША, ЇЇ ІСТОРІЯ – ЗАВЖДИ ПІД ПРИЦІЛОМ ВОРОГІВ. ТА ЗА ДОЛЮ УКРАЇНИ ВІДПОВІДАЄ КОЖЕН З НАС
Також невід’ємною складовою репертуару Василя Зінкевича є легендарна балада «Пісня про рушник»:
– Ця пісня символізує, як на тому рушникові історія вишиває нашу долю скупими кольорами, і ми ці кольори передаємо з покоління до покоління. А ми повинні, братове, український простір сьогодні засівати щедрими барвами. І в повен зміст. Вороги зробили все, щоб знищити в нашому фізичному і духовному єстві національну свідомість. І ця клітина лиш нині відроджується. За межами України я кажу: «Послухайте гірку правду про нашу долю. Українська душа, її історія – завжди під прицілом ворогів». І ми ніколи не повинні про це забувати. Українська історія повинна вчити, а не бездумно повторюватись. Україна упродовж століть – під прицілом ворогів. Так було. Так є. Але так не має бути. І ми повинні все для того зробити. Якщо хтось ще не відчуває – повинен усвідомити: за долю України відповідає кожен з нас… Я сказав все.
«Буду молитися за єдину,
За рідну матір Україну.
За всіх дітей – вони ж малі!
За весь народ.
За себе – ні!»
Після вікопомної балади на сцену до Василя Зінкевича вийшов український воїн Юрій Нискогуз та від імені командира військової частини А4355 Сергія Нестерчука вручив Маестро почесну відзнаку «Пошана побратимів», і запевнив, що доки звучить українська пісня – ми незалежні, чим неабияк розчулив:
– Славний воїне Юрчику! – була відповідь. – Ти мене так схвилював, що я мушу урівноважитись. Юначе! Декілька днів тому в Києві, коли мені президент вручав високу нагороду «Національна легенда України», мене не попередили, але на подію завітали мої сини – Захисники України. Старший Василько, як і Ви, – в тих передових окопах на лінії вогню. Красень. І молодший Богдан. Безперечно, защеміло батьківське серце. І я дивлюсь на Вас, славний наш сине, воїне! Зробіть все для того, щоб була Перемога. Я звертаюсь до Вас як до своїх синів. Захищайте Україну! І передайте величезну вдячність і уклін єднання! Це незабутньо. Це – назавжди! Дякую Вам!
Цього вечора Василь Зінкевич подарував українцям ціле гроно своїх знаменитих пісень: «Скрипка грає», «Море вечорове», «Така прозора музика звучить», «Горянка», «А любов тільки раз цвіте». Глядачі відповіли оваціями, величезними букетами квітів та абсолютно щирою любов’ю, яка пульсувала у просторі Митрополичих садів.
ПОСТСКРИПТУМ. Митрополичі сади – визначна пам’ятка історії, відома з ХVІІІ століття. 2016 року відбулася реконструкція верхнього комплексу садів, а в жовтні 2017 року – їх освятив Митрополит і єпископ Львівський Ігор Возняк (УГКЦ). Нині розвитком Митрополичих садів опікується благодійна організація «Фундація духовного відродження», яка є окремою складовою у структурі Львівської єпархії УГКЦ. Саме за її підтримки й став можливий унікальний концерт Василя Зінкевича. Завдяки цьому концерту на потреби ЗСУ зібрано майже 300 тисяч гривень.