Що нині триндять «деякі» в богоспасенному граді Києві, в що я, звичайно, не вірю. Не може бути такого, і квит. А народ не змовкає. Нібито в якомусь Омані, наших бовдурів ввели в оману (брехня, у нас немає такої кількості і питомої ваги дурнів). Не вірю. Нібито в цій чудовій арабській країні домовилися здати московитам Київ і Харків за один день, а всю Україну за тиждень. Нібито там був навіть щойно обраний президент України Зеленський. Не вірю. Я ж аж сам професор. Не могло такого бути в принципі. Ніби й гроші на оборону «перекинули» з бюджету на будівництво доріг аж до самих кордонів Євросоюзу, щоб у наших «братів-московитів» не виникло проблем у виконанні домовленості з доставки їхніх «організмів» до кордонів «проклятого «Заходу». А я не вірю. Такий я скептик. Ну не може такого бути. А ще кажуть, що всілякі там військові програми скасували. І перед самою війною не готувалися до неї, а публічно переконували легковірних «хохлів», що ніякої війни не буде. Люди, зазвичай, раденькі щось набалакувати. Хоча… Загарбники московити майже одразу опинилися в Харкові і Києві, і заходили вони до цих двох найбільших міст країни, як на парад. У парадних розрахунках і навіть із начепленими на мундири орденами і медалями.
Сергій Кривонос
І сунулися вони до Харкова, і йшли, не ховаючись, але, мабуть, не всі були втаємничені в якісь домовленості, якщо вони були. Он розвідки найпотужніших країн світу, мабуть, щось знали. Інакше якого б біса, кажучи науково, вони евакуювали власні посольства з Києва. Якщо немає держави, то немає й дипломатичних представництв. Чи не так? Але не так сталося, як гадалося. Керівник СБУ в Харкові Роман Дудінвже напевно нічого не знав про «високу політику». Та й не мав знати. Він просто роздав всім охочим зброю і люди самі, використовуючи термінологію такого собі путіна, почали «мочити окупантів в сортирах». А ті, нібито, не знаю, продаю за те, за що купив, почали волати: ми про таке до домовлялися. Отакої! Овва! Хто з ким і про що домовлявся? Я не знаю.
Валентин Дідковський
А в Києві все та ж історія. Московити в парадних розрахунках рушили на Хрещатик. На парад перемоги над проклятими «хохлами» в їхній же країні і столиці. Але й тут нічого не вийшло. Тут теж знайшлися нібито не втаємничені у домовленості «високих сторін» люди. Колективний «генерал Кривонос» (яке знамените прізвище) почав роздавати зброю киянам і будувати блокпости. Московитів стали вбивати із-за кожного будинку в Києві. Оце просто факт. А вони ніби теж горлали: ми так не домовлялися. Оцього вже я не знаю. Люди так кажуть.
Роман Дудін
Я, звичайно, в усе це не вірю, але закрадаються сумніви. Чомусь, раптом, «наша» влада заарештувала Романа Дудіна. Чому б це? Він же, за логікою речей, Герой і рятівник Харкова. І у генерала Кривоноса теж виникли проблеми. Він нібито, не маючи на те повноважень, рятував столицю і столичний аеропорт в Жулянах, куди мали приземлятися літаки з московським військом. А він, такий-сякий, завадив цьому. Ганьба, арешт і в’язниця. Щось тут не в’яжеться. Або навпаки дуже гарно цей пазл складається. Я не знаю. Мабуть, розуму в професора не вистачає, щоб осягнути «велику політику». А ще автор підручника для університетів «Країнознавство».
Он у нині знаменитій Бучі під Києвом, де московити продемонстрували всьому світові власну звірячу сутність, теж знайшовся один (їх багато, але поговоримо лише про одного) Валентин Дідковський. Дідусеві 65 років і він теж не був утаємничений у дії «високих договірних сторін». Він просто з подвір’я власної садиби вдарив по колоні русні з гранатомета. А потім закидав їх гранатами. Розумний чоловік. Вистрілив у повний пального бензовоз, чим спалив цілу колону танків, бронемашин і живої (тоді ще) сили ворога. Але ж діяв з власної ініціативи, без повноважень, не питав дозволу ні в Зеленського, ні в Єрмака, ні в Татарова. Ну як так можна? І де взяв зброю? Біда йому. Не відаю, чи на волі він ще. Не знаю. Всяке люди кажуть. А скільки їх таких, які вбили наших ворогів-московитів, забрали в них зброю і без будь яких дозволів, бо вони б їх, як показує життя, ніколи б не отримали, знищували московитів, забирали навіть танки і «Гради».
Ну а що ж нарід, який ніколи не помиляється, обираючи для себе найкращих, найчесніших, найсправедливіших, найрозумніших, найкомпетентніших? Ну таких, як він сам. Його, бідолашного, хтось переконав, що націоналізм — це погано. Звичайно, це стосується лише націоналізму українського. Всі інші націоналізми — московський, єврейський, вірменський, грузинський, польський, угорський, румунський тощо — хороші. Дуже хороші. Взагалі-то, націоналізм — природно притаманний людині інстинкт, який полягає у свідомому і підсвідомому відчутті того, що своє є кращим за чуже. Свої діти найрозумніші, власна дружина найгарніша, свій будинок найзатишніший, українська земля найбагатша, українське небо найблакитніше. Всі, які заявляють, що вони не націоналісти в Україні, чи будь-де, — лукавлять, якщо не перед іншими, то так обдурюють самих себе. Як хтось каже, що він в Україні не український націоналіст, це все одно, що він заявляє, що він є націоналістом якоїсь іншої нації і тому діє в її інтересах. Час і нам, українцям, засвоїти цю очевидну істину.
Автор: Петро Масляк — український науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, письменник.