Жодних панічних настроїв, бо страх і паніка це емоції, а холодний розум – наш рятівник.
Більшість людей у фейсбуці пише, що з усіх нічних атак цього тижня сьогоднішня була найжахливішою.
Майже чотири години нестерпного виття дронів, роботи кулеметів, зеніток і ракетних вибухів, які потрясають усе єство.
Від атаки до атаки ворог збільшує кількість одиниць смертоносної техніки.
Станції метро перетворилися на бомбосховища – люди, змучені безсонням сидять і лежать прямо на підлозі, дехто приходить з карематами й матрацами, дехто з домашніми тваринами.
Лікарні Києва переповнені як пораненими військовослужбовцями так і мирними людьми, до яких прилетіло, або тими, у кого в результаті стресу і диму загострилися хронічні хвороби.
Ситуацію в ці дні ускладнює страшна спека, яка тримається вдень і вночі. На вулицях значно поменшало людей, а на дорогах машин. Бензин в Україні сьогодні найдорожчий у світі, продукти харчування досягли рівня європейських країн. Пенсії залишилися мізерними.
У той же час на дорогах Київщини значно побільшало дорогих автомобілів: «Тесли», «Майбахи» і «Лексуси» вже не дивина.
Народ у громадських місцях у більшості похмурий і напружений. На Майдані Незалежності, де розрослася стихійна інсталяція з прапорів і світлин загиблих воїнів, уже немає жодного місця...
Окрема історія – це українське олігархічне телебачення. Тут абсолютні крайнощі: патріотичні рекламні ролики межують з нав’язливою рекламою численних інтернет-казино та лихварських компаній, що пропонують швидкі кредити. Реклама гучна, криклива і брутальна, чого б це не стосувалося. Особливо вражають нарізки популярних молодіжних програм із суцільним позитивом, веселі, красиві, задоволені люди, які живуть у своєму світі вечірок і фестивалів...
Побільшало на екранах кримінальних серіалів минулих років, нашвидкуруч перекладених з російської. Теж саме з піснями, які раніше лунали російською і ще живі в пам’яті.
Словом, загальне враження таке, що на телеекранах нашої країни не зміниться абсолютно нічого, навіть якщо країну густо вкриє ядерний попіл...
Може, комусь і зігріває душу ота вся статистика – скільки вбито ворогів і спалено їхньої техніки, але на думці зовсім інше – скільки загинуло наших і чи є в Києві хоч одне стратегічне підприємство, куди ще не
прилетіло.
І головне – немає жодної об’єктивної надійної інформації, жодної статистики, яка б дозволяла аналізувати і прогнозувати хід подій.
Натомість ціла армія пропагандистів і блогерів, які нещадно спекулюють на довірі людей, товчуть-товчуть воду в ступі і розкидають сенсаційні заголовки. Народ купується і сатаніє, вчергове повіривши брехунам і маніпуляторам.
Градус напруги у соціальних мережах просто зашкалює – кожен готовий зчепитися з кожним із найменшого приводу. Хвилі хейту прокочуються, як цунамі, – це стосується як популярних артистів, так й інших публічних осіб. Комусь дуже вигідно відволікати людей від думки, чи виживе українська нація, чи вона вже давно здеградована, зруйнована і дезорієнтована, а спритні ділки і надалі робитимуть свою справу, висмоктуючи з цієї землі останні людські й матеріальні ресурси...
У міфологіях різних народів є сюжети про те, як герой на певний час спускається у пекло, щоб забрати звідти когось дуже дорогого чи дуже важливого.
Але ж усіх не забереш і не врятуєш.
Та як забрати пекло із сердець і душ українців?! Як забрати пекло з української землі?!