Зараз багато говорять про необхідність дозволити експорт військової продукції з України. Мовляв, це допоможе національним виробникам зброї та військової техніки вижити в умовах, коли у держави немає грошей на закупівлю такої необхідної на фронті військової продукції, наповнить бюджет і, врешті-решт, призведе до зростання замовлень всередині країни та кращого забезпечення армії. Розберімося.
По-перше, Україна сьогодні не виробляє всю номенклатуру озброєнь – не виробляє танки, бойові машини піхоти, артилерійські системи (майже не виробляє), не робить літаки, вертольоти, ракети (майже ні). Не робимо ми стрілецьку зброю і боєприпаси (ну, майже не робимо, крім ліцензійного складання). У країні гострий дефіцит вибухових речовин – практично вся потреба покривається імпортом.
Чим же нам торгувати? Бронемашини, міномети (але не мінометні міни, всі пам’ятають якість цієї продукції), станції РЕБ і РЕР, ну і, звичайно, дрони – повітряні, наземні, морські. Адже Україна попереду всієї планети (на жаль, разом з нашим ворогом – росією) у застосуванні дронів у військовій справі. Ось де, здається, золота жила!
Але це тільки на перший погляд.
І морські, і наземні, і повітряні дрони на 90-95% складаються з китайських (і не тільки) комплектуючих. Ми робимо трохи електроніки, трішки софту, рами, корпуси (знову ж з імпортних матеріалів), збираємо «на колінці» бойові частини і ставимо на них не завжди надійні і безпечні детонатори.
Більша частина продукції нашого вітчизняного оборонпрому є типовою для воєнного часу – зроблена за спрощеними технологіями, часто з фанери, пінопласту і паперу без суворого дотримання технічних умов, стандартів, зокрема стандартів безпеки. Ну, не будуть на заході розбирати постріли РПГ-7, щоб з них майструвати бойові частини для дронів.
За великим рахунком, нам нічого продавати.
Крім окремих маститих виробників, які роблять дуже дорого, але при цьому не відчувають нестачі в державних контрактах (дивна випадковість), інші виробники дронів, РЕБів, РЕРів можуть запропонувати, можливо, дуже ефективне озброєння для конфлікту «тут і зараз», тому що вже завтра всі ці зібрані з підручних матеріалів безпілотні літаки і коптери вже безнадійно застаріють, зіпсуються від часу (прості матеріали типу пінопласту і фанери недовговічні), а їхня експлуатація і навіть зберігання та переміщення пов’язані з відомим ризиком, на який свідомо йдуть наші бійці, тому що війна.
Заходу не потрібні наші фпв-дрони, наші дрони-бомбардувальники, безпілотники-розвідники і далекі ударні дрони типу шахеда – все це, і набагато кращої якості (бо у них поки що мирний час) вони вміють робити самі, а доступ до китайських комплектуючих у них кращий, ніж у нас.
Єдине, що цікавить наших партнерів, – це наш досвід ведення сучасної високотехнологічної дронової війни. Цей досвід безцінний, і його можна було б продавати дуже дорого. Але поки що ми віддаємо його задешево за мізерні подачки. Ось над чим треба працювати.
***
Повітряний терор наростає – вночі з 28 на 29 червня ворог атакував Україну десятками крилатих і балістичних ракет, запустив понад 450 шахедів, пишуть, що це рекордна кількість з початку війни.
Очевидно, що попри заяви різних бравурних «експертів», ми програємо нашу «битву за Британію» – так англійці називали німецький повітряний наступ «Операція Бліц», який проводили Люфтваффе з вересня 1940 до травня 1941 року.
Тоді, незважаючи на значні руйнування (особливо в Лондоні) і понад 40 тисяч загиблих мирних жителів, британці не просто витримали, а й завдали такої поразки німецьким ВПС, що ворог змушений був припинити бомбардування, ризикуючи залишитися зовсім без бомбардувальників.
Очевидно, що ми не завдаємо такої ж поразки російському агресору: якби дійсно збивали майже всі ракети і шахеди – ворог би їх не запускав. Якби ми могли запустити адекватну «відповідь», насамперед по москві, – стан був би зовсім інший.
Очевидно, що треба щось робити, причому не просто «щось», що вже робиться потроху і «для галочки» – повинні вживатися надзвичайні заходи, виділятися небачені досі бюджети, призначатися талановиті і жорсткі люди, а не улесливі і зручні.
Нам потрібні два комітети (або назвіть як хочете) з надзвичайними повноваженнями (нехай Верховна Рада ухвалить необхідні закони) – Комітет з ППО і Комітет з далекобійних дронів (наших шахедів). І, звичайно, обидва комітети повинен очолити сам Єрмак, інакше вони не будуть працювати.
Про автора: Юрій Касьянов –
офіцер ЗСУ. Радіоінженер,
спеціаліст з аеророзвідки.
Займається виробництвом дронів та БПЛА для української армії
та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-
конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».