Можна бути громадянином певної громади чи політичного співтовариства, але не абстрактного світу. Адже бажати бути скрізь означає бажати бути ніде.
Політичне життя не може розгортатися інакше як на певній території, а ця територія має на увазі існування кордону.
І якщо хтось хоче отримати для себе права як громадянин, то він має бути готовий виконувати й обов’язки як громадянин.
Метою всіх цих міжнародних пройдисвітів є загнати Україну у фінансову кабалу, поутворювати на стратегічних підприємствах наглядові ради аби довести їх до банкрутства та приватизації, розпродати українську землю, легалізувати наркоринок, насаджувати сексуальні збочення…
***
Поняття інституту громадянства, його генезис в історії політико-правової думки, його сутність у ході історичного розвитку держави неодноразово змінювалися, постійно сповнюючись новим змістом.
Від перших зв’язків між державою та особистістю у формі взаємних прав та обов’язків, що виникли ще в античному світі, до поняття громадянства в Римській державі, що наповнювалося різним змістом та адресувалося різним соціальним групам та верствам, взаємини між державою та людиною у період Середньовіччя, які виступають як відносини підданства, до Французької буржуазної революції 1789 року, коли разом із відмовою від терміна «підданство» було внесено новий зміст і в поняття громадянства. Саме в цей період склалися основні особливості моделі громадянина як суб’єкта громадянського суспільства та національної держави західноєвропейських країн.
Сьогодні глобалісти говорять нам, що в сучасну епоху громадянство повністю втратило свій сенс.
Але для України питання громадянства є актуальним.
І тут потрібні термінові та радикальні заходи. Бо якщо зволікати, то точку «повернення» буде пройдено. Наслідки цього – втрата національного суверенітету та культурної ідентичності…
P.S. Є декілька варіантів дати кінця Римської імперії: хтось вказує на 410 рік – пограбування Риму вестготами Аларіха, інші на 455 рік – захоплення Риму вандалами Гейзеріха, а дехто на 476 рік – зречення останнього імператора Ромула Августула.
Але насправді початок кінця Римської імперії – 212 рік, коли вийшов едикт імператора Каракалли (Constitutio Antoniniana), згідно з яким кожен мешканець Імперії ставав громадянином Риму (Civitas Romana).
І варвари швидко замінили римських громадян.
Caveant consules!