Розпочинати черговий дайджест новин, на превеликий жаль, доводиться з трагічної новини. У ніч з 16 на 17 червня Київ знову став мішенню масштабного російського ракетно-дронового обстрілу. Ворог атакував українську столицю одразу декількома типами озброєння – повітряними, морськими та наземними ракетами, а також ударними безпілотниками. Загалом Повітряні сили повідомили про понад 440 ударних засобів у різних регіонах України, з них близько 32 ракет були випущені саме по Києву.
Одним з найбільш драматичних епізодів цього злочинного удару стало влучання ракети у житловий будинок у Солом’янському районі столиці. Ракета, за попередньою інформацією – балістична, вдарила просто у 9 поверхівку, пробивши усі поверхи наскрізь і фактично зруйнувавши цілий під’їзд. У Повітряних силах зауважили, що йдеться про ракету Х-101. За словами рятувальників, уламки ракети пройшли крізь усі поверхи будинку, зупинившись у підвалі. Близько 30 квартир були знищені повністю. Сусідні під’їзди отримали серйозні ушкодження.
Пошуково-рятувальні роботи тривали понад 39 годин і завершилися ввечері 18 червня. Під завалами рятувальники знайшли тіла 23 загиблих мешканців будинку. Загальна кількість загиблих внаслідок обстрілу столиці сягнула 28 осіб, понад 140 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Також внаслідок нічної атаки загинув 62-річний громадянин Сполучених Штатів Америки. Він помер у будинку, розташованому навпроти того, де медики надавали допомогу постраждалим внаслідок удару.
Крім багатоповерхівки у Солом’янському районі, пошкоджень зазнали гуртожитки Київського авіаційного університету, школи, дитячі садки та інші об’єкти цивільної інфраструктури. На кількох локаціях сталися пожежі, вибуховою хвилею було пошкоджено десятки автомобілів. У частині району тимчасово зупиняли роботу трамвайні маршрути, перекривалися ключові транспортні артерії для безпечної роботи рятувальників.
«Це була одна з наймасштабніших атак на Київ із початку року, – заявив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. – Ворог цілеспрямовано б’є по мирних людях. Цей обстріл – ще один доказ злочинної тактики агресора».
Після цього міністерство вбивств терористичної федерації заявило, що «цілі ударів досягнуті, всі назначені об’єкти вражені».
Тим часом путін з притаманним йому цинізмом вчергове виправдав вбивства українців, заявивши, що ціллю нібито є об’єкти оборонно-промислового комплексу. Під час зустрічі із закордонними журналістами російського диктатора запитали про численні удари росії по цивільній інфраструктурі в Україні, зокрема – по житлових будинках, які спричинили загибель мирних мешканців.
Відповідаючи на це питання з посмішкою, путін заявив, що «якби ваші журналісти бачили, як були знищені нашими ракетами цілі житлові квартали – вони навряд чи могли б вам щось про це розповісти».
За словами путіна, росія займається «демілітаризацію» України, тому ракетними ударами він позбавляє «Україну можливості мати загрозливі для росії збройні сили».
Загалом із цієї розмови з журналістами кремлівського тирана можна виділити ще чимало неадекватних та жорстоких думок.
Зокрема, він заявив про готовність зустрічатися з президентом України Володимиром Зеленським, але знову заявив про нібито його нелегітимність.
«Ми готові зустрічатися... я готовий зустрічатися з усіма, зокрема з Зеленським... Якщо українська держава довіряє комусь вести переговори, заради Бога, нехай це буде Зеленський. Питання не в цьому», – сказав путін журналістам.
Також путін заявив, що новий раунд перемовин представників України та рф можливий після 22 червня. При цьому він погрожує, що ситуація для України «може ще погіршитися».
«Не домовлятимуться – ситуація, можливо, ще зміниться, на гірший для них бік. Не треба тягнути. Треба сідати і домовлятися», – сказав російський диктатор, згадавши про умови домовленості в Стамбулі у 2022 році, які були «значно м’якшими, ніж зараз».
І закінчив свою «геніальну» думку путін в притаманному йому стилі: мовляв, рф «не розпочинала військових дій в Україні, а намагається їх закінчити». Далі – нічого нового, навпаки – божевілля прогресує. Наприклад, вкотре путін спробував виправдати окупацію частин Донецької та Луганської областей, яка триває понад 10 років. За його словами, незаконні формування так званих «днр» та «лнр» нібито «мали право» на відокремлення – посилався диктатор на «прецедент Косового». Говорячи про український Крим, диктатор заявив, що «проблема не в тому, що росія анексувала Крим, а в тому, що західні країни сприяли "державному перевороту" в Україні».
Ну й насамкінець путін заявив, що твердження про те, що росія хоче напасти на Європу та країни НАТО, нібито є «неймовірною брехнею». Віримо всією Україною. Виключно, щоб освіжити спогади: 15 лютого 2022 року, за тиждень до початку російського вторгнення, путін категорично заперечував ймовірність повномасштабної війни: «росія не хоче й не планує великомасштабного воєнного конфлікту в Європі, зокрема в Україні». Висновки робіть самі.
Множинне громадянство
18 червня Верховна Рада України ухвалила президентський законопроект про запровадження інституту множинного громадянства в Україні. «За» проголосували 243 народні депутати. За задумом авторів, закон покликаний врегулювати статус осіб, що мають український паспорт одночасно із громадянством іншої держави. Його головна мета, як зазначено у пояснювальній записці, «забезпечити умови для повернення українських громадян, які вимушено залишили Україну через агресію росії, а також зберегти за ними громадянство України».
У яких випадках допустиме множинне громадянство?
• У разі набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави.
• У разі набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновлювачів-іноземців.
• У разі автоматичного набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем.
• У разі автоматичного набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, який підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави.
• У разі набуття громадянства України у спрощеному порядку для іноземців, що є громадянами держав, які входять до переліку тих, хто може отримати громадянство у спрощеному порядку.
• У разі набуття громадянином України громадянства держав з переліку тих, чиї громадяни набувають громадянство України у спрощеному порядку.
Під популізмом «повернення своїх» ховається чергове паплюження Основного Закону. Зокрема, Конституція України у статті 4 чітко закріплює принцип єдиного громадянства. На підставі цього Закон «Про громадянство України» встановлює, що добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави є підставою для втрати українського громадянства. Закон не може тлумачити Конституцію, яка має вищу юридичну силу. Закони повинні відповідати їй, а не навпаки. Офіційно тлумачити Конституцію може лише один орган – Конституційний Суд України (КСУ).
Вперше законопроект про множинне громадянство з’явився у ВР в грудні 2021-го. Тоді президент Володимир Зеленський заявив, що вносить цей документ до Верховної Ради, щоб українці зі всього світу відчували себе «не просто людьми українського походження, а українського громадянства». Тоді 99 нардепів із різних фракцій попросили Конституційний суд України (КСУ) розтлумачити норму Основного закону про «єдине громадянство», щоб з’ясувати, чи законно впроваджувати множинне. Судді КСУ донині не ухвалили рішення в цій справі. І невідомо, коли це станеться, бо з кінця січня 2025 року суд майже не працює – немає кворуму. Фактично роботу КСУ заблоковано самим Зеленським ще з моменту, як Суд мав намір скасувати антиконституційний закон про розпродаж української землі та надр.
Щодо тлумачення статті Конституції про те, що в Україні існує єдине громадянство – то воно й не дуже потрібне. Адже йдеться про односкладне речення, зміст якого є абсолютно очевидним з одного боку, а з іншого – існує стаття Конституції, що всі норми Основного Закону є нормами прямої дії. Відповідно тлумачення КСУ щодо антиконституційності зазначеного закону має радше формальний характер.
Куди подівся Чернишов?
Міністр національної єдності України Олексій Чернишов не повернувся з офіційного закордонного відрядження, попри вручення підозр його колишнім підлеглим.
17 червня 2025 року в Києві відбувся форум, присвячений відновленню людського потенціалу України — «Human capital dimension at the URC 2025. Focusing on Return and Recovery». Захід організувало Міністерство з питань національної єдності. Однак несподівано для багатьох сам глава відомства Олексій Чернишов фізично не з’явився на форумі. Замість особистої присутності міністр виступив дистанційно, відкривши захід онлайн.
Втім відсутність міністра на власному форумі співпала з його перебуванням у закордонному відрядженні. Згідно з офіційною інформацією Міністерства, 16 червня Чернишов перебував у Відні, де зустрічався з керівництвом Федерального агентства з питань прийому і підтримки біженців Австрії, представниками австрійського МЗС та громадської організації «Train of Hope».
На цьому тлі довкола імені Олексія Чернишова спалахнув новий інформаційний скандал. За кілька днів до форуму детективи НАБУ та прокурори САП провели масштабну операцію, в ході якої оголосили підозри низці осіб – колишнім підлеглим Чернишова із Міністерства регіонального розвитку та НАК «Нафтогаз України». 12 та 13 червня детективи НАБУ за погодженням із прокурором САП повідомили про підозру в замаху на зловживання службовим становищем, одержанні та наданні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі колишньому державному секретарю Мінрегіону, раднику міністра, директорці держпідприємства, забудовнику та його довіреній особі. За даними слідства, їхні дії завдали державі збитків на суму понад 1 мільярд гривень.
У публічному просторі також з’явилися заяви народного депутата Олексія Гончаренка про те, що правоохоронні органи начебто готують підозру і самому Чернишову.
Таким чином, поява міністра на форумі лише у форматі відеозвернення породила нову хвилю питань – чи не уникнув він публічної уваги на тлі гучного корупційного скандалу, що набирає обертів.
Попри те що Чернишову дуже далеко до чиновника з чистою репутацією, адже він фігурував і фігурує у справі, яка, за версією слідства, завдала державі мільярдних збитків, його вважають «улюбленим міністром Банкової». Він близький і до самого Зеленського: був одним з небагатьох чиновників, які були присутні на днях народження президента. Його неодноразово називали претендентом на крісло прем’єра. Також його пов’язують з близьким соратником Зеленського Тимуром Міндичем, проти якого останнім часом у ЗМІ розгорнулась широка кампанія (його, зокрема, звинувачують у розкраданні грошей на будівництві фортифікацій). До слова, хочеться нагадати й те, як у 2024 році детективи НАБУ не провели обшук у Чернишова нібито на прохання очільника НАБУ Семена Кривоноса, повідомляли джерела «Української правди».
Новий Генпрокурор
У вівторок, 17 червня, Верховна Рада проголосувала за призначення Руслана Кравченка генеральним прокурором України. Його кандидатуру на цю посаду подав президент України Володимир Зеленський. І як завжди – диявол ховається в деталях.
Призначення Руслана Кравченка на посаду Генерального прокурора України є показовим епізодом у складній і суперечливій трансформації української правоохоронної системи під час війни. Формально воно подається як черговий крок у реформуванні та посиленні ефективності прокуратури, але при глибшому аналізі стає очевидним, що за ним стоїть значно ширший контекст.
Кравченко не є випадковою фігурою. Його кар’єра демонструє тісні зв’язки з силовими структурами різних періодів, включно з військовою прокуратурою, яка свого часу стала знаряддям політичних переслідувань добровольців і військових. Зв’язок із фігурою Анатолія Матіоса, відомого своїм цинічним використанням прокуратури для політичного тиску, підкреслює, що новий Генпрокурор добре інтегрований у систему старих силових еліт.
Родинний бекграунд Кравченка лише доповнює загальну картину: у вищих ешелонах української влади продовжують працювати представники сімей, чия історія нерозривно пов’язана з радянськими репресіями. Це свідчить про тривале домінування в українській політиці людей, які завдяки родинним зв’язкам і політичним покровителям успішно зберігають свої позиції незалежно від зміни політичних режимів.
Паралельно з цим у політичній верхівці наростають ознаки внутрішньої боротьби: Зеленський, схоже, поступово позбавляється деяких соратників, які допомогли йому здобути владу. Зокрема, у фокусі опиняється оточення віцепрем’єр-міністра Чернишова, що фігурує в антикорупційних скандалах. Але навіть ці зміни часто мають вигляд радше перерозподілу впливів, ніж справжнього очищення системи.
Уся ця картина демонструє головну проблему української правоохоронної та політичної системи: значна частина так званих реформ залишається декоративною. Реальних структурних змін, які б руйнували старі клани, механізми політичного тиску та спадковість влади, поки не відбувається. Це створює вразливість для країни навіть в умовах війни, адже система залишається такою, що працює переважно на самозбереження, а не на ефективне правосуддя чи очищення.
Призначення Руслана Кравченка – ще одне підтвердження цієї глибоко вкоріненої проблеми. Зрештою, злі, але добре інформовані язики, кажуть, що новий Генпрокурор приведений, щоб змінити підслідність кримінальних справ, зокрема тих, до яких причетний вже згаданий Чернишов. А після зміни підслідності кримінальна справа потрапить в «потрібні» для Єрмака-Татарова руки.
Обмін полоненими
Завершити наш дайджест хочеться позитивною новиною. У четвер, 19 червня, відбувся черговий обмін військовополоненими, повідомив президент Володимир Зеленський.
Серед тих, хто повернувся додому, – воїни ЗСУ, Національної гвардії, Державної прикордонної служби. Більшість із них перебувала в полоні з 2022 року. В межах обміну повернулися військові, які воювали на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині, Харківщині, Сумщині, Чернігівщині та Київщині.
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими уточнив, що з російського полону звільнено групу важкохворих та поранених захисників згідно з домовленостями у Стамбулі.
У багатьох воїнів фіксують значну втрату ваги, дистрофію, виразки, проблеми із зором, захворювання опорно-рухового апарату, серцево-судинні хвороби та проблеми з травленням. Усі вони пройдуть медичні обстеження.
Більшість звільнених сьогодні військових перебували в неволі понад три роки. Значна частина з них потрапила в полон під час оборони Маріуполя, додав Коордштаб.
Чекаємо всіх українських захисників вдома!