Почну зі старого анекдоту радянських часів: «На завод повинна приїхати якась ну дуже важлива перевірка. Збирає директор заводу всіх майстрів і цехових, і каже їм про перевірку. Наголошує, що б не сталось, робити вигляд, що так і мало бути. Майстри і цехове начальство далі збирають простих робочих і розповідають їм те саме. Приїжджає перевірка наступного дня. Ходить по заводу, по всій території. І вже останній цех залишився — аж у ньому раптом з-під самої стелі труба якась відривається, пара починає йти на весь цех — і на начальство, і на перевіряльників. І один робочий так холоднокровно, дивлячись на годинник, каже: «О! 11:43 — точно за графіком!»
Читаю те, що московські офіційні та напівофіційні пропаг*ндони кажуть про контрнаступ ЗСУ на Харківщині і читаю цей анекдот. Виявляється, що не дуже то й потрібна була московській армії та територія, путін ледь не сам хотів там відходити, наказ про «атріцатєльноє наступленіє» готувався раніше, все під контролем. І навіть попри велику кількість кинутої бронетехніки та боєкомплектів — прес-секретар путіна пєсков говорить про «планове перегрупування». Кращої ілюстрації чи аналогії, ніж анекдот на початку статті, підібрати не можу.
Український інформаційний простір окрім ейфорії з приводу контрнаступу ЗСУ ще активно обговорює інші питання:
1. Чи знав голова ОП Андрій Єрмак, де буде справжній наступ, чи не знав?
2. Чи Валерій Залужний спеціально не розповідав в ОП про головний напрямок наступу, чи «просто так вийшло»?
Питання набагато складніші, ніж може здатись на перший погляд. Хоча… все відносно у нашому житті.
Люди із доступом до вищого військового та політичного керівництва країни стверджують, що це була «неприємна несподіванка» для Андрія Єрмака. І якщо на мить повірити, що звинувачення Вікторії Спартц в бік Андрія Єрмака мають правдиве підґрунтя, то агент московського гру з позивним «Козир», справді не спрацював на користь своїх хазяїв. Окрім Вікторії Спартц, ще раніше таку версію озвучував директор британської розвідслужби МІ-6 — Річард Пітер Мур, проте «зелені слуги неукраїнського народу» стверджують, що за цими тезами стоїть «нога кремля». Міфічний такий звірок, вигаданий попередником Володимира Олександровича.
Друге питання є більш глибоким за своєю суттю. Але перш ніж відповідати на нього, хочеться, щоб українці дали собі відповідь на інше питання: а на яких власне підставах голова ОПУ Андрій Єрмак повинен знати плани військового командування? Це входить до його посадових обов’язків? ЗСУ ієрархічно підпорядковані ОПУ? Чи, можливо, за 5 років перебування на посаді помічника народного депутата від партії регіонів — Ельбруса Тедеєва — Андрій Борисович набув геніальних знань та навичок військового планування? Оточення депутата Тедеєва в 90-х, звичайно, отримало потужний досвід боротьби та виживання в кримінальному світі, зокрема із застосуванням вогнепальної зброї. Проте навряд чи цей досвід може бути корисним для боротьби з московською армією.
Тоді якого біса головний секретар президента, який фактично відповідно до закону повинен виконувати лише секретарські функції, повинен мати доступ до державних справ такого рівня? На підставі якого законодавства та якої логіки?
У цьому місці хочеться перейти від грішного до праведного. Українські воїни дуже різносторонні. Українська Земля дає нашим Воїнам силу! І тому, навіть в умовах повномасштабної війни дехто з них примудряється покращувати свій досвід землеробних, чи точніше садівничих робіт. Коротко це сформулював академік Сергій Медвідь так: «захист Залужним дисертації на тему «Використання популяції офісних кротів у корисних цілях» проходить успішно».
P. S. Дякуємо усім Українським Воїнам за їхню доблесть, сміливість та героїзм у Захисті України! Коли говорять про контрнаступ на Харківщині, то найчастіше згадують саме командувача Генштабу ЗСУ Валерія Залужного, проте не слід забувати і про Штаб сухопутних військ України та його керівництво! Слава ЗСУ!