Проблема не в тому, що війна, а в тому, що ми живемо так, немов вона ось-ось закінчиться. Ну там: перемир’я, тиск Заходу, обіцянки Трампа, позиція Китаю, падіння цін на нафту (вже зростання), смерть путіна, розвал росії... 
Ми, суспільство, постійно чекаємо кінця війни. Це природно. Ми напружуємо всі ресурси, заплющуємо очі на відверті дурниці, миримося з дурнями, терпимо труднощі, тому що
війна.
За 11 років війни вже з’явилося покоління, яке народилося під час війни, і ніколи не бачило миру.
У нас немає, по суті, ні нормальної шкільної освіти, ні якісної системи охорони здоров’я, ні умов для розвитку бізнесу, ні демократичних свобод – тому що війна, яка ось-ось закінчиться, і тоді все буде.
А вона не закінчиться.
Нам треба навчитися жити під час нескінченної війни. Без постійного напруження всіх сил, без бусифікацій і спекуляції навколо війни, без обмежень для бізнесу і свободи слова, на основі громадянського консенсусу і політичного плюралізму.
Війна буде довгою – не можна життя відкладати на потім.
***
Парад у москві пройшов без українських безпілотників. Прикро. Ні, я розумію, звичайно, що геополітика, Трамп натиснув, путін пригрозив «орешником», китайський товариш Сі приїхав на болота, і всі давно хочуть миру...
Але миру не буде. Ось і виходить так, що коли всі просять путіна зупинитися (і забиратися з України) – він не чує, а коли йому треба провести його чортів парад – його слухають. Це – торжество темної сили, і підтвердження – на жаль! – несуб’єктності України.
Змоделюймо ситуацію, що було б, якби українські сили оборони вдарили сьогодні безпілотниками по москві. Тільки не треба лякати ядерною війною.
По-перше, ніхто з високопоставлених гостей кремлівського тирана не постраждав би, тому що безпілотники летять повільно, їх засікають від самого кордону, і завчасно дають сигнал повітряної тривоги. путін, лукашенко, товариш Сі та інші відщепенці, які приїхали до москви, сиділи б у бункері під кремлем.
Парад би скасували, безпілотники, ймовірно, збили б, не дарма ж вони притягли стільки систем ППО. Можливо, якісь дрони долетіли б і до самої Красної площі, але це й не обов’язково.
Головне – весь світ побачив би справжню силу путіна, який не може навіть провести парад у власній столиці. Трамп би сміявся, товаришу Сі було б ніяково за те, що приїхав до такого слабака, решта гостей роз’їхалися б, не дивлячись один одному в очі. І вся росія, схиблена на війні, побачила б, що цар – не справжній.
Наскільки б ця подія підняла б дух української армії та української нації – важко навіть уявити. Та цього не сталося.
Про автора: Юрій Касьянов –
офіцер ЗСУ. Радіоінженер,
спеціаліст з аеророзвідки.
Займається виробництвом дронів та БПЛА для української армії
та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-
конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».