«Ніколи знову» – гасло, яке не працює. В пам’ятні дні загиблих під час Другої світової війни ми, українці, змушені це констатувати. Адже сам український народ та українська земля фактично стали початком неоголошеної Третьої світової війни.
Найбільша війна на планеті після 1945 року знову відбувається на українській землі. Яку частково захопив путін, а частково розпродує Зеленський.
Друга світова війна для мене є прикладом фальсифікації історії. Якщо читаєш першоджерела, спогади учасників та аналізуєш особисто, то висновки точно не співпадають із офіційними версіями.
Пропаганда путіна та його секти створила ікону «пабєдобєсія», яка постійно підживлює імперіалістично-шовіністичні погляди. При цьому московський обиватель не ставить собі запитань на кшталт «чому переможці живуть незрівнянно гірше, ніж переможені?» та не задумується, що його просто використовують як біомасу для реалізації чужих інтересів. Інтересів, які не мають нічого спільного із інтересами так званого «руского народа». Навіть більше – майже завжди спрямовані проти того ж народу.
Проте історична пропаганда з боку Заходу також не відкриває правди, а спотворює сприйняття і висновки. До прикладу, більшість джерел змальовують Вінстона Черчилля як взірець народного лідера, проте його роль у довоєнних дипломатичних процесах чи післявоєнному розподілі світу є, м’яко кажучи, негативною.
Питання вигодонабувачів Другої світової війни залишається відкритим. Хто та як використовував загибель десятків мільйонів людей.
Загальні втрати військових та цивільного населення під час війни, за різними даними, становлять від 50 до 75 мільйонів людей. З них приблизно від 8 до 10 мільйонів – українців. Хоча реальні дослідження вказують на ще вище число українців, проте навіть вищезазначені числа становлять майже чверть тогочасного українського народу. І це після Голодомору 1932-33 років, коли комуно-більшовицька фарисейська зараза вбила голодом 10,5 мільйона наших далеких українських братів і сестер!
Право працює тільки там, де є Сила. Право витікає із Сили, походить із неї. А Сила народу походить із його організованості, адже навіть сама держава є вищою формою організації відповідного народу.
Тож ми, українці, відчуваючи кровну та духовну спорідненість із десятками мільйонів українців, що загинули на полях І та ІІ Світових воєн, були закатовані під час Голодоморів, продовжуємо гинути на фронтах сучасної війни, повинні зробити висновки. Самі собі відповісти на складні та страшні питання. І УСВІДОМЛЕНО ДІЯТИ! Заради всього українського народу: і наших сучасників, і «мертвих, і живих, і ненароджених…», як заповідав Тарас Шевченко.
І вже на завершення, перш ніж перейти до традиційного огляду політичних новин, подумайте над такими запитаннями: чому так склалось, що наш український народ був в епіцентрі І та ІІ Світових воєн, більшовицької революції та громадянської війни? Чому саме українці пережили найстрашніший геноцид, відомий нашій цивілізації, – Голодомор? Чому зараз йде найбільша війна на планеті саме в Україні?
А шукаючи відповіді, причини та організаторів, пам’ятайте, що безпричинних явищ не буває.
Парад на кривавій площі
Культ перемоги є дуже важливим для путінського режиму. І парад на кривавій площі є одним із важливих його символів.
Чому кажу «кривавій», а не «червоній»? Бо розташована вона на так званому «лобному місці» – площі, де відбувались страти людей. І саме від крові вона ставала червоною. Коли задумуєшся про ці речі, то знову і знову бачиш щось фарисейсько-диявольське в діях путінського шабашу: нібито вшановувати смерті десятків мільйонів людей на місці, де вбивали тисячі інших?
Цьогоріч, до речі, на московії сталін вже офіційно став кумиром. Він ніби і не переставав бути, але в цьому році вже його зображення постійно використовується навіть при богослужіннях московського патріархату. Цікаво, чиєму богу служить моспархат, який, до речі, досі не заборонений в Україні?
У межах проведення параду для путіна дуже важливими є його міжнародні гості – для визнання «рукопожатності» на дипломатичній арені та підняття статусу. На жаль, цього року до болотної столиці приїхало чимало іноземців.
На московію задля участі в параді на 9 травня повинні приїхати майже три десятки іноземних лідерів, за словами помічника президента рф Юрія Ушакова. Попри путінські запрошення, деякі країни відмовилися від візиту зовсім, інші ж обмежилися делегаціями низького рівня. Зокрема, будуть відсутні лідери Пакистану та Індії через військовий конфлікт між цими країнами, що набирає обертів.
Пакистан повністю проігнорував парад, а Індія скасувала вже оголошений візит прем’єра Нарендри Моді і направить до москви делегацію Міноборони. Моді скасував сьогодні і поїздку в Європу.
Не приїде на парад і половина лідерів країн БРІКС. ПАР надішле міністра оборони, а Іран обмежиться послом. Індонезія, яка приєдналася до БРІКС цього року, також відправить на парад лише міністра оборони. Очільник ОАЕ, які вступили до БРІКС 2024 року, теж не повідомляв про бажання приїжджати до москви. І навіть «московський» прем’єр Угорщини Віктор Орбан не приїде на парад. З ЄС прибуде тільки прем’єр Словаччини Роберт Фіцо.
Також Ушаков заявив, що військовослужбовці з 13 країн пройдуть Красною площею москви під час військового параду. Брати участь у параді будуть розрахунки з Азербайджану, В’єтнаму, Білорусі, Єгипту, Казахстану, КНР, Киргизстану, Лаосу, Монголії, М’янми, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану, перерахував Ушаков. Військовослужбовці з КНДР не братимуть участі в параді.
Власне, з огляду на статусність заходу, путін і зробив свою пропозицію перемир’я на час святкувань. Ми тут вас вбиваємо і захоплюємо українську землю, але на час наших святкувань перестаньте стріляти! Дуже зручно, чи не так?
І йдеться не про те, що потрібно атакувати сам парад. Ця теза більш бравадно ура-патріотична. Столиця московії повинна відчувати на собі війну постійно, а не тільки 9 травня. Питання у фальшивості та брехливості путіна із його пропозиціями.
З іншого боку, московія стягнула чимало ППО саме для захисту параду, чим оголила частину своїх територій, зокрема і важливих підприємств ВПК та логістичних центрів.
Уночі 7 травня безпілотники масовано атакували низку регіонів росії – під ударом опинилися оборонні підприємства.
У Саранську уражено завод «Оптиковолоконні системи», який є єдиним на росії виробником оптичного волокна. Крім того, під ударом опинився завод «Саранськкабель-Оптика». У Тулі атаковано підсанкційне «Конструкторське бюро приладобудування», яке займається розробкою високоточної керованої зброї. У тому ж районі спалахнуло науково-виробниче об’єднання «СПЛАВ», що виготовляє РСЗВ.
Тож замість створення картинки із атакованим парадом, на якому присутні представники інших держав, можна та доцільно завдавати ефективних ударів по болючих точках ворога.
Проте бравада Зеленського із прицілом на можливі вибори – це одне, а реальність – інша. Військові Збройних сил України із трьох різних підрозділів, які воюють на Покровському напрямку та на півдні, підтвердили, що отримали розпорядження відкривати вогонь лише у відповідь, пише «Суспільне».
Співрозмовники мовника зазначили, що отримували подібне розпорядження і під час оголошення так званого «великоднього перемир’я».
Водночас, попри заяви російської сторони про начебто «актуальність» припинення вогню, російська авіація вже кілька разів обстріляла прикордонні регіони, а артилерійські обстріли, скиди з дронів і застосування FPV-дронів не припиняються.
Станом на ранок 8 травня росія вже неодноразово порушувала так зване «перемир’я».
При цьому 28 квітня саме президент рф путін запропонував чергове «перемир’я» до Дня перемоги: з 00:00 8 травня до 00:00 11 травня за московським часом. Президент Зеленський назвав пропозицію театральною постановкою. Україна пропонує 30-денне припинення війни, починаючи з будь-якої дати.
Остання теза є досить важливою та стосується так званого переговорного процесу.
Спецпредставник США з питань України Кіт Келлог в ефірі Fox News заявив, що Україна погодилася на всеосяжне перемир’я з росією, яке було запропоноване американською стороною. Наразі головною перешкодою до перемир’я путін.
«Вони (українці, – ред.) погодилися, що необхідне всеосяжне перемир’я на землі, на воді та в небі на 30 днів, яке може бути продовжено. Вони хочуть цього сьогодні. Ми повернулися з Лондона два тижні тому, ми спілкувалися з "коаліцією рішучих", яку очолюють британці, французи і німці, що вони готові до цього всеосяжного перемир’я, з безліччю умов. І українці на це згодні», – заявив Келлог.
Він додав, що не всі умови подобаються Україні, але «ми виходимо на те, що це шлях, яким треба рухатися». Спецпредставник США вважає, що сторони «близькі» до можливого перемир’я.
«Я думаю, ми близькі. Єдина людина, яка може принести результат – це президент Трамп. Але якщо путін погодиться. Я думаю, прямо зараз, нашою перешкодою на шляху до прогресу є президент росії, який не погоджується», – сказав Келлог.
На тлі продовження війни та потреб України в західній допомозі такі заяви Келлога для нас є дуже важливими та позитивними.
У контексті відвідин москви лідером Китаю Сі Цзіньпіном слід згадати наступну новину.
Переговори між лідером Китаю Сі Цзіньпіном та президентом росії путіним цього тижня охоплять обговорення проекту газопроводу «Сила Сибіру – 2». До цього реалізація проекту була призупинена через розбіжності в питанні вартості, маршруту та терміновості будівництва. Про це пише Bloomberg з посиланням на джерела.
Як зауважує агентство, москва давно прагне досягти угоди щодо проекту «Сила Сибіру – 2», щоб зміцнити зв’язки з Пекіном, а також збільшити потоки газу до найбільшого у світі імпортера. Росія стає дедалі залежнішою від продажів Китаю, оскільки їй важко замінити європейський ринок, який різко скоротився після вторгнення в Україну у 2022 році.
Для Пекіна, який має інші варіанти постачання та політику диверсифікації імпорту, угода була менш важливою. Однак економічні труднощі з обох сторін можуть прискорити досягнення компромісу: росія є під жорсткими західними санкціями, а Китай стикається з проблемами в промисловості й торгівлі, тож дешевий газ виглядає привабливо.
У цьому ж контексті слід згадати, що ціна російської нафти в рублях впала до дворічного мінімуму, опустившись нижче за позначку 4 тисячі рублів за барель. Це приблизно на 40% нижче за рівень, закладений у російський бюджет. Власне така ціна на нафту сама собою вже дуже жорстко б’є московську економіку.
На початку травня сенатор від Республіканської партії США Ліндсі Грем, ключовий союзник президента Дональда Трампа в Сенаті, заявив, що має підтримку 72 колег щодо законопроекту, який запровадить нові «нищівні» санкції проти росії, якщо путін не піде на переговори для припинення війни в Україні.
За даними видання Bloomberg, йдеться про мита у 500%. За словами, Ліндсі Грема, президент США розчарований і мета Сенату допомогти Трампу.
Війна ядерних держав: Індія проти Пакистану
Чергові бойові дії між Індією та Пакистаном фактично почалися 22 квітня, коли в гірському курорті поблизу міста Пахалгам у контрольованій Індією частині Кашміру озброєні невідомі напали на групу туристів. Було вбито двадцять шість людей, більшість – громадяни Індії.
Індія звинуватила Пакистан в організації та підтримці нападу. Пакистан ці звинувачення відкинув. Напруженість швидко зросла. Індія закрила кордони, призупинила дію Договору про води Інду, важливі для пакистанської частини Кашміру (особливо в умовах аномальної спеки цієї весни) і заборонила польоти пакистанських авіакомпаній. У відповідь Пакистан вислав індійських дипломатів, припинив торгівлю та підвищив рівень бойової готовності.
Кілька днів на кордоні відбувались перестрілки. Прем’єр Індії Нарендра Моді дав армії повну оперативну свободу в ухваленні рішень щодо відповіді Пакистану. У Пакистані зі свого боку з посиланням на дані розвідки заявили, що Індія хоче розпочати воєнні дії упродовж найближчих 24-36 годин. Що зрештою і відбулось.
Індійський та Пакистанський народи мають глибоку кровну спорідненість, проте розділені за релігією. Більшість індусів сповідує індуїзм, а пакистанців – іслам. Коли Британську Індію 1947 року було розділено на Індію та Пакистан, князівство Джамму та Кашмір стало спірною територією.
Перша війна між Індією та Пакистаном почалася майже відразу й завершилася перемир’ям за посередництва ООН. Це перемир’я фактично поділило Кашмір, але не вирішило його статусу де-юре. Сьогодні Кашмір залишається поділеним лінією контролю. Індія управляє Джамму та Кашміром і Ладакхом, до яких входить густонаселена й спірна Кашмірська долина. Пакистан контролює Азад Джамму та Кашмір і Гілгіт-Балтистан і заявляє про підтримку права місцевих жителів на самовизначення. Крім цього є ще Китай, що контролює малозаселений регіон Аксай-Чин, захоплений під час китайсько-індійської війни 1962 року. Пакистан 1963 року передав Китаю долину Шаксґам, чого Індія також юридично не визнає.
Фактично йдеться про активізацію ще одного так званого «кластеру нестабільності» на планеті. Проте тут все ускладнюється тим, що обидві сторони володіють ядерною зброєю.
В Індії приблизно 180 боєголовок (зброя з’явилася у 1974 році), у Пакистану – 170. Пакистан, до речі, володіє ядерним арсеналом із 1998 року. Це через кілька років після того, як нас, українців, колективно обеззброювали та давали «гарантії безпеки». Якщо лідери народу працюють в його інтересах та проявляють волю, то іноземні гравці із цим змушені рахуватись.
До речі, в першому проекті ратифікації «Лісабонського протоколу» Верховна Рада України проголосувала за збереження ядерної зброї, але в значно менших кількостях.
В Індії проживає майже 1,5 млрд осіб, тоді як населення Пакистану становить 236 млн. Тобто загалом у військовий конфлікт задіяно держави із населенням понад 1 мільярд 500 мільйонів людей! ВВП Індії більш ніж у десять разів перевищує ВВП Пакистану – 3,9
трлн доларів проти 373,1 млрд доларів станом на 2024 рік. Індія є п’ятою за величиною економікою світу.
Аналітичний портал «Слово і Діло», порівнюючи військові потенціали Індії та Пакистану, вказав такі дані.
Індія займає посідає місце у рейтингу найпотужніших армій світу Global Firepower, тоді як Пакистан на 12 місці. Армія Індії нараховує близько 1,5 млн активних військовослужбовців і ще 1,15 млн у резерві. У Пакистану близько 650 тисяч активних військових і близько 500 тисяч у резерві.
Військові витрати Індії в рази вищі, ніж у Пакистану: 2022 рік – 81,4 млрд доларів проти 10,3 млрд, 2023 рік – 83,6 млрд проти 8,5 млрд, 2024 рік – 86,1 млрд проти 10,2 млрд. Це означає, що Індія має значно більше можливостей для модернізації збройних сил.
В Індії близько 4,2 тисяч танків, зокрема T-90 Bhishma та Arjun. У пакистанської армії 2,6 тисяч танків. Крім того, в Індії понад 148 тисяч бронемашин, що приблизно втричі більше, ніж у Пакистану.
До складу військово-повітряних сил Індії входить понад 600 бойових літаків (зокрема Rafale, Су-30 і Tejas) та близько 900 бойових гелікоптерів. У Пакистану понад 400 літаків (зокрема JF-17 Thunder і F-16) та понад 300 гелікоптерів.
Військово-морський флот Індії має два авіаносці, 13 есмінців, 14 фрегатів і 18 підводних човнів. У Пакистану лише 9 фрегатів і 8 підводних човнів. 
Вшановуючи 80-ті роковини закінчення Другої Світової війни, людство впритул підійшло до можливості гарячої фази Третьої світової:
- повномасштабна війна росії проти України;
- війна в Секторі Гази та Сирії;
- можлива повномасштабна війна Ізраїлю (разом зі США і не тільки) проти Ірану;
- Індія проти Пакистану;
- Китай проти Тайваню;
- КНДР проти Південної Кореї;
- велика кількість дрібніших військових конфліктів у Африці;
- можлива нова війна в Сербії та інше.
Якщо комплексно аналізувати вищезазначене, мимоволі все частіше виникає запитання, наскільки випадковими є ці збіги?
Наступні десятиліття будуть буремними та важкими для людства. Ніколи знову – обман і маніпуляція. Боротьба за ресурси є неминучою, зокрема за їжу, воду, надра, життєвий простір. Тобто за все те, що в українців зараз силою забирає путін та злочинно антиконституційно розпродає Зеленський (голосували за розпродаж також Порошенко та пінчуківський «Голос»). До речі, про ресурси. Рада ОДНОГОЛОСНО підтримала ратифікацію Угоди про копалини між США та Україною. За основу та в цілому. «За» – 338, 0 – «проти» та «утримались». І це попри всі умови та загрози. Що ж, аналізуватимемо в наступних випусках.
Право працює тільки там, де є Сила. Виживуть тільки сильні народи, а Сила породжується організованістю.