Уже понад два місяці Український Інститут модерного мистецтва представляє і висвітлює багатогранну творчість видатного українського художникаеміґранта Михайла Андрієнка-Нечитайла (1894-1982), який без малого, прожив 60 років у Франції, в Парижі, куди він потрапив біженцем у 1923 році, і де скінчилось його земне життя у 1982 році. Його творчість охопила майже все 20 століття.
Париж — місто притулку і паломництва митців з усього світу, і значною мірою — з України. Найчисельніша і найбільш успішна мистецька еміграція з України до Парижа відбулася на початку XX століття. Деякі з них, зокрема А. Манєвич, К. Малєвич чи А. Архипенко, М. Бойчук, С. Делане досягли світової слави. Інші, зокрема й Михайло Андрієнко, хоч і були визнані критиками, мистецтвознавцями, власниками галерей та колекціонерами за кордоном, залишаються недооціненними серeд українців і малопопуляризованими у світі.
Входячи на виставку, відвідувачі потряпляють у прекрасну мистецьку атмосферу, розглядаючи лінії та форми, кольори і відтінки, поринаючи в простір та перспективу образів, вражаючись уявою та художнім виконанням митців. Разом із тим, не усвідомлюючи того, переносяться в інший час, іншу бурхливу епоху початку та середини XX століття, наповнену руйнуванням імперій, революціями та світовими війнами, які принесли розруху, вбивства, всякі утиски i поневіряння та виштохнули мільйони людей з їхніх рідних земель.
Кажуть, історія повторюється…
Сьогодні, на початку XXI століття, коли Україна та українці знову борються за свою свободу, захищаючи та відвойовуючи свою землю, історію та культуру від російських загарбників, відстоюючи свою самоідентичність, унікальна виставка творів М. Андірєнка з приватної колекції лікарів Олександри та Андрія Ільківих та інших українських художників в Парижі, як ніколи набуває особливої вартості та значимості.
Процес організації та виконання цієї виставки, до якого долучилося багато людей, як в Америці так і в Україні, зайняв багато часу та кропіткої праці. У зв’язку з пандемією та карантином, виставка відкладалась двічі.
За 50-річну історію існування Українського Інституту модерного мистецтва в Чикаго — це друга виставка його творів. Уперше праці М. Андрієнка у кількості 50 робіт були показані в Америці в УІММ 42 роки тому, коли сам митець ще був живий. Як і тoді, у 1979 р., так і сьогоднішня довгоочікувана виставка, що відкрилася 18 червня 2022 р., була створена насамперед завдяки ініціативі та старанням чиказьких цінителів мистецтва і колекціонерів, та особливо великих прихильників таланту М. Андрієнка — лікарів Олександри та Андрія Ільківих. Зараз в галереї УІММ представлено 97 оригінальних робіт художника, від 1922-го до1970-х років, відображаючи його талант і майстерність.
Під керівництвом куратора Адріяни Кочман у співпраці з видавництвом «Родовід» в Україні та завдяки спонсорській підтримці фондації «Спадщина» була видана книга-каталог «Михайло Андрієнко: Повернення», наповнена зображеннями прекрасних творів художника, представлених на виставці.
Виставку творів Андрієнка з приватної колекції Ільківих у східній частині музею під назвою «Михайло Андрієнко та Українські митцi» в Парижі представлені відібрані з постійної колекції УІММ, мистецькі праці українців-еміґрантів сучасників Андрієнка, які в різні роки XX століття також жили і працювали в Парижі. Серед них: Олекса Грищенко (1883-1977), Софія Зарицька (1887 або 1903-1972), Северин Борачoк (1898-1975), Микола Глущенко (1901-1977), Mикола Бутович (1895-1961), Михайло Мороз (1902-1993), Андрій Сологуб (1922-2010), Любослав Гуцалюк (1923-2003) і Темістокль Вірста (1923-2017).
Згадані вище імена — лишень невеличка частка талантів з України, які збагатили світову культуру і мистецтво, але заборонялися згадувати радянською владою. Належачи до французької школи, кожний із них створив свій індивідуальний стиль, і посідає гідне місце в історії українського та світового мистецтва. Їхні прекрасні твори захоплюють майстерністю. Неможливо зупинитись та описати життя і творчість кожного названого вище художника в одній статті. Як і Андрієнка, доля привела їх до Парижа, де зустрілись їхні життєві та творчі шляхи.
Виставка «Михайло Андрієнко-повернення» — представлена у великій західній галереї музею, відображаючи багатогранну творчість визначного українського митця-модерніста, унікальною добіркою творів майстра з колекції Ільківих. Вона висвітлює майже всі його роки і творчість за кордоном.
Знайомство Ільківих із Андрієнком відбулося за порадою першого куратора Українського Інституту модерного мистецтва в Чикаго, заснованого у 1971 р., та їхнього приятеля — Василя Качуровського. Під час їхньої професійної подорожі до Нідерландів у 1976 р., за допомогою колеги, доктора Володимира Поповича у Бельгії, який сам був колекціонером та великим прихильником і знавцем творчості Андрієнка, вони зустрілися з митцем у Парижі, де він жив уже тривалий час. Андрієнкові вже було поза 80, але він ще займався мистецтвом, готувався до виставок. Він вів дуже скромний і приватний спосіб життя, не кожну нову людину допускав до себе. Лікарі Ільківі завоювали довір’я, а за наступні 5 років створили дружні стосунки. Вони відвідували його раз або двічі на рік, листувалися. Під час відвідин багато спілкувалися про мистецтво, а др. Олександра Ільків, офтальмолог, не раз радила Андрієнку, як підтримувати зір, який за довгі роки продуктивнoї параці, що вимагала концентрацїї зору, на жаль, погіршувався. Востаннє вони зустрілися у 1980 році. Через непередбачені першкоди, Ільківі не змогли відвідати його 1981 року, а в 1982-му, якраз перед очікуваною поїздкою до Парижу, вони із сумом дізналися, що Андрієнко, перебуваючи у лікарні, помер.
За роки спілкування з Андрієнком, лікарі Ільківі познайомилися з колом його близьких друзів, зокрема з відомими французькими мистецтвознавцями — подружжям Маркаде.
Жан-Клод Маркаде — філолог, перекладач, історик, мистецтвознавецьдослідник, більшу частину своєї дослідницької праці присвятив творчості Казимира Малєвича.
Валентина Маркаде, дівоче прізвище Васютинська, землячка Андрієнка, лінгвіст, перекладач, письменниця, мистецтвознавець-дослідник, одна з перших вказала на вагомий та неоціненний внесок українського мистецтва у світову культуру. Написала багато праць про творчість митцівемігрантів українського походження.
Подружжя Маркаде — спеціалісти з українського аванґарду, разом вони написали праці, присвячені творчості М. Андрієнка. Під час зустрічі з Ільківими вони ділилися цікавими розповідями. За роки їхньої дослідницької роботи творчого доробку Андрієнка вони стали його великими прихильниками та колекціонерами його творів, а також близькими друзями. Вони запросили Андрієнка на своє весілля, допомогли перевезти праці художника з Парижа на його особисту виставку до Рима.
Доктор Андрій Ільків описує Михайла Андрієнка надзвичайно скромною, стриманою дипломатичною людиною, згадує, що він ніколи не говорив агресивно чи негативно про митців, навіть коли мав критичний погляд на їхню творчість. Колекціонери українського походження з Америки, лікарі Олександра й Андрій Ільківи викликали велике довір’я в Андрієнка. Сьогодні добірка творів М. Андрієнка в мистецькій колекції Ільківих — найбільша у Сполучених Штатах Америки. Вона налічує 97 картин, написаних олією, гуашшю, аквареллю, відбитків, а також понад 150 рисунків, зарисовок та документів.
Лікарі Ільківи розповіли, що Андрієнко виказав їм своє бажання, щоб збережена колекція його праць належала українцям у цій країні.
Андрієнко перебував в аванґарді модерного єропейського мистецтва.
Критики та мистецтвознавці відзначили, що Андрієнко володів багатьма техніками та стилями і був успішний в багатьох «-ізмах».
Володимир Січинський написав про Андрієнка: «Він дійсно жив серед різноманітніх явищ нашої сучасности, а при всім тім зумів зберігти свою багату індивідуальність — відмінну від його сучасників. У творчості Андрієнка-Нечитайла можемо знайти окремі явища, ідеї, проблеми, які ставили перед собою різні мистецькі напрямки останніх десятиліть, але жодний «ізм» не міг задовольнити його вповні. Відкидає він розливність імпресіонізму, безпредметову абстрактність футуризму, крайню розкладовість кубізму, голу схематичність пуризму; не задовольняє його і понура суворість експресіоністів, безпорадний примітивізм сюрреалістів і безпринциповість супрематизму. Зате митець не втратив великих, безперечно позитивних досягнень усіх цих напрямків: імпресіонізм дав йому прозору гармонію барв, футуризм — потенцію творення, кубізм — синтез упорядкованого просторового думання, пуризм — ясність позитивізму. Не проминули надаремне також інші здобутки: активність і психологічна насиченість експресіонізму, радість і вільність творення сюрреалістів і прозорість ритму супрематистів».
На світлині М. Андрієнко знизу ліворуч, поруч др.А. Ільків; зверху ліворуч др. А. Ільків, поруч др. Попович
Куратор УІММ Адріана Кочман у передслові до каталогу говорить, що виставка «Михайло Андрієнко: Повернення» надає можливості запалення зацікавленності художником, чий творчий спадок не є чітко визначеним, підкреслюючи, що його власне місце в історії піддавалося сумнівам, а то й наражалося на прямі погрози. Вона посилається на випадок із життя Андрієнка, описаний В. Клименко в книзі розмов із Жаном Клодом Маркаде «Лицар, дама, аванґард»: до нього підійшов російський працівник культури і запропонував йому виступити з промовою перед російськими художниками, включно з українськими в Парижі. Добре знайомий із манерою захвату і присвоєння українських досягнень та ідентичності під російською культурною лінзою за радянських часів, Андрієнко відмовився. На що йому було сказано, що його місце в історії зникне… Так ім’я М. Андрієнка замовчувалося, а його 15 картин, що перебували у Львівському музеї, були знищені представниками радянської влади. Український мистецтвознавець, дослідник українських митців Парижа 1900-1939 років Віта Сусак у своєму дописі до каталоґу виставки зазначила, що «постать Андрієнка особлива. Він не досягнув світової слави, і навіть не змагався за неї», підкресливши «глибинну цінність спадщини Михайла Андрієнка, яка ще чекає на відкриття».
Його часто називали руським, а він залишався незмінно гордим нащадком своїх козацьких предків. Його рід походив із Чернігівщини, де Андрієнки були козацькими сотниками та полковниками. Там 1766 року Семен Нечтайло-Андрієнко отримав спадкове дворянство. Дід митця переїхав до Одеси й купив землю на Херсонщині, i там народився сам Михайло. У кривавий час революції він залишив Україну, перейшовши нелеґально кордон із Румунією. За це був ув’язнений на декілька місяців. Пізніше знайшов працю художником-декоратором у театрі, де отримав успіх, так, що йому запропонували працю в королівському театрі в Бухаресті. Та його мрією був Париж. Він перейшов через Чехословаччину, Угорщину, Австрію та інші країни Європи. Там він працював художником-декоратором, виконував портрети, плакати тощо. А коли дістався до Парижа — залишився назавжди, знайшовши там природне місце для творчості й скромного, повністю присвячоного мистецтву життя.
Французи називали Мішель Андрієнко та вважали своїм, відвідувалли його виставки в Осінньому салоні, Салоні Незалежних, та інших галереях. Його бачили в його улюбленому кафе Du Dome, де він часто робив зарисовки. Він дуже органічно вписувався в організм міста. П’єр Курті’йон колись написав про Андрієнка: «Його можна побачити, як він іде вздовж мурів повільною ходою, немов якийсь дух».
М. Андрієнко був також письменником. Писав не лише на мистецьку тематику, а й створював повісті та нариси, здебільшого автобіографічні, наповнені філософськими роздумами, медитативні, в яких можна відчути особу самотнього мандрівника, що придивляється до людей і світу. Він писав як французькою, так і рідною українською мовою. Був віддаленим від всяких політичних груп, вважав себе часткою світової культури і називав себе бездержавною людиною українського походження.
Чи в картинах, чи в театральних декораціях та декораціях до німих французьких фільмів, він завжди був майстром форми, працював уважно, неквапливо, прискіпливо. Андрієнко залишив особлий слід не тільки у мистецтві паризької школи, а й в історії українського мистецтва!
Щиро вас заохочую відвідади Український Інститут модерного мистецтва (2320 W. Chicago Ave.) https://uima-chicago.org
Не пропустіть останньої нагоди познайомитись з видатним митцем українського походження Михайлом Андрієнком і насолодитись його прекрасною творчістю. Останній день виставки 25 вересня.