Українці досить часто не помічають очевидних закономірностей там, де це є життєво важливо. Прикладом цього можна згадати події в 2014-15 роках, при яких олігархічна система розпочала підготовку до системного руйнування добровольчого та волонтерського рухів. Добровольці зі зброєю в 2014 році вперто не хотіли помічати самі та чути від інших, що олігархат вже працює проти них. «Ми зі зброєю, ми захищаємо Україну, хто нам щось зможе зробити?» — казала більшість їхнього керівництва. Прийшов 2016 рік, і почались масові суди, арешти, більше 30 000 кримінальних справ. Варто зазначити, що це все з тим, як Петро Порошенко, готуючись до виборів у 2019 році, саме в 2016 змінив стиль риторики — із президента, який домовлявся з усіма, організовував і підписував зрадницькі «Мінські угоди», спеціально вивів з-під удару регіоналів (своїх колишніх однопартійців та тих, з ким разом працював в уряді Януковича та Азарова), провалив люстрацію, Іловайськ, Дебальцеве тощо, — став «рішучим», «вольовим» та «войовничим». Ага, президент «перемоги». Тільки не українців над московитами, а свинарчуків над оборонопромом, ватного ура-патріотизму над здоровим глуздом та любов’ю до України.
Але повернемось до закономірностей — діяльність олігархічної системи проти добровольців і волонтерів була масштабною, свідомою, системною та очевидною. Тільки олігархічні ЗМІ про це «чомусь» мовчали. Можливо, це якось пов’язано із відсутністю серед «українських» олігархів — власників провідних ЗМІ — етнічних українців. Як думаєте, є такий зв’язок? Чи як завжди «не на часі»?
Олігархічна система не змінюється після заміни одного сидячого на золотому унітазі на іншого. І після заміни олігарха на олігархічну маріонетку чи «голограму Голобородька» — також. Власне тому і зараз кланово-олігархічна система управління Україною дуже чітко та масштабно працює проти добровольців та волонтерів, адже активні люди, що мають бойовий досвід та є патріотами, — за означенням є загрозою для цієї системи.
Мені особисто відомо вже про кілька десятків випадків свавілля влади проти воїнів, але найгірше — динаміка. Якщо нічого не змінити, то в майбутньому число в 30 000 кримінальних справ при Порошенку буде «переплюнуто» при Єрмаку. Ой, перепрошую — при Зеленському, хоча хто знає, хто там на кого працює — чи то Єрмак головою в офісі Зеленського, чи то Зеленський в офісі Єрмака працює президентом. Колись із цього приводу потрібно буде зробити окреме дослідження.
Основний інстинкт внутрішнього ворога України — самозбереження та подальше збагачення. Для самозбереження олігархат завжди організовує нам сценарій виборів із псевдоальтернатив — вибираєш сам, але тільки з їхнього меню. А для того, щоб українці фізично не взялись за наведення ладу, треба унеможливити появу сильних лідерів (не їхніх!) та реалізувати «розділяй і володарюй». І нехай собі до посиніння та двосторонніх прокльонів українці сперечаються між собою, який із їхніх ворогів є «більш патріотичним». Або, іншими словами, який сорт фекалій краще пахне. І займатись цим процесом можна дуже довго — майже як дивитись на вогонь чи воду, що тече.
До чого тут це — запитаєте Ви? І отут ми підходимо до головного — в умовах війни створюються сприятливі умови для появи сильних лідерів. Особливо серед військового керівництва.
Українці ще задовго до війни були готові підтримати «сильного лідера», навіть національного диктатора. Адже в багатьох є усвідомлення, що в інший спосіб перемогти того монстра — внутрішнього ворога — неможливо. А без цього неможливо і перемагати зовнішнього. Або перемоги носитимуть локальний характер — паралельним постійним зменшенням живих рішучих добровольців.
І уявіть собі, що в цих умовах з’являється «український де Голль», грюкає кулаком по столу і каже:
1. Закриваємо антиукраїнський політичний бордель. Починаємо наводити лад в своєму Українському Домі.
2. Цих — за злочини проти українців — на вищу міру покарання у військовий час. Цю групу — в тюрму. Цих «експертиків» та пропаган..нів — викинути з інформаційного поля із повною забороною обіймати державні посади.
3. Проводимо повний перегляд, облік та аудит нашого національного багатства.
4. Мобілізуємо всі сили, ресурси та людей для перемоги над всіма ворогами України.
І ще з десяток пунктів…
Щоб зрозуміти, що мільйони чи навіть десятки мільйонів українців готові духовно, морально та фізично підтримати такого «українського де Голля», не потрібно мати дві вищі освіти та бути аналітиком. Можна бути навіть Зеленським — для такого «складного» висновку цього рівня буде достатньо.
Де може зародитись «український де Голль»? Власне в тому середовищі, де зародився і сам француз Шарль де Голль — серед військових. І отут саме й починається найцікавіше: як в умовах війни знайти потенційну загрозу та знешкодити її?
Щоб її знайти, потрібно не так багато. З десяток військових, які час від часу з’являються в інформаційному полі. Ще кілька десятків військових, які хоч і не з’являються в інформаційному просторі, але займаються дуже важливими речами, і як наслідок мають авторитет серед воєнних, а при певних обставинах можуть досить швидко стати відомими та популярними серед українців. Які, нагадую, готові підтримати сильного рішучого українського лідера!
Зелена команда цей список склала досить швидко, принаймні з верхньоюйого частиною проблем не могло виникнути. Очільником цього списку, очевидно, є Валерій Залужний — Головнокомандувач Збройних Сил України. Посідає пан Залужний найвищу військову посаду в Україні з 27 липня 2021 року. І якщо до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Залужного за потреби ще можна було кимось замінити, то зараз це зробити просто так не вдасться навіть Єрмаку чи Зеленському. Особливо — Єрмаку.
Вище політичне керівництво країни повністю провалило, а в багатьох моментах — злочинно просаботувало підготовку до війни. В окремих моментах — взагалі відкрито допомагало ворогу: розмінування Чонгару — яскравий приклад (хоча, як на мене, саботаж підготовки до оборони Києва, відсутність тероборони в Херсоні, допущення блокади Маріуполя — не менш злочинні дії).
Контроль інформаційного простору — «Єдиний ефір імені Володимира Зеленського», куди в 90% випадків допускають тільки адептів «зеленої секти» або «сваіх, нужних людєй», звичайно, відіграє колосальну роль. Проте та провалена підготовка і як наслідок — десятки тисяч загиблих, мільйони біженців, серед яких жінки дітородного віку та діти, частина з яких вже не повернеться (страшний удар по українському генофонду!), є шилом такої величини, яке навіть в мішку «єдиного ефіру» не заховаєш. Люди ж все бачили, а дехто — ще й дуже багато бачив та розумів. І нехай навіть не на екранах, але про це говорять.
Валерій Залужний
Водночас люди з надією, любов’ю та гордістю дивляться на ЗСУ. І само собою — на його керівництво. Особливо після перших днів війни. Адже всі, навіть ті, хто взяв до рук зброю, відчували страх, невідомість, невизначеність, створений образ «другої армії світу», масштаб застосування зброї — ракетні удари та бомбардування по всій Україні. І тут українці вистояли! Бліцкриг московії провалився!
Валерій Залужний в цих умовах має колосальний потенціал, і Зеленський це розуміє. А ще краще це розуміють ляльководи за його спинами. І тому Люся Арестович ще в квітні почав хрюкати в бік Залужного, що останній «просто виконує накази» (напевно, розумних радників Арестовича і Подоляка?). Але українці не сприйняли цього. Наступний напад — спроба перекласти відповідальність. А ще постійні фото з усякими єрмаками та іншими арахаміями для того, щоб і Залужного приземлити, й арахамій припідняти.
Ігор Смешко
У перемоги повинен бути один електоральний батько. Тому Зеленський зі своїм офісом активно діє проти авторитету Залужного. Позитивним моментом є підтримка Залужного з боку західних партнерів, які йому довіряють набагато більше, ніж Зеленському з Єрмаком. Добре пам’ятаючи про візит в Оман та зустріч там із Патрушевим.
Саме в контексті візиту в Оман потрібно згадати про іншого генерала — Ігоря Смешка, на якого зробили інформаційну атаку, а можливо, і не тільки інформаційну (невідомо, чи відкрита відповідна кримінальна справа, чи це просто нешановна Мосейчук на коломойських плюсах зробила вкид). І я не збираюсь тут аналізувати плюси та мінуси Смешка як політика, а хочу холоднокровно звернути увагу лише на контекст. Після чергової спроби західних партнерів відсторонити московського агента із псевдо «Козир» з державних структур, той же «Козир» почав активно готуватись до захисту. Зокрема, домігшись зняття голови СБУ Івана Баканова та Генерального прокурора Ірини Венедіктової. Посадивши замість них у відповідні крісла своїх людей.
Сергій Кривонос
До чого тут Смешко — виникає запитання? Генерал-полковник, розвідник, який контактує з Держдепом США, і ще й робить це досить активно. Саме тому, до речі, колишній агент кгб, однокурсник путіна, Юрій Швець так позитивно висловлюється про Смешка. Настільки високопоставлений екскгбіст як Швець отримав можливість жити в США та ще й мати доступ до настільки інсайдерської інформації саме через співпрацю із Держдепом. Інформаційний вкид про Смешка як можливого московського гауляйтера України — один із ударів Єрмака у відповідь, ударів по місцю, звідки може прилетіти чергова заокеанська загрозадля нього і його вертикалі. Плюс до цього наявність своєї партії, яка майже подолала виборчий бар’єр. А отже, ще й потенційний виборчий конкурент.
І ось ми підійшла до останнього «атакованого» Зеленським генерала. Генерал Сергій Кривонос, який свого часу створював ССО (сили Спеціальних Операцій). Після початку повномасштабного вторгнення в перші дні керував обороною аеропорту «Жуляни». На думку слідчого ДБР (Державного Бюро Розслідувань), Сергій Кривонос «вчиняв незаконні дії по обороні аеропорту «Жуляни». Неправильно захищав Україну, так би мовити. Правильно її захищати в ті дні треба було сидячи в бункері, читаючи текст з суфлера на камеру, перед тим повністю проваливши (чи свідомо проігнорувавши?!) підготовку до оборони України.
Найімовірніше, це особиста помста Зеленського Кривоносу ще за його зняття кандидатури на користь Порошенка у 2019 році (як на мене — дуже негідний вчинок). Але це ж було давно, а що зараз? А зараз саме генерал Кривонос, якого різними неправдами з ОПУ не допускають до військової служби, дає найбільш гострі та фахові інтерв’ю щодо війни. І дає їх в такій формі та з такими аргументами, що думаючі українці починають все більше бачити та розуміти. І ніяка зелена пропаганда розбити гірку правду не може: ні про Чонгар, ні про Білоруський напрям нападу, блокаду Маріуполя, обмеження Генштабу ЗСУ з боку ОПУ тощо. А це вже пряма загроза, адже за будь-яку із перерахованих дій може «прилетіти». І не нагорода, схожа до тих, які Зеленський пороздавав багатьом дегенератам, а вища міра покарання в умовах воєнного часу.
І знову ж таки, Кривонос вже представлений в політичному полі. Якби не його колишня «співпраця» із Порошенком, то ще й мав би досить сильні перспективи. Говорить правильні речі, користується авторитетом серед військових. Загроза — як не крути. А якщо врахувати ще й деякі дипломатичні контакти із західними країнами…
Дуже вже хочеться Зеленському отримати другий термін. Адже це ж можливість реалізовувати розпродаж української землі і надр (і отримати свій відсоток на цій справі). Крім того, відбудова України оцінена в 750 мільярдів доларів! А на Великому Крадівництві, перепрошую — Будівництві, вже були схеми певні відпрацьовані. Такі хороші, що навіть брат Юзіка з «95-го кварталу» зміг заробити 2 мільярди на «дорогах». А тут же суми будуть в десятки, а то й сотні разів більші… Дуже вже хочеться не просто брати участь, а керувати процесом! Плюс до всього — втрата влади може завершитись і кримінальним переслідуванням. Це Порошенку вдалося з наступником домовитись і розігрувати тільки спектакль із гарними фразами «весна прийде — саджати будемо» чи «я не ваш конкурент, я — ваш вирок». А за формами тих фраз — жодних дій. А от Зеленському так домовитись із наступником може не вдатись. Особливо, якщо наступник належатиме до тих, хто не прощає пролитої української крові, яка є на руках і в Порошенка, і в Зеленського…
Ютуб-канал Назара Мухачова:
«Свій до Свого по Своє».