Ще у 2022 році несподівано виявилося, що російські «Ланцети» – дуже ефективна зброя. Згадали раптом, що в Україні за вісім років АТО було розроблено десятки подібних систем, але жоден український «ланцет» не пішов у велику серію – дорого, клопітно (треба вчити бійців, переробляти штатку), та й війна скоро закінчиться, треба тільки подивитися в очі путіну...
Кинулися, отже, у 2022 році терміново робити нашу відповідь – «аналоговнет» російського «ланцета». Впливові люди, які мають перепустку у владні коридори, взялися за це завдання, великі волонтерські фонди підтримали. Гроші полилися рікою, але інженерних кадрів не вистачало (їх завжди не вистачає), і вийшло так собі – дорого, клопітно, і в ціль не завжди потрапляє.
У 2023 і в 2024 намагалися розв’язати задачу ринковим способом, дозволили іншим впливовим людям повирішувати питання, багато разів оголошували, що наш «ланцет» ось-ось полетить у масову серію, грошей давали багато, але інженерів однаково не вистачало, і щоразу виходило так собі – дорого, клопітно, і мимо.
Водночас з’являлися (вони з 2014 року з’являлися) маленькі (за вартістю), примітивні у виконанні, безглузді на вигляд проекти фпв-літаків буквально з гівна і палиць. Впливові люди сміялися над ними, давали розробникам підсрачника – мовляв, ідіть, хлопчики, не заважайте нам гроші заробляти.
Та раптом – знову раптом! – виявилося, що примітивна версія російського «Ланцета» – зібраний із л*йна і палиць фпв-літак «Молния» і «Молния-2» теж дуже ефективний. А в нас нічого подібного немає в державних військових масштабах.
«Молния» ця коштує дешевше за багнюку, дешевше за фпв-дрон, але несе навіть протитанкову міну на дальність у десятки кілометрів.
Знову провал. А хто винен? Ну, звичайно ж, не великі впливові дядьки, які успішно пиляють мільйони. Це не їхня проблема. Біда в тому, що абсолютно немає державної політики в галузі дронів, немає ні прогнозування, ні розуміння, ні ефективного управління.
***
Щодо скандалу із закупівлею АОЗ старих американських протитанкових мін. Помітно, як експерти по коронавірусу, вони ж експерти по безпілотниках, ракетах, політиці Трампа, Гренландії та зі всіх інших питань швидко перекваліфікувалися на знавців мінно-вибухової справи та спеціалістів по тротилу.
Поціновувачі теорії змов кажуть, що це конфлікт між Безруковою та Умєровим.
А я думаю, що вся ця історія яскраво демонструє шалено низький рівень Ай-Кю в нашій державі, та й у суспільстві загалом.
Тому що ухвалювати рішення про можливість закупівлі таких мін на 200 млн євро мали б не «великі закупівельники» з АОЗ із трьома маркетинговими освітами та міжнародними сертифікатами, не безликі чиновники з якогось там Департаменту МО з військово-технічної політики, що ні за що не відповідає, не фейсбучні й телевізійні «експерти», а реальні вибухотехніки, військові сапери, хіміки, справжні командири, а не паркетні полковники й генерали.
Щоб ухвалити рішення про закупівлю таких мін, як і будь-яких інших мін, їх треба спочатку привезти в Україну, на полігон, провести експертизу, випробувати детонатори, зробити хімічний аналіз тротилу, попідривати, подивитися на ефективність... Хто-небудь це зробив? Хтось узагалі над цим задумався?.. Правильно – ніхто. А навіщо, якщо в інтернеті повно «експертних оцінок».
Можливо, ці міни справді старе л*йно, а, може, вони нам конче потрібні за будь-які гроші. Цього ніхто не знає, тому що закупівлями займаються «великі закупівельники» і затяті бюрократи, а не фахівці і професіонали, не ті, кому ці міни потрібні. Так само у нас закуповуються мінометні міни, які не стріляють, безпілотники, які не літають. Нічого дивного – країна купи-продай.
Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БПЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».