Ось і ще одне Різдво уже поволі стає історією. Для кожного українця це свято є особливим, тому що воно зігріте і світлом Вифлеємської зорі, і безмірною любов’ю новонародженого Ісусика, і теплом домашнього вогнища. Адже за можливості збирається за святковим столом уся родина, діти навчаються від батьків наших чудових звичаїв і традицій, зливаються голосами у спільній молитві, у подяці Господу за прожитий рік, у проханні про Його ласки на рік наступний, разом колядують, прославляють Христа, щиро віншуючим щастям, здоров’ям і віком довгим.
Вихованці школи українознавства імені митрополита Андрея Шептицького відзначали цьогорічне Різдво і зі своїми сім’ями, і нашою великою та дружною шкільною родиною. Переконана, що свято, яке організували учні разом зі своїми наставниками-вчителями, нікого не залишило байдужим. Тим паче, що розпочали ми його згадкою про Україну, молитвою за Україну, щирими побажаннями, щоб закінчилась війна. Присутні переглядали відеосюжети про ті страшні події, які відбуваються сьогодні на українській землі, про наших мужніх захисників, про те, як навіть в умовах війни хлопці, дякуючи волонтерам, мають можливість скуштувати Святвечірніх страв, згадуючи рідний дім, згадуючи свої сім’ї, які чекають їхнього швидкого повернення додому. А коли вони колядували – там, на відео, то зал також співав разом із хлопцями з великим переконанням: Україна, яка бореться, яка не здається, яка колядує, молиться і вірить, – вона обов’язково переможе, заново відродиться і відновиться. Про це завжди моляться наші діти, бо, як каже наш духовний наставник отець Микола Бурядник, дитяча віра і молитва – найсильніші.
А потім учні всіх класів демонстрували на святі підготовлені різдвяні програми. Вертеп і Маланка, гурти колядників, звуки цимбалів, скрипки і саксофона, вражаючі голоси гостей і дітей, яскраві костюми, неперевершена гра, імпровізація, інсценізація – усе це талановито перепліталося на сцені, додавало святковості нашій різдвяній зустрічі, додавало ще більшої віри у різдвяне диво, розпалювало вогник добра, перетворювало його на спільне багаття любові до свого ближнього, до рідної землі української, яка дала нам можливість це все нести в собі, зберігати i передавати далі.
Яскравим доповненням до шкільного свята стало вертепне дійство від школи танцю «Вишиванка», у якій охоче займаються й учні нашої школи, а родинну пісню-коляду дарувала нам українська співачка BARVA – Тетяна Бариляк.
Отож цьогорічне Різдво, як і завжди, наповнило усіх нас незрівнянним світлом любові. З цим світлом, зі щирою вірою у Господнє благословення ідемо ми до перемоги України, в яку безсумнівно віримо, і до наступного Різдва. Недаремно ж в одному із віншувань так і кажемо: «Дай, Боже, дочекати від тепер за рік! Христос ся рождає!»
Про автора: Марія Михалевич – вчитель школи українознавства імені митрополита Андрея Шептицького.