Якщо людина бачить себе й інших у кривому дзеркалі, якщо через слабку несистемну освіту в голові у неї плутанина, і вона здатна угледіти лише деякі частини цілого – і навіть вони постають перед нею викривленими і не пов’язаними між собою, – то в такій ситуації формування адекватної «ми»-концепції практично неможливе.
Югло Воогланд
Виправдовування своєї духовної пасивности в стані «незавершеного ремонту», про який я згадував у попередній статті, насправді мають вирішення частіше в організаційний площині, аніж в бутійний. У своїй статті про трьох відомих «греків», які шукали та знайшли суть всього живого в Логосі світобудови, я згадав про те, що кожен з них заснував свою школу, де вони формували свідомих громадян для своєї епохи.
Тому я вбачаю, що рішення наших соціальних проблем в державі лежить в площині духовної дисципліни. Якщо кожна віруюча людина дасть перед Богом обіт нести відповідальність за «той виноградник, в якому Отець нас поставив кожного управляючим» (і дав кожному щонайменше один талант), то за рік сформується надзвичайно потужне поле змін і з’являться десятки рішень для кожної із соціальних проблем. Проблема не в браку духовності кожного з нас, а в браку послідовності дій, самоорганізованості.
Тому я дуже радий, що ми маємо такі приклади, як «Кирило-Мефодіївське братство», «Просвіта», «Пласт», «СУМ», «шістдесятництво», «РУХ», «Товариство Лева» та інші, де наші попередники і сучасники як підіймали рівень самоосвіти, так і творили нові соціальні реалії.
Але якщо копнути в глибоку давнину, в той час, що передує останній ядерній війні, то я часто питав себе, чому цивілізації часів Ангкор-Вату зникли? Інформація про них залишена нам в мегалітичних спорудах та в мармурових породах давнини. Що вони хотіли нам донести? На мою думку, їхній меседж був таким, що вони чудово пізнали зовнішній космос, біомеханіку, експериментували з генетикою, розвинули паранормальні вміння тонких енергоструктур, використовували на високому рівні штучний інтелект, але не змогли у своєму «внутрішньому космосі» напрацювати таких плюсових якостей, щоб зупинити прояв нездорової конкуренції в соціальному середовищі, який їх довів до ненависти, зневаги та глобально-планетарного протистояння. Можливо, треба прислухатись до їхнього, хоча і мовчазного, але все ж величного спадку, і відстояти ті моральні принципи, що на них батьки-засновники змогли заснувати американську демократію та збудувати епоху «pax americana»?
У нас ще не все безнадійно, споживацтво не змогло заглушити голос совісти, а атеїстичне минуле не змогло викорінити національну та духовну самоідентичність.
Бо ціль людини, створеної в Едемі, є пізнати багатовимірність душі і потреби та силу Духа Божого в ній, а не будувати із земної мандрівки «плацдарм» для вічного перебування душі та гріб для духа! Я про те, що вибір кожного з нас проявляється через те, в що ми інвестуємо наш щоденний час, на що ми дивимось щодня і з чим ми найчастіше входимо в енергообмін... на побутовому рівні. І не проблема в надмірній цифровізації нашого життя. Питання, чи ми навчились надавати такого ж значення дбанню про нашу метафізичну реальність? Чи ми вкладаємо у вивчення та практику перебування в духовній реальності щоденно та щотижнево час, увагу та устремління? Бо де очі наші, там буде і серце наше, а «де серце наше, там ми і Є (ми і той ХТО Є)».
Щоб не жити в самообмані, треба називати світло світлом, а темряву темрявою! Інакше Життя нас, на соціальному рівні (наприклад, державних структур), замість захищати – почне переслідувати. Те ж може розпочатись і на рівні клітин: автоімунні процеси можуть заполонити організм. До речі, те ж і на рівні генів активізується: спостерігаємо деградацію особи до рівня скупидомства, відоособленности та сумніву «чи є Хто на небі»? Звідси прямий шлях до лібералістичної «веселкової культури», що мені нагадує небажання антивірусу боротись з вірусом.
В чому ж полягає небезпека лібералізму? Сьогодні ми живемо в епоху, в якій будь-яка індивідуальна відмінність та суб’єктивна реальність ставиться на один рівень з Правдою Об’явленою. Чомусь сьогодні вузька компетентність в натураліститчних науках прирівнюється до абстрактної, але глобальної філософської обізнаности гуманітарного кшталту. Дивно, що чомусь в сучасній «веселковій культурі» широту бутійного інтуїтивного пізнання в духовних сферах (метафізичного кшталту) взагалі нівелюється або демонізується, зводячи їх виключно до низьковібраційних окультних сфер буття. А так обезцінюється прикладна сторона духовності як така, і духовні практики зокрема.
Так, як хімія не пояснює все про роботу комп’ютера, бо потрібна інформатика; так біологія чи еволюційна теорія не пояснює Життя, без першопочаткової активної дії Абсолютного розуму. А отже без живого, дієвого контакту з Абсолютом ми не лише не знатимемо, куди правильно докладати зусилля, але і не матимемо розуміння про тип та якість енергії, що для цього треба докласти.
До речі, в цьому, як на мене, і проглядається справжня суть консервативних цінностей і їхня різниця з лібералістичною вседозволеністю. Бо від людини до людини передавався досвід з напрацьованої мудрости і кодифікувався в ті чи інші традиційні форми. Тому властиво ворог чоловічий всі століття воював з тими, хто шукав ключі до містичного розуміння реальности в середовищі, що нас оточує. Мені пощастило зустріти українку, якій це вдалось.
Цей допис хочу закінчити її словами, в яких вона дає і причину, і засіб, як навчитись цілісно бачити процес змін, щоб змогти його провести якомога кращими засобами:
«...Те, що вчора було дочасним, через певний час має стати набутком усіх. І суспільство, і народ, і цивілізація можуть еволюціонувати тільки до тієї грані, за якою таємні знання дозрівають до рівня фізичного осмислення мас.
Але замість того, щоб цей дозрілий плід дати людям для загального блага, “охоронці” плоду, посвячені в таємниці буття, не можуть відмовитися від свого “набутку”, присвоюючи собі право самим розпоряджатися отриманими знаннями. Так було в усі часи до народження Ісуса Христа, коли фарисеї і садукеї з релігії зробили ширму для прикриття свого ситого безбідного життя.
Але якщо закон, даний на певному ступені розвитку, не перевести на новий рівень осмислення, почнеться регрес і релігійні догмати стануть зброєю придушення думки в руках релігійної еліти, що рветься до влади.
Саме на цьому етапі прийшов у світ Ісус Христос, щоб не порушити закон, а виконати, тобто закон страху перед покаранням Божим перевести на рівень всепоглинаючої любові до Єдиного Бога. Вірити – підкорятися Творцю через страх, вірувати – зливатися з Ним і знати Його волю, як Син знає волю Отця», – О. Асауляк.
https://linktr.ee/Sviatoslav_Igorovych