Сурма: україноцентрична газета

Плани Трампа щодо України: роздуми з Юрієм Кондеревичем

Після виборів у США світовий, зокрема український, інформаційний простір наповнювався величезною кількістю новин, в яких нам обіцяють перемир’я, здачу територій, хтось розповідає, що Україну вже повністю продали тощо. Тому ключовою темою інтерв’ю з Юрієм Кондеревичем (українським республіканцем, який був республіканським інспектором в Нью-Йорку) є плани Дональда Трампа щодо України, війни в Україні та інших актуальних питань.

– Пане Юрію, які, на вашу думку, плани Дональда Трампа щодо України? Наскільки можна довіряти тому, що публікується в інформаційному просторі? 

– Скажу відверто: все, що публікується до сьогодні в інформаційному просторі – тотальна брехня. Курт Волкер, який був радником Дональда Трампа в його Білому домі впродовж чотирьох років, казав, що навіть найближча команда до останнього не знала, яким буде остаточне рішення Трампа – поки він сам цього не оголосить. Наприклад, команда готувала план, матеріали до нього, документи, летіли в іншу країну зустрічатися з тамтешнім лідером… і президент Трамп озвучував тотально протилежні речі. Передбачити це було неможливо. 

Людина, яка пропрацювала з Трампом пліч-о-пліч чотири роки, відверто сказала, мовляв, якщо лунають заяви, що хтось щось знає, чув, має деталі – це тотальна брехня. 

Тим не менш, є загальні поняття, чим буде керуватися президент Трамп, яке в нього бачення ситуації, як він хоче завершувати війну в Україні та як він бачить розвиток подальших подій загалом. Першим і ключовим є те, що, на превеликий жаль, українські медіа чомусь не друкували: Дональд Трамп постійно під час своїх промов повторював, як мантру – ця війна ніколи б не трапилася, якби він був президентом. Цю інформацію та її підтвердження я почув від впливових людей з Пентагону, які працювали як з президентом Трампом, так і з президентом Байденом. 

 Друге, що казав Трамп: при ньому путін не мав ресурсів на війну. Вартість нафти при президентстві Трампа була $40 за барель – станом на вибори у 2020 році. Скажу цікаву річ: станом на початок повномасштабного вторгнення росії в Україну вартість нафти становила $120 за барель – це втричі вище від листопада 2020-го. Путін почав отримувати надприбутки від продажі своїх ресурсів: ціна на нафту била всі рекорди – він заробляв близько мільярда доларів на день. І ці гроші витрачалися на те бидло, яке прийшло в Україну вбивати українців. В путіна є на це ресурс. Трамп неодноразово зауважував, що це парадоксально: воюючи в Україні, маючи буцімто, як обіцяла адміністрація Байдена, «катастрофічні санкції», він заробляє мільярд доларів на день. А потім конвертує ці кошти у військово-промисловий комплекс, наймає вбивць, які їдуть вбивати в Україну, навіть бачимо військових з Північної Кореї. Тому перший ключовий аспект – фінансовий. Ці слова Трампа ігнорувалися, вирізалося те, що він казав далі, часто трактувалося неправильно. Не говорилося те, що він буде робити. Трамп обіцяє американцям менше ніж за рік зменшити вартість енергоресурсів удвічі. Ця обіцянка відома під гаслом «drill, baby, drill» – спробую через приклади пояснити, чи це реалістично, а читачі зроблять власні висновки.

У перший день свого президентства Байден заблокував будівництво нафтопроводу з Канади «Keystone XL Pipeline» – це проект був ініційований Трампом, та блокувався ще при адміністрації Обами, при Трампі – отримав «зелене світло». Мав на меті залити всі нафтопереробні заводи США дешевою канадською нафтою. В Канаді є величезна кількість ресурсів, які не так легко доставляти в інші країни. 

Використовуючи своє географічне розташування, росія своїми нафтогазопроводами доставляє ресурси в країни Азії та Європи, а Канада – не має такої розкоші. 

Уже під час повномасштабного вторгнення, коли ціни на нафту полетіли вгору, журнал Forbes писав, що якби «Keystone XL Pipeline» був добудований, ціни на нафту залишилися би низькими. Отже, очевидно, що це був неправильний вчинок Байдена. 

Друге, що зробив Байден на початку свого президентства: обмежив видобуток всіх енергоресурсів Америки. Він зменшив норму кількості викачки газу та нафти в США. Мало хто знає, що штат Луїзіана судився з президентом Байденом, виграв суд, і суддя 21 лютого 2022 року змусив Байдена зняти ці обмеження, бо вони були кабальними для економіки штату. Що зробила адміністрація Байдена? У момент, коли суддя виносив вирок про негайне зняття обмеження, президент Байден, використовуючи інші механізми президентських повноважень, вводить інші обмеження. На свій захист він використовував вислови «зелена енергетика», «зменшення викидів вуглекислого газу» тощо. Також Байден заблокував видобуток нафти в багатому на енергоресурси штаті Аляска. Позиція Байдена була дуже проста: «ми повинні відходити від вуглецевих джерел енергетики, переходити на альтернативні джерела, “зелену енергетику” тощо».

Хто з цього збагачувався? – путін і росія. Охочі можуть подивитися графік бареля нафти до приходу Байдена і після. При Трампу вартість нафти постійно падала донизу, при президентстві Байдена вона стрімко пішла вгору. 

– Тут виграв не тільки путін, а й усі, хто видобуває нафту й торгує нею. Але так, в росії ¾ бюджету – це нафта й газ, тому для них це надзвичайно важливо. 

– Додам, що саме енергоресурси, за словами ексміністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, ключове питання. В одному з останніх своїх інтерв’ю в ролі глави українського МЗС він сказав, що зупинити війну можна, якщо перекрити гвинтик потоку нафтогазових доларів путіну. Мене насправді радують нинішні висловлювання пана Кулеби про те, що історія розсудить, як наші партнери зробили абсолютно нічого, щоб не допустити цю війну або зупинити її. Після звільнення він почав називати речі своїми іменами: наприклад, що цю війну допустили, її дозволили. 

Наступний крок найважчий для Трампа. Як мені відомо, він наразі вислуховує точку зору спеціалістів різних сфер: військових, військових аналітиків, дипломатів. Що важливо, їхні думки різняться – від радикальних до дуже позитивних для України. Трамп ще нічого не вирішив. Він надалі продовжує вислуховувати думки та бачення.

Які наразі мої думки, чому він віддає перевагу. Почнемо з того, за що ми боролися – ленд-ліз. Є позиція і самого Трампа, і людей з його оточення: дозволити дати Україні ленд-ліз на $ 500 млрд. Першим про це казав Майк Помео, за ним був Курт Волкер. Також, мало хто знає, таку ідею озвучував потужний сенатор Ліндсі Грем – великий друг України, який за нашу перемогу. 

В обмін на що? Як стає очевидно Трампу, європейські країни, за винятком Литви, Латвії, Естонії, Великої Британії, Данії, не хочуть бачити Україну в НАТО. Будьмо реалістами: ще у 2008-му Німеччина, коли Ангела Меркель проголосувала проти вступу України в НАТО, сказала своє слово; багато маленьких європейських країн плавають у цьому питанні, чимало – проти. Консенсусу немає. З дипломатичних джерел стало відомо, що після вашингтонського саміту НАТО дуже різко проти членства України виступали США та Німеччина. 

Варто зазначити, що в Трампа присутній скептицизм щодо таких союзів, як НАТО, в нього чимало питань щодо фінансування країн, він бачить їхню слабкість. До речі, мені стало відомо, як під час президентської кампанії Трамп бачився з сенатором Гремом і запитував у нього, чому поляки не збивають ракети, які летять на Україну? Чому країни НАТО не можуть закрити небо і збивати путінські ракети? Чому допускається знищення інфраструктури в Україні? Трампа це дратувало, адже ракету можна збити над Україною і потім не доведеться допомагати їй у відбудові інфраструктури. 

– Зрештою, цілком можливо, що на міжнародному рівні саме такою аргументацією буде користуватися Північна Корея. Адже зараз ми маємо ситуацію, що північнокорейські війська не перетинають кордон України, а фактично перебувають на території московії, з якою мають підписаний договір про стратегічне партнерство, а путін нібито вже подав його на ратифікацію в думу.

– Цікавий момент, що Трампа завжди хвилювало питання: чому російським ракетам дозволяють нищити Україну? Звідки можна зробити логічний висновок, що це може бути одним з його інструментів щодо захисту України.

Загалом, щодо рішень Трампа багато незрозуміло, як ми знаємо від його оточення. Є версія про припинення війни по лінії розмежування. Певні особи пропонують Трампу «заморозки» війни (що для України є дуже негативним), але з тим, що частина Курської області, яка наразі під контролем ЗСУ, відходить Україні. Очевидно, що путін на це не зможе погодитися. Він захоче повернути собі територію рф. Тоді постане питання щодо обміну Курської області на території України. Авторитетні друзі згодовують Трампу версію, що Україні потрібно забезпечити повернення кордонів 24 лютого 2022 року, – і він до цього схильний. Це був би для Трампа ідеальний сценарій. Але на це малоймовірно погодиться путін. Отже, обговорюються різні сценарії, рішення немає. Трамп продовжує вислуховувати точки зору авторитетних людей. 

Але в нього є бачення щодо НАТО: в найближчий час це сумна для України перспектива. І щоб Україна тимчасово вгамувала амбіції щодо Альянсу, Трамп хоче надати їй ленд-ліз на, як кажуть, 500 млрд дол. І це буде реальна зброя, новітня, яка забезпечить дві речі: спокій в Україні та змогу відбити в путіна бажання повторного наступу. Така версія йому подобається. Це і заспокійлива пігулка для України, і потужний інструмент для оборони, і компроміс для країн НАТО, які проти України в Альянсі. Хоча й путіну «плюсів» ніхто дарувати не хоче. Адже, будемо відвертими, в Трампа є ще одна проблема – велике его. Він не може допустити, щоб йому закидали факт, що при ньому Україна втратила більше територій, ніж при Обамі чи Байдені. 

Я кажу факти: Трамп не налаштований до путіна позитивно. 

– Щодо путіна й того, що ліволіберальна преса писала про відносини Трампа і путіна – це очевидно брехня. Під час свого минулого президентства Дональд Трамп досить різко поводився щодо путіна. Наприклад, «Північний потік-2» був заблокований, а добудований при Байдені. Але у сценаріях, які ви озвучили, виникає багато запитань. Розумію, що наразі на них відповідей бути не може, але щонайменше застереження щодо «заспокійливої пігулки» – зараз це не зовсім спрацює для України. Навпаки, на тлі Будапештського меморандуму, наша ядерна зброя – третя за величиною – саме виробництво якої коштувало щонайменше $200 млрд… А щодо ленд-лізу – то чим розплачуватися? Запитань багато. 

Щодо НАТО, то очевидні позиції Угорщини, Словаччини, а Туреччина буденейтральна, адже Ердоган старається заробити всюди, вибудовуючи свою ідеологію пантюркізму. 

Повертаючись до ленд-лізу, виникло запитання: чи може пан Помпео бути далі працевлаштований? З’явилася інформація: Дональд Трамп заявив, що не бачить Помпео у своїй адміністрації. А чи може він його бачити, наприклад, як очільника Пентагону?

– Можливо все. Ба більше, Майк Помео – це особа, яку поважає Дональд Трамп. Він завжди позитивно висловлюється щодо нього – це говорить про те, що для Трампа як президента і людини Помпео є авторитетом. Очевидно, що він буде в орбіті його адміністрації. Можливо, буде очільником Пентагону – про це багато чуток. 

Позиції щодо призначень різняться. Є чимало кандидатів, яких Трамп розглядає. Знаю, що з деякими він зустрічається. Але рішення, як вважають, він ухвалить неочікуване. Традиційно Трамп ухвалюватиме рішення, про яке ніхто не здогадуватиметься. А от призначення першої в історії США жінки – голови апарату Білого дому – було шоком для багатьох інсайдерів. 67-річна Сьюзан Вайлз була «сірим кардиналом» його президентської кампанії: вона чимало зробила для його перемоги, перебувала в тіні, відмовилася від публічності. Хоча Трамп кілька разів намагався познайомити її з публікою, вона залишалася поза світлом прожекторів. Та зрештою він категорично вирішив зробити її Chief of Staff. Мені здається, це навіть для пані Вайлз був шок. Саме тому дуже складно передбачати, куди потрапить пан Помпео, але очевидно, що залишиться в оточенні Трампа. Як і повністю проукраїнський та шанований сенатор Ліндсі Грем, якого ще називають «сірим кардиналом» Республіканської партії. 

До речі, днями в The Economist, де свого часу публікував статті Залужний, вийшов матеріал, що перемога Трампа аж ніяк не катастрофа для України, посилаючись при цьому на українських дипломатів. Мені було цікаво прочитати, що посадовці з вищих щаблів влади України надіялися на перемогу Трампа. Вони розуміють, що війна на нинішньому етапі – це застій, небажання дозволяти бити по військових цілях на території росії, обмежені і запізнілі поставки зброї тощо – дуже дратують президента Зеленського. Як пише The Economist, президент Байден каже, що виступає за Україну і допомогу «стільки, скільки потрібно», а по факту – це не відповідає дійсності. 

– Видання The Economist – дуже непросте, статусне і високостратегічне. Якщо взяти глобалістичну пресу, то воно належить до стратегічних, а не до «жовтих». І ті лінії, яке воно окреслює, мають властивості здійснюватися в майбутньому. Саме The Economist першим написало, що відбудеться відставка Залужного, його конфлікт із Зеленським, та ще багато речей, які впродовж наступних місяців втілювалися в життя. Оскільки The Economist належить до глобалістичних видань, мені було дивно прочитати такий матеріал там. Це означає, що навіть у закуліссі демократів не все так однозначно і дехто може позитивно сприймати прихід Трампа? 

– Дуже цікавою була ситуація з виступом пана Байдена, де він публічно привітав Трампа, заявив про мирний перехід влади. Він це говорив зі щирою усмішкою. З огляду на те, що він був надзвичайно щасливий, з’явилися конспірологічні теорії, чи сам президент Байден не проголосував за Трампа?

Ця конспірологія має сенс. Відомо, що Байден – несамостійний президент, до того ж він справді має проблеми зі здоров’ям. Але з’явилася теорія, що він прикидався, щоб вийти з перегонів і допомогти Трампу перемогти. І от штаб демократів кидає тінь конспірології на Байдена, мовляв, чому він такий щасливий? До слова, привітання та щира усмішка Байдена стали великим шоком для мене. От і демократи почали розкручувати теорію, що своїми негативними висловлюваннями на адресу виборців Трампа Байден допоміг йому перемогти.

Думаю, що є пул демократів, які задоволені перемогою Трампа – багатьом не подобається, куди рухається їхня Демократична партія. Підсвідомо розуміють, але не озвучують. 

Серед республіканців і демократів є хороші друзі. І от в особистому спілкуванні демократи висловлюють одну позицію, а голосують протилежно. Коли запитують, чому так проголосував, то відповідь стосується перевиборів і коштів на програму. Між іншим додам, багато конгресменів, які висловлювалися проти України, робили це з позиції «проти Байдена». Якби Байден був проти України – вони були б за. 

Щодо так званих трампістів: вони часто голосували проти волі Трампа. Наприклад, у питанні щодо заборони тіктоку. Трамп виступав категорично проти блокування TikTok на території США, а 197 республіканців проголосували за заборону цієї соцмережі. Це до закидів на адресу Трампа, що він блокував допомогу Україні. Питання: якщо Трамп справді мав таку владу, то чому 197 конгресменів пішли проти його волі? Це свідчить про те, що республіканці мають більшу свободу в голосуванні. Є консенсус партії за допомогу Україні, є конгресмени, які свідомо виступають за допомогу Україні, висловлюються проти виділення коштів іншим країнам. Вони говорять про те, що багато американських коштів витрачаються на допомогу іншим країнам, включно з Україною. На превеликий жаль, ми зараз залежні від цієї допомоги. Вони висловлюють такі тези в контексті внутрішніх проблем США.

Приблизно 1/3 бюджету США – запозичені кошти. Сполучені Штати як країна не функціонують ефективно, а роблять це в кредит. Вдумайтеся, 1/3 бюджету, а це близько 2,5 трильйонів доларів на рік, вони запозичують на зовнішніх ринках, складають дофінансування бюджету і завчасно планують в нього кредитні кошти, які треба залучити, щоб залатати діру. Це стабільно відбувається щороку. І оті так звані $60 млрд, які Україна ніколи не отримає і ніколи не отримувала з того пакету допомоги, як сказав Зеленський – Україна отримала 10%, – це запозичені кошти. Є чимало консерваторів, які кажуть, що США беруть кошти в кредит, наші громадяни повинні виплачувати ці кредити, щоб фінансувати Україну та українських бюджетників, адже частина пакету допомоги – це підтримка бюджету, зокрема виплата пенсій прокурорам, суддям тощо. Я в офісі американського сенатора почув, що як це можливо, щоб довіра до українських судів була 1%. 

У Сенаті й Конгресі сидять розумні люди з великою кількістю радників, ба більше – серед них є й українськомовні помічники. І в них завдання – моніторити ситуацію в Україні: бачать корупцію, ті ж МСЕКи… Як ви думаєте, яке в конгресменів складається враження? Коли їх потім просять проголосуйте, ми туди спрямуємо кошти. 

Наприклад, Вікторія Спартц стояла на тому, що Україні потрібна зброя: перевести пакет соцдопомоги на зброю. І чомусь в Україні її за це захейтили. Особисто я на боці її позиції. 

– Ненависть була з подачі Андрія Єрмака, якого вона «посміла» звинувачувати… Насправді зараз ми спостерігаємо доволі цікавий процес, як чимало людей починають публічно перевзуватися. Навіть таке ліволіберастичне видання як «Українська правда» починає писати статті з позначкою про консерватизм, що Трамп – це не так погано. Основну лінію зберігає, але такі речі з’являються. Підозрюю, що «перевзування» продовжуватиметься.

На завершення – нестандартне питання. Депутат Європарламенту з Польщі передав Дональду Трампу матеріали, як його оббріхували польські медіа, що сидять на грантах. Що вам про це відомо і чи буде якась відповідь з боку Дональда Трампа в бік тих, хто, м’яко кажучи, займався дезінформацією? Знаю, що у 47-й Програмі є зміни щодо свободи слова, притягнення до відповідальності уряд будь-яких осіб із владними повноваженнями, які до цього дотичні. Адже йдеться про системи, які функціонують на десятки мільярдів доларів щорічно. 

– Президент Трамп оголосив війну масмедіа, які займаються виключно замовною пропагандою лівацьких наративів, які є необ’єктивними, які поширюють фейки, непідтверджені буцімто факти, щоб дискредитувати тих чи інших осіб. 

До цієї війни долучається наша організація «Українська Вікторія Фаундейшн». Ми вже кілька місяців проводимо цю роботу, займаємося аналізом українських новин. Для республіканських сенаторів і конгресменів робимо добірки матеріалів з перекладом. Там фігурують «Голос Америки», «Радіо Свобода», які фінансуються бюджетом США і займаються пропагандою цінностей Демократичної партії, натомість дискредитують республіканські цінності. Ми, серед іншого, проаналізували, як ця інформація розповсюджується іншими ЗМІ. В Україні 175 засобів національного і регіонального медіа перебувають під грантами USAID – виключно системи демократів, які поширюють їхні наративи. 75 організацій – гранти USAID. 17 млн українських радіослухачів отримують доступ до радіо завдяки їм. У своєму річному звіті USAID вихваляються, що допомогли деяким ресурсам стати мільйонниками в телеграмі. Ця інформація потрапила в правильні кола. Тих «журналістів» чекають шокуючі речі, починаючи з 20 січня. Є свобода слова – ви можете писати все, що бажаєте, але ви не маєте права насичувати медіапростір фейками, вкидами. Зверніть увагу, як про Трампа і Спартц писали в Україні. 

Від людей з офісу пані Спартц мені відомо, що вона робить на Гельсінській комісії, як вона вигризала F-16, ATACMS тощо, відвідала Україну 17 разів, а її поливають брудом. Чому? Бо вона розкритикувала дії адміністрації Байдена проти України, роботу Андрія Єрмака, корупцію. Знаю, що вона сказала Зеленському в присутності Єрмака, щоб вони не сміли красти американські кошти. 

– Це дуже широка тема для обговорення. Єдине додам, що ми співпрацюватимемо з вами. Дякую за інформацію та розмову.

Автор: Назар Мухачов
SURMA.COM.UA
Ідея без діл є мертва!
Роздрукуй та пошир!
Слава Україні!