Здається, у нас три проблеми – КАБи, «шахеди» і дрони на оптоволокні. Про це говорять і пишуть багато, і Міноборони навіть якийсь там хакатон запускає...
Справді, не помітити КАБи і «шахеди» важко навіть у тилу. Однак, головна проблема, як завжди, в дурнях, та про це не говорять вголос, і хакатона на тему, як позбутися дурнів, не буває. На жаль.
Тому поговоримо про КАБи. Збивати їх можна, але дорого. Не те, щоб дуже дорого, але в нас немає такої кількості зенітних ракет за всі гроші світу. Ми самі ракети не робимо, і в партнерів їх немає в потрібній кількості. Тому ефективніше збивати літаки-носії КАБів, але знову нічим. Залишається тільки намагатися знищувати ці літаки на аеродромах, склади КАБів і заводи, що виробляють електроніку для КАБів, і заводи, що виробляють КАБи. Тобто задачка для наших далекобійних дронів (ракет у нас немає). Але дрони наші останнім часом погано літають, тому що противник створив суцільні радіотехнічні поля придушення супутникових сигналів, а без цих сигналів не всі наші (українські) дрони вміють літати. Чому? Писав раніше – непрофесіоналізм і корупція, що маскуються під вільний ринок. І без активного втручання/менеджменту держави вирішити проблему складно.
Тепер про «шахеди». Збивати їх, звісно, можна (і частково вони збиваються), але щоб гарантовано – треба збивати ракетами, яких у нас, звісно, немає. Мобільні групи з кулеметами не можуть збивати всі «шахеди», а якщо «шахед» летить високо або в погану видимість – не можуть збивати взагалі. РЕБи на «шахеди» майже не діють, тому що «шахеди» вміють літати без використання супутникових координат, коригуючи свій маршрут за супутниками тільки час від часу. Використовувати пілотовані літаки чи гелікоптери для знищення «шахедів» можна, але дорого – треба дуже багато літаків і гелікоптерів, і небезпечно для екіпажу, бо нічне полювання – це той іще квест, і небезпечно для тих, хто на землі, бо черги з кулеметів і гармат влучатимуть і по об’єктах на землі. Використовувати дрони-перехоплювачі проти «шахедів» можна, однак тут потрібні нічні безпілотні винищувачі – швидкісні, з гарною нічною оптикою, можливо, навіть із бортовим радаром, які мають велику дальність польоту і знищують «шахеди» або як камікадзе, або стріляниною картечними патронами (як варіант) для більшої безпеки тих, хто на землі. Чи можна таке зробити? Можна. Але жодна фірма у нас поодинці з цим завданням не впорається, а спільна робота над таким складним проектом не стимулюється державою. Знову – немає ефективного менеджменту. Та й поки триватиме робота над проектом, інженерів забере ТЦК... Найкращий варіант – знищити заводи, які роблять комплектуючі та збирають «шахеди». Знову ж таки – потрібні ефективні далекобійні дрони.
Про дрони на оптоволокні. Тут усе зрозуміло: можуть допомогти або якісь димові завіси (не завжди допоможуть, і не завжди варто демаскувати свої позиції димами), або – надійно – система розпізнавання і знищення дронів, таке собі міні-ППО, зразки якого вже розроблено за кордоном. Зазвичай це якийсь мікрохвильовий радар, пов’язаний із пристроєм відстрілу картечних снарядів або снарядів, що дистанційно програмуються. Чи можемо ми таке зробити? Можемо. Але тільки спільними зусиллями кількох колективів за умови державної підтримки та фінансування. Ось тут знову про дві вічні російські імперські проблеми – про дурнів і дороги, які ніяк від нас не відстануть.
А ви кажете, хакатон...
*****
«Шахеди» над Києвом серед білого дня – це реальна «висока» оцінка якості рішень, які у нас ухвалюють у сфері дронів і захисту від дронів.
До початку великої війни в Україні було не більше 400 осіб, які розробляли дрони (від маленьких до великих), розбиралися в електроніці дронів, у програмуванні дронів, які виготовляли дрони. Уся безпілотна галузь України на початок великої війни – це приблизно 400 професіоналів і близько 10-15 компаній.
Тепер у нас є понад 400 компаній, які заявляють про себе як про розробників і виробників дронів. Уявляєте? Десятки тисяч людей розробляють і виробляють дрони. Сотні різних типів дронів закуповуються за бюджетні кошти і гроші волонтерських фондів. Одних тільки «аналогів шахедів» у нас «винайдено» нашими «геніальними винахідниками» вже десятка два, не менше... Хіба це не здорово?
Зовсім ні. У країні, в якій за тридцять років незалежності було проведено успішну деіндустріалізацію, заводи перетворено на склади й торговельні центри, професійну технічну та інженерну освіту знищено, де вдень із вогнем не знайдеш хорошого сантехніка або електрика, неможливо підготувати десятки тисяч професіоналів, створити сотні конструкторських бюро й розробити сотні типів безпілотних апаратів усього за 2-3 роки в умовах війни.
На болотах величезний завод виробляє сотні «шахедів» на день, над постійним удосконаленням яких працюють сотні, а то й тисячі професійних конструкторів, інженерів, двигуністів, електронщиків, програмістів, спеціалістів з навігації та зв’язку, систем управління та наведення на ціль. У нас же сотні компаній зі штатом у кілька десятків людей, з яких тільки два-три – реальні інженери, розробляють і виробляють десятки різних типів «українських шахедів». Ймовірно, українські інженери в десятки разів розумніші за російських інженерів і можуть працювати 24 години на добу сім днів на тиждень, щоб зробити хоча б частину тієї роботи, яку виконують тисячі російських конструкторів та інженерів.
Тому російські «шахеди» літають над Україною, як у себе вдома (краще б у себе вдома літали), бо вони давно вже технічно значно досконаліші, вони практично не користуються супутниковою навігацією, їх неможливо заглушити (привіт усім нашим шанувальникам всемогутнього РЕБа), вони постійно випробовують нові тактики застосування та алгоритми наведення. Тому ж українські «шахеди» давно не літають над москвою, і атакують переважно слабко прикриті РЕБом і ППО об’єкти.
І можна вкотре спробувати покарати, поставити в стійло Касьянова, який наважується (з 2014 року) говорити і писати правду (яка нікому нагорі не подобається за будь-якого режиму), але ситуація не зміниться на краще. Щоб виграти війну, а зараз, напевно, вже хоча б не програти її, нам треба більше професіоналізму і менше популізму.
І коли українські дрони почнуть щодня літати над москвою, а російські дрони перестануть літати над Україною – тоді можна буде сказати, що війну в повітрі виграно.
Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БПЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».