Голод втамовується їдою, а пошук цілі в житті – Вищим Змістом.
Якщо людина розпочинає і не завершує процес позитивних змін, то настають життєві обставини, в яких «незавершений ремонт» переслідуватиме людину повсякчасно! Так жити стає нестерпно... а особливо нестерпно, якщо втратити устремління до першопочаткової цілі. Тому часто люди скаржаться на всіх попередників: чи то релігійного, чи то соціального кшталту – тих, що беруться за реформи, а закінчують «косметичним ремонтом» для окозамилювання! Реформа – це процес, схожий на вигнання злого духа попередників. Тому розпочатий, але недоведений до ладу процес трансформації будь-чого є часто шкідливішим, ніж нерозпочатий взагалі. Простір не терпить порожнечі, а недоведена до кінця модель – порожня модель – не тільки спричинює поворот до попередніх умов життя, а й погіршує ситуацію, бо збурений дух безладу «бере сім інших духів, лукавіших за себе, і, ввійшовши, живуть там. І стає останнє... гіршим від попереднього» (Лука 11.26).
Чому я про це пишу? Бо в спілкуванні декларую соціально відповідальну духовність. І коли спілкуюсь з людьми з досвідом, вони мені завжди згадують про всі попередні політичні проекти, в яких вони брали участь «від Озимого покоління до Голосу чи ...» і головну з них – модель Майдану. І якось я спитав у своєму серці в Христа: А що ж ми не доробили на Майдані і звідкіля така апатія і страх перед участю в будь-яких нових політичних проектах? Ми ж по суті перебуваємо в суспільній кризі – найбільшій за останні 100 років, і сподіватися окрім як на Бога в нашому серці та руки наших співгромадян – безглуздо.
А ось яке оправдання для своєї подальшої соціальної пасивности (про духовну – в наступному дописі) знаходить більшість людей: «хлопці прийдуть та порядок наведуть». Цікаво – це заклик до «коліївщини» чи надія на нове військово-політичне угрупування?
Ті ж, хто шукають, як допомогти собі та ближнім – починають із«хто ми і звідки»... шукаємо «слід Творця» в оточуючому нас світі. Недавно написав статтю на сайті ЛМГО «Ліствиця» про Талета (Фалеса) та Геракліда і яку вони роль відіграли у відкритті Логоса світобудови ще за 600 років до Його об’явлення людству в римській імперії часів Понтія Пилата. Оце були інтуїти – є в кого повчитись, і я щасливий, що і серед нас є такі ж... Зауважте, я пишу так, як вказано в Символі Віри «при Понтії Пилаті», а не «при Іроді царі юдейському». Цей акцент вказує на те, що для всіх християн часів «вогненної церкви»Христос був Тим, хто прийшов до всіх народів римської, а не Єрусалимської культури та епохи... хоча очевидним є той факт, що розпочав він з культури «погиблих овець Ізраїля». Але початкова точка маршруту не є його кінцевою...
У цьому контексті ще хочу згадати про етрусків, що заснували Рим і про життя яких існував 20-томник, написаний одним із римських цезарів... а сьогодні мову їхню не можемо декодувати. А ось про королівство християнського царя Фофорса, що існувало на наших теренах ще 289 року, ми маємо документальне свідчення. І це нам дає не лише підвалини для об’єднання нашого народу в одну міцну націю з однією «помісною церквою». Кримський цар Фофорс – це перший християнський церковний очільник на наших землях (і не в ІХ столітті, а в ІІІ...), це людина, що мала не лише свої гроші, церковну структуру (християнські релігійні книги), але і політичну незалежність від римської імперії.
До речі, навіть проблем із кримськими татарами не мало би бути, бо з історичної точки зору – могаметанство ще не існувало, а ми вже жили в мирі... І якщо дивитись з державницької точки зору, то, як пише Ольга Асауляк: «Джерело інформації з духовного світу одне. Різними є тільки рівні сприйняття людей, які отримують “одкровення”. Нема сумніву, що інформація монахам-затворникам доходила з найменшим процентом викривлень, але ми забуваємо, що в ті часи у людей був зовсім інший словниковий запас, тим більше в тих, хто з юних років не виходив із келії. Інформація духовного світу у них не перекладалась мовою слова, а йшла на рівні духовного сприйняття, проявлялась у ділах і вчинках. Усі вони знали, як влаштована світобудова, але не мали в особистому банку інформації таких слів, як ген, клітина, енергія, ядро атома. Тому трансформація ними тонких енергій через слово для людей, що живуть у світі, йшла дуже повільно. Монахи були накопичувачами енергії, радше ніж трансформаторами» (Катарсис).
А отже, звідси роблю висновок, що роль мирян всіх релігій на Землі – стати декодерами цих вічних Істин та імплементація їх в конкретних кроках соціального та особистого життя. В цьому і є суть «доробленого
до кінця», бо християнство, сповідуване словами, але не закріплене ділами, і є, як на мене, основною з відповідей на запитання «За що ж це все нам, ми ж віримо»... Втілення цих справжніх моральних цінностей, цінностей, переданих нам предками та дбайливо збережених нами, латиною звучить як «консерваре», і має за суть «завершення розпочатого» в нас Христом.
Якщо консерватизм – це повернення до першопочаткового плану розвитку душ людських, повернення до програми, закладеної в нас Творцем, повернення до механізму, що об’явив Бог через свій прихід у цей світ, то лібералізм – це спроба не шукати варіантів боротьби з інформаційним злом, а шукати комфортного життя для фізичного «біологічного скафандра» у зараженому стані. Я не проти комфорту, але він повинен бути соціально справедливим, загально доступним і «здоровим», а головне – християнам діяти «і словом, і ділом», а не ховатись від Бога за «побутовими справами», догоджаючи своїм егопрограмам шість днів до тижня, а на сьомий – відпочивати від діл «рук своїх»...!
Нещодавно в книзі Юло Воогланда «Мислити як громадянин», читаю: «Людина може стати освіченою лише сама, і лише в тому разі, якщо в її голові (і серці) виникне осяяння, чудо, і їй вдасться зрозуміти, завдяки чому таке чудо може статися».
А як це зробити? Декілька місяців тому випустив на ютубі практику християнського споглядання під назвою: «Християнська медитація», що якраз в цьому допомагає. Адже в навчанні кількісний інтелект – це лише інструмент, що активізовує одну з функцій нашого розуму. Питання, чи ми самі вміємо активізовувати ту другу півкулю головного мозку, що відповідає за інсайди із Вищих сфер Буття, за поєднання серця і розуму? Для охочих із самих початків навчитись цієї практики в будь-якому куточку нашої планети, пропоную міжнародну спільноту WCCM, що заснував її понад 40 років тому практик Лоуренс Фрімен. Доробляймо разом те, що було посіяне при хрещенні в нас Христом. Часу обмаль... а потреба в змінах ВЕЛИКА.