Показовий рейтинг економічної свободи опублікував відомий канадський дослідницький центр Fraser Institute: згідно з ним, Україна отримала 150 місце зі 165 досліджених країн. 
Краще за нас з економічною свободою у таких країнах, як Бурунді, Ефіопія, Ірак, Габон, Гвінея-Біссау та Ліван. У Лівані, де править Хезболла, де наразі йде війна і державне управління майже знищено корупцією за останні десятиліття – і то краще з економічною свободою.
Зате є країни, де гірше, ніж у нас – це ЧАД, Конго, ЦАР, Ангола, Ємен, Лівія, Іран, Аргентина, М’янма, Алжир, Сирія, Судан, Зімбабве, Венесуела.
Динаміка падіння України у рейтингу така: у 2020 Україна була на 109 місці, у 2021 – на 113, у 2022 – на 150. Так, останнє замірювання – за 2022 рік, але не думаю, що за 2023-2024 ситуація з економічною свободою покращилася. Особливо після останнього «щипання гусей» (підвищення податків заднім числом), що є прямою протилежністю «економічної свободи».
Вивчаючи все це, я чомусь подумав не про гетьманценоміку, а про «цифровізацію». «У кого що болить»: у мене за інформаційні технології.
Адже саме цифровізація мала б «виключити чиновника» з процесів ухвалення рішень та тим самим радикально зменшити корупцію. Саме на цих гаслах до влади у 2019-му прийшла молода «зелена» команда. І саме зменшення рівня корупції мало б послабити чиновницько-корупційний тиск на економіку.
Не очевидно? Ось кілька тез з дослідження на тему впливу цифрових технологій на розвиток економіки.
«…Знижує капіталовкладення при започаткуванні бізнесу. Зменшує витрати, збільшує продуктивність та ефективність прийняття рішень. Товари дешевшають завдяки безкоштовному контенту та послугам. Цифровізація може сприяти вирішенню соціальних проблем, полегшивши доступ до основних послуг у сфері охорони здоров’я (електронна система охорони здоров’я) та освіти (дистанційне навчання), наданню фінансових послуг, прозорості та ефективності діяльності уряду (електронний уряд: система електронних регламентів та реєстрацій)…»
Там ще багато переваг.
Але чому після розгортання в Україні загальнонаціональної «цифрової трансформації» країна замість підвищуватися у рейтингу економічної свободи чомусь стрімко у ньому падає, швидко наближаючись до дна світових рейтингів? Що могло піти не так?
Адже через «Дію» так зручно відкривати та закривати ФОП, реєструвати ТОВ, швидко отримувати довідки, ліцензії та дозволи?
ІТ-бізнесу так сухо та комфортно у спеціально для них створеному «Дія-Сіті»?
«Дія-Бізнес» так потужно сприяє розвитку бізнесу, еге ж?
Чому у такому разі країна лише падає у світовому рейтингу економічної свободи?
Може, все не зовсім так, як рекламують молоді жижиталізатори?
Може, вкрадена у ненависних «попередників» ідея цифрового застосунку у смартфоні ніяких проблем в економіці не вирішує – крім стрімкого збагачення самих «цифрових» чиновників?
Невже «Дія-Сіті» – це лише засіб держконтролю за колись незалежним ІТ-ринком?
Хіба може бути, що політика добровільно-примусового встановлення «Дії» на смартфони громадян від гаслами «дивись як зручно» – насправді виявляється лише засобом державного цифрового стеження за громадянами?
Хтось із цим погодиться, а хтось продовжить тримати на смартфоні «Дію».
Так чи інакше результати на табло. Очевидно, що заявлені цілі «цифрової трансформації» по-федорівськи не досягли результатів після 5 років активного впровадження. Принаймні у економіці.
Хтось сказав «так війна ж»?
Подаю мапу з країнами, де тривали військові дії за останні 8 років (станом на 2023). І ось рейтинги економічної свободи деяких з цих країн (Україна на 150 місці):
Ірак – 147 місце, Малі – 132 місце, Азербайджан – 128 місце, Сомалі – 116 місце, Ізраїль – 41 місце, Вірменія – 36 місце. Злочинна федерація – 128 місце у рейтингу економічної свободи, на 22 пункти вище за нас.
До речі, у кого виникає обурення «та хто складав цей рейтинг і за якими критеріями?!» – вам варто зайти на Economic Freedom of the World.
Так що війна – аж ніяк не привід і не причина обмежувати економічну свободу. Навпаки – кажуть, більш вільна економіка дозволяє краще захищатися.
Але сучасні українські керманичі цього не розуміють – чи не хочуть розуміти. А «державна цифровізація» є елементом цього не(по)розуміння.
І точно не сприяє економічному зростанню. Але на «цифровізацію» та «міністерство-айті» у бюджет-2025 закладено 4,1 мільярда гривень – на 60% більше, ніж цього року.
Тоді для чого вона насправді – оця добровільно-примусова діджиталізація? Яка її справжня мета?