Найважливішою геополітичною подією цього тижня стала зустріч групи БРІКС в Казані на московії. Ця зустріч відбувається на тлі несприятливих для України обставин як на фронті, так і на рівні міжнародної дипломатії.
Додає «масла у вогонь» і поведінка деяких статусних гостей цього заходу. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш свого часу відмовився відвідати саміт у Швейцарії, присвяченій пошуку реалізації так званої формули миру. Проте це не стало на заваді йому відвідати путінський захід на московії.
Заступник речника генсека ООН Фархан Гак заявив журналістам, що поїздка Антоніу Гутерреша на росію на саміт БРІКС у Казані є «стандартною практикою».
«Генеральний секретар ще більше підірвав і без того ослаблений авторитет ООН, показавши, що у неї подвійні стандарти, коли справа доходить до засудження загибелі мирних жителів. Його дії з надання путіну кисню респектабельності, якого він так жадає, обурливі», – так оцінило поведінку генсека The Telegraph.
Фактично це вже навіть не подвійні стандарти, а повне виродження ООН як міжнародної інституції. Попри всю гіркоту ситуації, українці з гумором реагують на неї: «якщо вам здається, що ви занадто мало робите, то згадайте, що існують ООН та Червоний Хрест».
Саміт БРІКС тривав з 22 до 24 жовтня в Казані. За даними російських пропагандистів, там зберуться приблизно 20 000 гостей, зокрема понад 20 глав держав.
Найважливішими гостями заходу безумовно стали лідери Китаю та Індії – Сі Цзіньпін та Нарендра Моді.
23 жовтня учасники саміту прийняли так звану Казанську декларацію, яка продемонструвала, що росія не змогла заручитись міжнародною підтримкою та не створила альтернативної структури безпеки, якої бажає кремль. Що зрештою і прогнозувалось раніше.
БРІКС продовжує набирати чисельність та силу, стараючись при цьому прямо не протистояти умовному колективному Заходу. Документ є доволі декларативним, проте фіксує чітку співпрацю всередині блоку.
Війна в Україні фактично не згадується, проте у декларації зазначається, що всі підписанти мають діяти відповідно до принципів Статуту ООН, включно з положенням про повагу до територіальної цілісності.
Виходячи із базових документів ООН, це формулювання повинно трактуватись щодо міжнародно визнаних кордонів. Проте московські вертухаї викручують трактування у бік того, що Крим, до прикладу, – московський, адже там відбувся «референдум» (не визнаний практично жодною нормальною державою світу), а кордони московії трактують відповідно до змін Конституції.
Це, до речі, є ще одним яскравим прикладом того, наскільки важливою є чіткість юридичних формулювань. Свого часу в злочинних, антиукраїнських та юридично нікчемних мінських угодах був записаний пункт про виведення іноземних військ. Вже тоді московська пропаганда трактувала це як виведення чи то військ НАТО, чи то польських батальйонів. І питання тут не в тому, що ті пропагандисти хворі на голову. Питання в тому, як свою міжнародно-дипломатичну шизофренію кремль «натягує на глобус».
Крім того, у документі йдеться про те, що країни БРІКС вітають «відповідні» пропозиції посередництва, спрямовані на забезпечення мирного врегулювання війни шляхом діалогу і дипломатії.
Відверто негативною для України можна назвати лише одну подію – Індія долучилася до групи «друзів миру» на чолі з Китаєм і Бразилією.
Відповідну новину на саміті БРІКС озвучив лідер Китаю Сі Цзіньпін:
«Китай, Бразилія та низка країн Глобального Півдня створили групу друзів миру.
Вона спрямована на об’єднання голосів, які виступають за якнайшвидшу деескалацію конфлікту в Україні, для чого необхідно перестати підливати масло у вогонь».
Прем’єр-міністр Індії Моді кілька разів зустрічався із Володимиром Зеленським, що могло бути передумовою для більшого залучення Індії на український бік. Цим зустрічам, як і можливому збільшенню в Індії українських симпатій, сприяла, зокрема, і британська дипломатія.
Проте – не склалось. І однією з причин може бути негативна реакція Заходу на так званий «план перемоги» Зеленського. За винятком Франції, жодна країна не підтримала цього плану. Проте і Франція може мати в цьому свій банальний меркантильний інтерес: після 2022 року московія значною мірою унеможливила отримання Францією урану. Атомна енергетика Франції є вкрай важливою та посідає провідне місце в енергогенерації ЄС.
Проти запрошення України до НАТО виступають 7 країн, – написало видання Politico.
Фактично це є продовженням публічної реакції на план Зеленського. Країни, що виступають проти: США, Німеччина, Бельгія, Іспанія, Угорщина, Словаччина та Словенія.
Видання не згадує ще однієї держави – Туреччини, яка поки не проявила позиції щодо можливого вступу України в НАТО. Проте найбільш вірогідно, Туреччина поповнить табір вищеназваних держав або продовжуватиме зберігати мовчання. До таких думок приводить аналіз поведінки Ердогана під час «зернового коридору», а також – певне зближення Азербайджану та росії. Точніше – певні кроки поглиблення співпраці, які можуть перерости у зближення. А можуть і не перерости. Туреччина, до геополітичної орбіти якої тяжіє Ердоган, весь час буде старатись вести свою гру.
Сценарії для України від Financial Time
Стаття із досить прямолінійними формулюваннями була опублікована у FT. Видання стверджує, що Україну можуть прийняти в НАТО за «західнонімецьким» підходом, а альтернативою до такого сценарію є поразка України, її розділення і деморалізація, що може призвести до радикалізації.
«Президент України Володимир Зеленський продовжує шукати підтримки для свого плану перемоги. Водночас у західних столицях все більше розуміють, що політика щодо України потребує змін. Ключовим наступним кроком для Вашингтона може стати зобов’язання щодо членства України в НАТО, яке передбачає застосування положень про взаємну оборону за статтею 5 для тих територій України, які контролюються Києвом», – пише Financial Times.
Безальтернативність сценаріїв за версію FT щонайменше насторожує, якщо не сказати гірше. Вона може свідчити про перехід до завершальної фази реалізації глобалістичного «мирного договорняка» із путіном, в ході якого фактично відбудеться відмова від території, яка юридично ніколи не буде визнана, адже суперечитиме міжнародному праву. Кривава ілюстрація різниці між «де-юре» та «де-факто».
У підтримку вищезазначеної версії говорять також і неочікувані тези президента Зеленського про взаємне припинення обстрілів об’єктів енергетичної інфраструктури та вантажних суден, яке може ознаменувати завершення гарячої фази російсько-української війни та відкрити шлях до мирних перемовин.
Про це він заявив на зустрічі з журналістами 21 жовтня, цитує його Financial Times.
За словами глави держави, коли йдеться про енергетику та свободу судноплавства, досягнення результату в цих питаннях «було б сигналом того, що росія, можливо, готова припинити війну».
«Ми побачили під час першого Саміту миру, що може бути рішення щодо енергетичної безпеки. Іншими словами: ми не атакуємо їхні енергетичні інфраструктури, вони не атакують наші. Чи може це призвести до завершення гарячої фази війни? Я думаю, що так», – сказав він.
Важливо зазначити, що на цій же зустрічі Зеленський заперечив будь-які дискусії із західними країнами щодо угоди «земля в обмін на мир», яка передбачає прийняття України в НАТО в обмін на відмову від територій, які зараз утримує росія.
Несподіваний візит Остіна до Києва
У понеділок, 21 жовтня, в Києві з неанонсованим візитом перебував глава Пентагону Ллойд Остін, який провів закриту зустріч з президентом Володимиром Зеленським.
Про приїзд до української столиці глави американського Пентагона стало відомо з відповідного допису в Х (Twitter) Ллойда Остіна. «Я повертаюся в Україну вчетверте як міністр оборони, демонструючи, що США разом з міжнародною спільнотою продовжують підтримувати Україну», – написав він. Водночас жодних деталей Ллойд Остін не навів.
Синхронно із візитом видання The Wall Street Journal та CNN повідомили, що глава Пентагону прибув до Києва, оскільки майбутнє допомоги США Україні «залежить від президентських виборів у Сполучених Штатах, а росія продовжує досягати невеликих, але постійних успіхів на фронті».
За підсумками зустрічі Володимир Зеленський розповів, що обговорював з американським гостем питання оборонних пріоритетів, підготовки до зими та розширення використання далекобійної зброї. За словами президента, вони з Остіном «зосередились на зусиллях щодо збільшення виробництва ударних безпілотників, крилатих ракет, артилерійських снарядів та систем ППО».
«Остін підтвердив, що Сполучені Штати продовжуватимуть надавати безпекову підтримку в межах чинної оборонної угоди між нашими країнами», – зазначив глава держави. Крім того, додав Зеленський, очільник Пентагону повідомив про плани скликати нову зустріч у форматі «Рамштайн».
Сам міністр оборони США Остін повідомив про надання чергового пакету допомоги Україні розміром 400 мільйонів доларів.
На цьому фактично офіційна інформація щодо візиту вичерпується. Проте мені особисто зовсім не віриться, що міністр оборони США здійснив позаплановий візит у столицю воюючої України задля того, щоб оголосити про надання 400 мільйонів. Якось це вже зовсім нелогічно.
Підозрюю, що найбільш ймовірними темами перемовин Остіна та Зеленського могли бути варіанти «мирного врегулювання», а також взаємний вплив війни в Україні на вибори в США та виборів на війну.
Певною мірою знаковим є те, що після зустрічі з Остіном Зеленський заявив, що Україна не хоче повертати собі право бути ядерною державою, але в обмін на це має отримати «безпекову парасольку».
«Ми не просимо надати нам чи повернути ядерну зброю. Моя позиція дуже чітка. Ми віддали зброю, але нічого не отримали натомість. Лише отримали повномасштабну війну і багато жертв. Тому на сьогодні в нас є тільки один вихід. Тому нам потрібне НАТО, тому що у нас немає зброї, яка може зупинити путіна», – заявив Зеленський.
Якби Володимир Олександрович був юристом (а не просто мав диплом) та розумівся на формальній стороні міжнародного права, то розумів би, що для апеляції про Будапештський меморандум необхідно не просто його згадувати в розмовах із журналістами, а направити відповідні «дипломатичні ноти» до держав-підписантів.
Нота – такий різновид дипломатичного документа, що потребує відповіді. Ані США, ані Велика Британія, ані навіть Франція та Китай (які пізніше підписали договір із застереженнями) офіційно не відмовлялись від виконання БМ. А Україна офіційно і не зверталась…
Військові КНДР проти України
Однією з найбільш гарячих тем цього тижня була можливість участі північнокорейських військових у війні проти України.
Міністр оборони США Ллойд Остін вперше офіційно підтвердив, що Північна Корея направила війська до росії.
«Що саме вони роблять, ще належить з’ясувати. Ми намагаємося досягти кращої точності в цьому», – додав він. За словами глави Пентагону, це «серйозне питання», якщо Північна Корея «має намір брати участь у цій війні від імені росії».
Раніше спецслужби західних держав хоч і говорили про присутність корейців на полігонах поблизу московсько-корейського кордону, проте більше інформації не надавали.
Більш детально про прогнози щодо їхньої участі у війні проти України ви зможете прочитати в одній із наступних статей цього випуску. Від себе я ж лише означу один із найбільш ймовірних варіантів їхнього використання.
Створення окремої корейської бригади, яка підтримає армію рф на території України, є досить малоймовірним. Адже тоді корейцям довелося б надати певну окрему ділянку фронту та налагодити взаємодію із московськими підрозділами. Проте останнє, в умовах мовного бар’єру, різниці в тактиці, стратегії, озброєнні, військових навичках та, мабуть, найголовніше – динамічних обставинах, що потребують негайного реагування, – майже неможливе.
Тому, на мою думку, якщо війська КНДР і будуть застосовані проти нас, то найімовірніше на території Курської області. Саме там є можливість створення майже ізольованої ділянки бойових дій, яку можуть використати як «полігон» солдати Кім Чен Ина. При цьому, якщо корейці воюватимуть на території рф проти ЗСУ, то формально юридично КНДР заперечуватиме свою участь у війні.
Генеральний прокурор Костін йде у відставку
На завершення добірки найважливіших новин мушу згадати про відставку генерального прокурора Костіна.
На тлі скандалів із корупцією МСЕК (детально про які ви прочитаєте в одній із наступних статей випуску) виявився цікавий факт – величезна кількість прокурорів мають посвідчення інвалідів ІІ групи, а також, окрім надмірно високих зарплат, отримували додатково щомісячні пенсії. Інколи у величезних обсягах.
За інформацією, яку розмістили на сайті Офісу головного прокурора, на сьогодні встановлено, що 61 прокурор органів прокуратури Хмельниччини має інвалідність.
Андрій Костін заявив про свою відставку після засідання Ради з національної безпеки та оборони України за участю президента Володимира Зеленського, де обговорювали «очевидно аморальну ситуацію» з фальшивими інвалідностями посадових осіб державних органів.
Про можливу відставку Костіна та його заміну на Олега Кіпера ходили чутки ще навесні 2024 року. Проте саме зараз настала слушна нагода – і Єрмак-Татаров можуть обрати свого «достойного» наступника, і сам Костін йде з посади красиво – зберігши лице, показавши реакцію чиновників в дусі західного бюрократичного етикету.
Проте на тлі відставки генерального прокурора логічно виникає запитання – чому не йде у відставку міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко?
Наскрізь гнилі та корумповані МСЕКи підпорядковуються саме МОЗу. Керівництво у цих структурах безпосередньо відповідальне та підзвітне міністру Ляшку.
Корупція – фантастична і вже підтверджена у багатьох областях України. Якщо Ляшко її не помічав впродовж кількох років, зокрема і під час повномасштабної війни (!!!), то він – некомпетентний і повинен покинути посаду міністра. Якщо ж він про неї знав, але не протидіяв – то був «в долі». Або «не в темі» – і тоді має піти геть з посади. Або «в темі і в долі» – тоді тим більше – відставка та кримінальне розслідування.
І вже на саме завершення. Жарт. Не надто смішний, в силу наших реалій. Цікаво, яка держава світу отримає нового посла України, зважаючи на відставку генерального прокурора? Можливо, Володимир Олександрович ощасливить своїм указом жителів якого-небудь Гондурасу… Хай пробачать мені такий гумор жителі цієї держави.