сЦе така собі математична економіка без прив’язки до сутності економічних процесів. І, як бачимо, ні одні, ні другі, ні треті нічого путнього вдіяти не можуть. Війною, як тим мечем, рубається цей заплутаний вузол. А на питання «що після війни?» відповіді немає, але є розуміння, якщо робити те саме і так само, то безглуздо сподіватися на інший результат, тобто ми знову прийдемо до рубання вузла мечем війни.
Багато шанованих мною людей не бачать можливості розв’язання економічних і політичних труднощів в Україні, виходячи з того, що світом править капітал. На перший погляд, із цим важко посперечатися. Але це фундаментальна помилка вважати капітал чи його відсутність детермінантою успішності. Такий підхід вганяє в ступор і сковує волю до боротьби зі злом, особливо в Україні, де зло заможне, а порядність чомусь завжди злиденна. «Проблема не має вирішення на тому рівні розуміння, на якому вона виникла» – А. Айнштайн. Зміна рівня розуміння, повернення його лицем до природності процесів є виправдане і буде винагороджене.
Поставимо питання: чим є капітал, яка його початкова природа і що є первинне – праця чи капітал? Я не намагаюся протиставляти ці два поняття, ба більше, твердо переконаний, що є велика користь коли вони співпрацюють. Йдеться про первинність. А тут все однозначно: без праці людини додана вартість не утворюється, капіталізувати нічого. У такий спосіб в основі добробут лежить не капітал, а суспільно-економічна категорія – праця людини. І від того, як вона функціонує, залежить, наскільки людина і суспільство в цілому є успішними. Праця виконує подвійне завдання: економічне – вона забезпечує людині її утримання й усуспільнювальне – вона бере безпосередню участь в процесах творення суспільства. Потреба в людських спільнотах виникає як потреба обміну результатами праці. Так запускається процес самоорганізації. Окрім того, праця має приватний характер – завжди належить конкретній людині. Саме звідси бере свій початок приватна власність – не спожита, капіталізована частина праці.
Так що вихід з глухого кута в України є. Щоправда, чи ті, що є сьогодні біля керма держави його шукають? А якщо шукають, то чи знайдуть?