Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті
Українська редакція «Радіо Свобода» підготувала матеріал про мобілізацію та рекрутинг, у якому показала роль ТЦК у дискредитації рекрутингу і підриві обороноздатності країни. Але це не висновки редакції, це висновки, які треба було б зробити.
Нас убивало, убиває і уб’є недоладне використання слів. Витоками недоладності є самообман і брехливість назовні.
Те, чим займається вища політична влада, називається комплектуванням збройних сил. І уже комплектування поділяється на мобілізацію та рекрутинг. ТЦК є інститутом мобілізації, а рекрутингові центри (РЦ) є інститутами рекрутингу. Мобілізація – це примус до армії, причім без врахування схильностей вилученого з цивільного життя. Рекрутинг – це використання добровільності.
До березня 2024-го ТЦК використовували рекрутованих добровольців РЦ для мобілізації. Зараз ніби ситуація покращилася, але все одно ТЦК перехоплюють чи відбирають у РЦ добровольців для комплектації військових частин, які не мають репутації, і для того, аби закривати непрестижні і найризиковіші напрямки.
Важливо, що питома вага цих найризиковіших напрямків напряму залежить від якості політичних та військових рішень. Але за будь-яких обставин у будь-якій справі завжди є такі категорії як престиж, чорнова робота, ризикова діяльність, невдячна діяльність.
У чому полягає проблема ЗСУ. Політичне і військове керівництво в Україні з одного боку є причиною необґрунтованої частки чорнової, невдячної, непрестижної і непотрібної роботи в армії, а з іншого боку – військове керівництво неправильно і несправедливо визначає, кому займатися чорновою роботою, а кому престижною, кому більше ризикувати, а кому менше ризикувати. За наявної філософії та моделі комплектування збройних сил це, загалом, і неможливо впорядкувати.
Саме тому у нас велика частка чорної піхоти, непотрібних штурмів, а також неправильний глосарій, неправильний правовий і соціальний статус військових.
Як мало би бути, якщо держава уже робить ставку на комплектування збройних сил мобілізацією ТЦК. Наголошую, що я противник такої моделі, але якщо уже так. Починати треба з відновлення обов’язкової строкової служби. Строкова служба, окрім усього корисного, дає можливість або мала би давати можливість визначати найкращих і найстаранніших при здобутті базової військової підготовки. Тобто базову військову підготовку отримують усі чоловіки, але штурмувати посадки йдуть найгірші у базовій військовій. Найгіршим не дають можливість вибору. Найгірших держава відправляє туди, куди вважає за потрібне. Цю просту істину розуміють усі нормальні люди, зокрема нормальні вороги. Росія не штурмує українські посадки найкращими військовими, це роблять російські зеки, наркомани, зальотчики, мобілізовані з окупованих територій.
Найкращим і найсильнішим у базовій військовій підготовці, здобутій під час строкової служби, дають можливість вибору. Якщо хочеш штурмувати – штурмуй, але якщо хочеш оволодівати іншими, більш складними типами озброєнь і ризикувати життям будучи артилеристом чи пілотом літака – іди. Якщо не хочеш ризикувати сідай за пульт БПЛА десь у глибокому тилу. Але це все треба заслужити, вибороти.
Що відбувається зараз. Маєш гроші і зв’язки – мобілізують у престижну і менш ризикову частину. Не маєш – ідеш на м’ясо. Навіть у мобілізаційній моделі має бути справедливість і правильний сигнал для людей. Хочеш вижити – працюй над собою, інакше підеш в штурмову піхоту з автоматом калашникова. Не можна боятися артикулювати ризикову, непрестижну, невдячну і чорнову діяльність, навіть при захисті країни.
Альтернативна модель, і більш правильна модель комплектування збройних сил – це рекрутингова модель. Строкова служба за такої моделі обов’язкова. Строковики є базою для рекрутингу.
За подібними принципами організовано багато життєздатних систем. Наприклад, система охорони здоров’я. Чорнову, непрестижну роботу виконують там слабші. Просто слабші, але сформовані в системі, це завжди сильніше, ніж самородки і герої з безсистемного середовища. Група вишколених слабаків на війні наваляє групі самородків, військовим від Бога, героям-аматорам тощо.
Отже, обидві моделі комплектування (мобілізаційна і немобілізаційна) передбачають строкову службу. Влада свідомо відмовляється від строкової служби, тому що не може її наповнити змістом і якістю. У виконанні держави строкова служба виглядатиме, як місце деградації людини і марне витрачання ресурсів. Але це не означає, що строкова служба не потрібна. Не потрібна така влада і такі політики.
Центральною фігурою в державі є політик. Саме політики формують життєздатні системи і моделі. Політики формують систему освіти, охорони здоров’я і також систему військової оборони. Ситуація з комплектуванням ЗСУ показує, що у нас є бариги, колгоспники, інтелектуали-балаболи, блогери, аналітики, комунікатори, активісти, волонтери, але тільки не політики.