Чоловік приходить з роботи, кричить на шестирічну доньку і дружину. Чому? Шеф несправедливо перед всім колективом висловився про якість виконаної ним роботи і привселюдно назвав криворуким...
Етологам – вченим, які вивчають поведінку тварин, добре відомий феномен «перенаправленої агресії»: коли мавпа отримує прочуханки від більш високорангової, вона спрямовує свою агресію на ще слабшого представника зграї. Люди теж це роблять, і те, що їхню поведінку вивчають не етологи, а психологи – не більше ніж гра слів, адже людина – така ж тварина, як білка чи орангутан. Чи бувало у тебе, що в словесній суперечці з коханою людиною ти вибухав ударом кулака об... стіну чи інший неживий предмет? Це також перенаправлена агресія, як у мавпи.
Знаменитий американський психолог Мартін Селігман не приймає серйозних рішень в житті в хорошому настрої. Чому? Бо в хорошому настрої ми надто оптимістичні й можемо наламати дров. Настрій викривлює сприйняття реальності. Коли в нас хороший настрій, люди нам здаються привітними, добрими, позитивними. Їхню поведінку ми інтерпретуємо як позитивну. Їхні слова для нас – пісня солов’я в гаю. В хорошому настрої ми бачимо своє майбутнє яскравим, а себе в ньому щасливим, а спогади наші позитивні. Це все викривлена картина реальності. Ми ніби в рожевих окулярах і бачимо світ через призму позитиву.
І навпаки, коли нам хтось чи щось зіпсувало настрій – в нас на носі темні окуляри. Люди нам здаються злими, дурнями. Їхні наміри і мотиви гидотні, егоїстичні, низькі. В зіпсованому настрої нам важко будувати плани, ухвалювати якісь сміливі рішення – ми стаємо пасивними. Ми ніби закриваємось від світу. Наше майбутнє сіре, ми в ньому нещасні, а з минулого мозок витягує негатив, і фарбує його ще в більш темні тони. Це теж викривлена реальність, тільки в інший бік.
Поганий настрій не менш, а більш небезпечний для нас, ніж позитивний. Саме тоді, коли в когось в стосунках (неважливо, дружніх, партнерських чи сімейних) зіпсований настрій, люди сваряться, б’ються, розходяться назавжди. Зіпсовані стосунки – це ціна темних окулярів на носі (а точніше невміння з цим давати собі раду. Про це нижче). Пасивність, яка притаманна людям під час зниженого настрою, не наближає нас до наших цілей, ми невмотивовані на важку конструктивну працю, ми стаємо імпульсивними і прагнемо миттєвого задоволення. Поганий настрій – причина різних залежностей і ожиріння: людина шукає легкий шлях «вирівняти» психоемоційний стан через калорійну їжу, тік ток чи алкоголь.
І проблема не в емоціях, а в тому, як ти з ними справляєшся. Якщо ти не вмієш витримувати важкі емоції, просто проживати їх, рефлексувати над ними, то вони впливатимуть на тебе так, як я описав вище.
Що треба знати і вміти?
Емоції свідчать про твої потреби, всі: від страху й гніву до огиди і ревнощів, показують, що твій мозок щось визначив, як небезпечне для тебе. Зрозумій, що саме. Почни глибоко дихати і паралельно з цим прислухайся до того, як емоція проявляється в тілі: пітніють руки, калатає серце, напруга в грудях чи в долонях (така рефлексія знижує силу цих емоцій). І просто дозволь собі це відчувати й керуйся холодним розумом. Пам’ятай, що зараз твоя картина світу викривлена, і ти схильний до негативу. Дай собі часу, буря в тобі вщухне, і ти знову побачиш прекрасний світ довкола.
ЯК СТРАХ КАЛІЧИТЬ ЖИТТЯ
Страх – емоція, яка свідчить про небезпеку для організму. І саме тому страх такий гидотний на смак: щоб істота зробила все можливе, аби усунути небезпеку. Тіло ніби каже: зроби, як я кажу, і я перестану тебе мучити.
Якщо у тварини страх виникає як реакція на явну загрозу (лев за кущами, змія під лапами тощо), то в безшерстого примата все трохи складніше. В нас є мова...
Людина – єдина тварина, здатна до абстрактного мислення. Ми можемо уявляти те, чого ще нема, прогнозувати, будувати плани. Заглядання в майбутнє часто породжує тривогу і виразки шлунка. Але турбота про майбутнє впливає на твою поведінку дуже сильно… і не тільки негативно. Твої тренування, яблуко замість пончика – це любов до себе завтрашнього. А як щодо страху? Може, страх – це пончик?..
Якщо я тебе запитаю, чому ти робиш те, що робиш? Що відповіси? Можливо, що тобі це просто подобається. Але це вкрай поверхнева відповідь. Насправді, поведінковий репертуар кожного з нас результат того, що після певної дії нам банально ставало добре на душі. З кожним разом, коли ми повторювали певну поведінку, вона все більше і більше пускала коріння в нашу особистість. Коли ти чогось боявся, і робив щось, щоб позбавити себе страху, тобі ставало добре на душі. Ще, ще, ще… Ти повторював і повторював. Але є одна вкрай неприємна побічна дія: кожен раз, коли ти уникав чи позбавлявся страху – ти його підгодовував. І він ріс, мужнів, набирався сил.
Ти читаєш і думаєш: так, це не про мене, страхів в мене нема. Смішний ти.
Боїться кожен! Людина може навчитись боятись будь-чого. Буквально! Відшукати свої фобії – квест, який кожен має пройти сам. Моє завдання – спантеличити. Наведу приклад, а ви постарайтеся провести паралелі в своєму житті.
Ми, люди, істоти соціальні. Нам важливо, щоб наша спільнота нас приймала, любила і не писала злі коментарі у фейсбуці під нашими милими фотографіями. Це вроджена штука, спадок наших предків, для яких неприйняття племенем означало голодну смерть (первісна людина не могла вижити самостійно). Цей страх природний, але його можна як годувати, так і морити голодом.
Коли людина добра, поступлива, невимоглива, всі про неї позитивно відгукуються, «хоч до рани прикладай», нікого не образить, поганого слова не скаже, цей індивід – не янгол, а конформіст. Він, мабуть, ще з глибокого дитинства годує свій соціальний страх, він (страх) на його харчах вимахав в СТРАШИЩЕ. Такі люди рідко чогось досягають в житті, їх інші використовують у своїх цілях. Класичні приклади: чоловік-підкаблучник; жінка – обслуговувальний персонал. Якщо ти під цією «людиною» розгледів себе, визнай цей неприємний факт. І терміново випиши своєму соціальному страху довічну голодну дієту. В цьому місці в тебе мало б виникнути питання: як позбавити страх харчів?
ПРИПИНИТИ РОБИТИ ТЕ, ЩО ВІН ВИМАГАЄ. Тут без рефлексії ніяк. Запитуй себе постійно: те, що я хочу зараз зробити, відповідає моїм цінностям і цілям, чи я просто боюся? Щоразу, коли ти діятимеш всупереч вимогам страху, він, залишившись без їжі, буде «худнути». Це складна стресова практика, далеко не кожен зможе взяти верх над своїми тарганами. Страх репетуватиме: зроби, як я кажу! Він мучитиме тебе, ти відчуватимеш біль на фізичному рівні. Це плата за щастя. Та я й ніколи нікому не обіцяв, що хоч якісь позитивні зміни в житті можна здобути, не зціпивши зубів.
Май на увазі, якщо ти кинеш виклик соціальному страху, твоє оточення відразу спантеличиться: що стало з нашим Васильком? Яка муха вкусила нашого добряка? Хай звикають, Вася стає сильним! Парадоксально, але любити Васю тепер почнуть більше, але саме любити, а не витирати ним підлогу.
Соціальна фобія – це приклад. Своїх тарганів, як я вже сказав, тобі доведеться відшукати самому. Ти не мусиш позбавлятись всього, чого боїшся. Я от боюсь стрибнути з парашута. І що? В труні я його бачив! Кидати виклик треба лише тим страхам, які стоять на заваді життю, яке ти хочеш жити. Проведи інвентаризацію свого життя.
Чого ти уникаєш? Від чого втікаєш? Наша поведінка дуже пластична, вона піддається корекції. Але ця «корекція» потребує зусиль: 1) знайти страх; 2) посадити його на голодну дієту.
Instagram: viktor_mandziak
Facebook: Мандзяк Віктор