Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті
18 травня набув чинності Закон про мобілізацію. Принцип дії закону оснований на конструкті: незнання закону не звільняє від відповідальності. Це абсолютно дикунський сенс рабовласницького суспільства, який виходить з презумпції винуватості людини перед державою. Можна ще сказати: з претензії держави до людини.
У правильному суспільстві людина не може не знати Закон в сенсі своїх обов’язків. В правильному суспільстві держава має сформувати відчуття обов’язку і повідомити людині особисто про її обов’язок. Загалом це неперервний континуум. Для цього держава ніколи не втрачає зв’язку з людиною і створює місця комунікації: школа, армія, вищі заклади освіти, державні підприємства, суспільні медіа тощо. Якщо держава розірвала зв’язки і не має місць для розмов з громадянами, то вона втрачає можливість донести обов’язок до громадянина у будь-якій формі.
Маршрутки, вокзали, громадський транспорт, закутки, вулиця – це не місце для контакту держави з громадянином. В маршрутках і на вокзалах з людьми вступають в контакт хулігани і бандити.
Держава в нормі контактує з людьми в місцях навчання, роботи і проживання. Все. Загалом у нас виходить дивна ситуація. Коли державі потрібно легітимізуватися через вибори, то людям додому приносять індивідуальні запрошення з повідомленням про дату і місце виборів. А коли державі потрібно, щоб за неї вмерли, то ніякого індивідуального підходу. Саме так – вмерти за державу! Тому що, якщо людині в її житті не змогли пояснити, що вона і держава – це єдине ціле, то така людина не вважає, що війна – це історія не про захист себе, така людина вважає, що війна – це історія про захист Андрія Єрмака і Офісу президента. І людина має рацію.
Отже, особа не зобов’язана моніторити ЗМІ та законотворчість парламенту і бігти у військкомат, тому що якісь там санкції. Мобілізація – це примус і військова форма, а не штрафи і вилучення майна. А це означає, що військкомат приходить (додому чи на роботу) і на підставі закону із відповідним оформленням документів мобілізовує. Може держава – най мобілізовує! Не питання. Але міністр економіки Юля Свириденко демонструє, що влада не може мобілізовувати. Влада може випускати за кордон за гроші (650 тис. чоловіків за два роки), продавати бронь від мобілізації, а також організувати черги біля ТЦК, в які прийшли персони, щоб продовжити бронь. Комусь, мабуть, не вдасться і доведеться заплатити – це правда. Але все це не має стосунку ні до мобілізації, ні до комплектування збройних сил.