Сучасні симптоми кризи, які все глибше уражають людство, вимагають пошуку нових ідей, які сприяли пізнанню того фундаментального фактору, від якого залежить упорядкування й оздоровлення суспільного життя. Тому сьогодні актуальним є розуміння того, що таке соціальна культура людини, яка може бути таким фактором...
Якщо коротко, у світлі соціального натуралізму соціальна культура громадян – це стан узгодженості волі та свідомості громадян із законами соціальної природи, яка існує поряд з фізичною природою і біологічною природою, але відрізняється від них. Ці закони відкриваються людьми, а потім в процесі соціалізації людини, тобто в процесі соціального виховання людей, відбувається узгодження їхньої волі і свідомості з цими законами соціальної природи.
Таке розуміння соціальної культури громадян випливає з того, що для нормального життя люди мають керуватися принципом верховенства законів соціальної природи, а не сваволею й ілюзіями, проявом яких є усі соціальні аномалії.
Соціальна культура громадян складається з таких елементів: політична культура громадян, економічна культура громадян, правова культура громадян, моральна культура громадян відповідно до природних законів політики, економіки, права і
моралі.
Приклад з історії: в епоху Просвітництва і пізніше було відкрито багато законів соціальної природи (Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Адам Сміт та інші), – це природні закони політики, економіки, права, моралі. Знання про ці закони поширювалися в суспільстві через просвітницький рух XVII-XVIII століть в Європі, а також вони запроваджувалися революційним шляхом в соціальну практику. Завдяки цьому люди засвоювали ці природні закони, і таким чином формувалася та соціальна культура громадян, якою відрізняються сучасні європейці.
Маніфестацією цієї соціальної культури є ті соціальні цінності, які проголошені як основа Європейського Союзу. Ні демократія, ні права людини, ні соціальна економіка, ні верховенство права, ні правопорядок тощо не можуть існувати без соціальної культури громадян.
Яка роль соціальної культури громадян? Вона є засобом проти ураження людей соціальним свавіллям і соціальними ілюзіями, які породжують усілякі соціальні негаразди: регрес, війни, кризи, конфлікти, злочинність, занепад, деградацію тощо. Завдяки соціальній культурі громадян відбувається узгодження суспільного життя людей із законами соціальної природи, що забезпечує соціальний прогрес. Прогресивними є ті країни, в яких громадяни мають розвинену соціальну культуру. Існує закономірність: «Яка соціальна культура громадян – таке й їхнє життя!».
Окремо варто зазначити, що соціальна культура громадян має антивоєнну властивість. Бо воля і свідомість людей, перебуваючи в культурному стані, не можуть проявлятися у формі злочинної воєнної агресії. Це означає, зокрема, що якби громадяни рф і обрані ними «володарі» мали розвинену соціальну культуру, то війна росії проти України була б неможливою. Але відсутність належного рівня соціальної культури в громадян росії сприяла ураженню російського суспільства рашизмом, який і став причиною воєнної агресії проти України. Тепер постає проблема дерашизації росії, що є цілком можливим завдяки формуванню в громадян соціальної культури.
Соціальна культура громадян має здатність запобігати будь-яким війнам взагалі. Ця її властивість може бути використана в боротьбі за мир в усьому світі.
Якщо, наприклад, порівнювати життя людей у Фінляндії і в Україні, то його різниця визначається різним рівнем соціальної (тобто політичної, економічної, правової, моральної) культури громадян Фінляндії й України.
На жаль, Україна була дещо осторонь від європейського просвітництва через вплив росії. Тому багато втрачено... Треба сьогодні в Україні: а) розвивати просвітницький рух для соціального просвітництва громадян; б) потрібні також реформатори, які б запроваджувати нову соціальну практику, засновану на принципі верховенства законів соціальної природи (як в сучасній Європі і США).
Досвід Фінляндії, наприклад, яка колись була частиною російської імперії, а тепер стала успішною країною, міг би нам пригодитися, чи досвід реформ Ататюрка в Туреччині... Чи досвід післявоєнної Німеччини.
Отже, досвід формування соціальної культури громадян у світі є, його можна було б використати, але проблема в тому, що для цього Україні потрібна справжня еліта, здатна керуватися принципом верховенства законів соціальної природи і формувати цей визначальний фактор суспільного життя – «людський фактор», яким є соціальна культура громадян.