Сьогодні багато людей активно шукають відповіді на питання «Де в цьому бурхливому морі катаклізмів, воєн, катастроф свідомості, зруйнованих моральних принципів знайти безпечне місце, точку опори, за що триматись, щоб не впасти так, що й не встати?»
Протягом усього розвитку цивілізації різних небезпек, що загрожували життю окремих людей, народів, чи іноді усьому людству було багато. І досі, уже в ХХІ столітті ми усі в небезпеці. Поряд з побудовою фізичних систем захисту різних рівнів, що є необхідними для збереження життя і здоров’я, кожен шукає і містичного захисту Вищої Сили, в яку, особливо перед лицем смерті, гостро вірить і на яку сподівається. І тут діапазон пошуків теж достатньо широкий і різноманітний. І далеко не кожен такий акт співпраці з невідомою силою завершувався очікуваним успіхом. Дуже часто результатом таких практик була загибель людини або значна шкода середовищу й іншим людям, коли вивільнивши некеровану силу, людина ставала її заручником чи жертвою.
Тому вірити – вірили, але не знаючи внутрішньої сторони процесів, не маючи знань, як керувати потенційною силою, захованою в речах, символах, чи текстах – одні боялись і не приймали жодної містичної допомоги, а інші, навіть ціною власної душі чи життя, прагнули навчитись володіти цими силами, щоб використовувати їх для власних потреб і впливати на свідомість незнаючих.
І ось сучасний світ перед лицем загрози впасти в безодню самознищення через війни, які уже неможливо ігнорувати, перед лицем навали стихійних лих і катаклізмів природи, які запустила цивілізація своїм бездумним життям на планеті, «побіг» в пошуках чарівної палички, щасливого амулета, захисного талісмана, особливого ритуалу замовлянь чи молитов. Почався пошук надійної зброї, щоб захиститись, вберегти себе від лиха і біди. Раптом усі стали вразливими не лише фізично, але й насамперед психоемоційно – на рівні душі. А в такій небезпеці фізичні укриття не допоможуть. Інформація про наявність різних напрямків, течій і груп, де розкривають перед охочими знання про тонкі світи і обіцяють розкрити містичні вміння кожного, зараз багато. Відомо, що в темні часи найбільшого напруження, коли життя всіх під загрозою, потреба в захисті Вищих Сил, потреба знати про прийдешнє стає архіважливою. Попит породжує пропозицію. Головне пам’ятати, куди ти робиш «інвестицію» енергією своєї душі, з тим джерелом буде відбуватись твій енергообмін і саме звідти повертатиметься енергія у вигляді «процентів за вклад». Важливо усвідомлювати, яку енергію ти отримаєш для подальшого свого розвитку. «Все можна – не все людині корисне» (ап. Павло).
А зараз конкретно про захист, перевірений величезною кількістю свідомо практикуючих, саме цей спосіб захисту і оберіг. Йдеться про християнський символ розп’яття. Про розуміння і свідоме пошанування цього символу. Останнім часом можна почути активне відкидання і заперечення форм християнських символів і таїнств, начебто це якесь зло, обмеження, насильне поневолення, а дехто навіть називає окремі таїнства магічним ритуалом, від якого треба відірватись і зректись. Цей символ піддається критиці в останній рік-два не менше, ніж в часи Римської Імперії, за часів перших християн. Історія схильна до великих кіл повторення... щоб вийти на новий рівень розуміння вічних істин.
Свого часу Пилат питав у Ісуса «Що є істина?», і не отримав відповіді, бо не міг вмістити і осягнути, що Жива Істина, а не ЇЇ відображення в чомусь Стоїть перед ним. Його «его» теж бачило себе знавцем і вершителем душ і життя людей «Ти ж знаєш, що в моїй владі відпустити, або покарати тебе...?» І на цю самовпевненість Ісус відповів: «Ти не маєш жодної влади наді мною, окрім тої, що тобі дав Мій Отець». Та дехто з нас і досі впевнений, що знає істину і «протоптав стежки» в просторах Духа, відкидаючи Духа в не своїй формі?
Пиха людська не приймала, і не приймає в наш час упокореності в будь-якій формі. Тому так заперечують зображення Розп’ятого на хресті. Ось якби Ісус помер зодягнений в білі чи золоті шати, як належить Великому Посвяченому, що прийшов з Небес недосяжних, в колі заплаканих послідовників і співчуваючих, щоб закрив очі і відійшов тихо, то було б гідне для поклоніння. А він висів на хресті між двома розбійниками... І ніхто в цей момент не міг припустити, побачити, відчути, що саме в цей момент людство отримало найпотужнішу зброю проти самого свого лютого ворога – смерті, потойбічного Шеолу, пекла, нижнього світу темряви, який забирав і не відпускав усі душі після смерті тіла. Навіть праведники не могли потрапити в більш чисті світи для душ. Двері світу зла, двері пекла були надійно закриті.
Сили темряви раділи «перемозі». Руками людей Він прибитий до хреста, мертвий, уже їм не заважатиме, а в пам’яті має залишитися образ мертвого тіла на древі.
Потім було сходження в пекло, звільнення душ праведників, душ Адама І Єви – праотців людей, прощення розбійника, що розкаявся. Чому це стало можливим, адже ніхто з людей, навіть пророки і праведники після смерті опинялись в нижніх світах, ворота за кожним зачинялись назавжди. «Смертю смерть переміг і упали ворота пекла...» і відтоді зло втратило свою повну владу над душами тих, хто вірить в силу Животворчого Хреста.
Символ розп’яття, яке одягає на себе християнин, це не поклоніння смерті, це пам’ять про те, якою ціною ми викуплені з рабства вічного перебування наших душ в царстві смерті. Це пам’ять про велику любов Небесного Отця до своїх дітей, ради життя яких Він послав Свого Сина, що взяв тягар наших гріхів на себе, хоча був єдиний без гріха («Ось іде той, що не має в мені частки», сказав Ісус при наближенні до Нього ворога роду людського ). І смерть обернулась перемогою. Гріхи, за які людство на віки попало б у владу князя тьми, були прощені: «Прости їм Отче, бо не відають, що творять»!
Яка сила Божого прощення за все вчинене людством. Така сила непереможна Животворчого Хреста Господнього, виду якого усі демони жахаються і їхня влада над людьми руйнується. І підійти не можуть до тих, хто захищає себе цим хрестом. В історії християнства безліч прикладів такого захисту. І сам хрест захищав людину і молитва до Чесного Животворчого Хреста врятувала тисячі життів. Про це треба писати окремо. Ті ж, хто не пізнавши суть, критикують форму і звинувачують не розуміючи, нехай не говорять про Дух, який з ними, бо Чистий Дух наповнює чисті чаші серця, які не відкидають того, чого не осягнули, а прагнуть розкривати свій розум на зустріч непізнаному, бо поки ми в тілі земному в нас відсутня повнота, все решта – лиш ілюзія Егорозуму.
Про автора: Богданна Райхерт – лектор, автор практик пробудження свідомості та моделювання майбутнього, президент ЛМГО «Ліствиця».
https://linktr.ee/bogdana_raikhert