Майже весь інформаційний простір наповнений війною. А я хочу сьогодні поговорити про майбутнє.
Я вірю у нашу перемогу. Але перемога відчувається не лише тоді, коли припиняться обстріли і затихнуть постріли, а тоді, коли люди почнуть жити нормальним людським життям і вірою у свою державу, Конституцію України, справедливий суд, патріотичну владу та інше. І тут ще дуже важливим є економічний стан держави, а звідси і кожного українця.
Багато пишуть: ось прийдуть з війни військові і наведуть порядок на місцях. Інші, лаючи цю владу, бачать спасіння України лише у зміні на інших представників у владних структурах.
Читаючи про ці зміни, і навіть уже посили на тих, кого дехто б хотів бачити у владі, то у мене завжди виникає питання: а ті, кого ви хотіли б бачити у керівництві державою, хоч приблизно уявляють, якою має бути Україна майбутнього? Чи лише варто змінити керівництво у верхах і все стане на свої місця, ми заживемо, як вільна і багата нація?
Сьогодні багато можна почути, що варто бути чи то правими, чи то лівими, чи лібералами чи ще чимсь...
Але відкиньмо ці речі і поговорімо без «заумності» практичною мовою. Мабуть, більшість знає, що «параметри» ідеальної жіночої фігури – 90х60х90. А от які «параметри» багатої і успішної України?
Для мене майбутнє України – це більше 25% стратегічних підприємств державної власності з управлінцями високого рівня, це землі с/г призначення і надра, які належать народу України, а кошти від оренди цих
ресурсів спрямовуються у бюджет місцевих громад і держави, а звідси і пенсійне забезпечення, і зниження податкового тиску тих, хто працює тощо.
Ось це має стати економічною основою успішної і сильної держави. І це не мої бажання – це безліч досліджень прогресивних учених зі світовим ім’ям, які у нас чомусь замовчуються, а дискусії на цю тему взагалі відсутні. І це не соціалізм чи популізм, як дехто хоче це показати – це істина. Завдяки якій виживуть лише ті країни, які підуть і йдуть цим шляхом.
Тому вибір влади за кумівством чи географічною ознакою не буде мати успіху, якщо ті, хто при владі, будуть думати не про майбутнє України, а лише про свій власний карман, та не будуть мати навіть приблизної уяви, як має розвиватися Україна майбутнього.
Якщо у влади, лише одна установка: все продати і наповнювати бюджет лише за рахунок тих, хто ще не утік і працює... То це свідоме знищення країни.
Але українці самі мають визначитись, що вони хочуть від влади – успішну і незалежну державу чи резервації? Достаток і щасливе майбутнє для себе і наступних поколінь українців, чи лише багатства для купки шахраїв?
А як зауважено у Ювілейній доповіді Римського клубу (2017 р.): «В умовах вільного руху капіталу завжди виграє країна, що має абсолютну перевагу». І тут автори доповіді стають на сторону національних держав, які, на їхню думку, з більшою ймовірністю будуть піклуватися про загальне благо, ніж транснаціональні корпорації.
Тому українцям варто вирішити – ми будуємо державу чи транснаціональну корпорацію?
Ми ніяк не можемо зрозуміти, що держави, жителі яких не аналізують того, що відбувається, а лише спостерігають, як шматують їхню Батьківщину, та стають у чергу, щоб підібрати крихти, не можуть довго залишатися незалежними. Що заважає нам, громадянам України, переоцінити свої вчинки, і щоб ніколи не перейти точку неповернення, почати жити та діяти так, щоб не було соромно перед нащадками?
Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.