Великий десантний корабель чорноморського флоту рф «цезар куніков» знищили п’ятьма морськими дронами під час переходу з новоросійська в тимчасово окупований Севастополь.
«Екіпаж [«кунікова»] становить 90 осіб. Скільки з них вдалося врятувати – точно зможемо сказати трошки згодом, оскільки пошуково-рятувальна операція росіян все ще триває. Вони шукають вцілілих, як їм здається. Наразі результати не дуже», – повідомив Кирило Буданов.
Орієнтовна вартість знищеного корабля становить $70-100 млн.
Це вже четвертий великий десантний корабель чорноморського флоту рф, який потопили Сили оборони. Раніше на дно відправились «мінськ», «новочеркаськ» та «саратов».
Крім того, у серпні 2023 року ВДК «оленегорський горняк» був значно пошкоджений морськими дронами в акваторії Новоросійська. Корабель досі перебуває на ремонті.
Збройні Сили України знищили або вивели з ладу 5 з 12 великих десантних кораблів чорноморського флоту рф за час повномасштабної війни.
Генеральський погром
Слідом за звільненням генерала Валерія Залужного із посади Головнокомандувача ЗСУ відбулось одне з наймасштабніших звільнень генералів.
10 лютого Міністр оборони України Рустем Умєров підписав низку указів щодо кадрових змін у керівництві Збройних Сил України.
За даними джерел «Дзеркала тижня», Умєров звільнив із займаних посад:
• генерал-лейтенанта Віктора Бокія – заступника начальника ГШ;
• генерал-лейтенанта Михайла Забродського – заступника Головнокомандувачв ЗСУ;
• генерал-майора Олександра Кириленка – заступника начальника ГШ;
• генерал-майора Володимира Коваля – заступника начальника ГШ;
• генерал-майора Віктора Кучеренка – начальника головного оперативного управління ГШ ЗСУ;
• генерал-лейтенанта Євгена Мойсюка – заступника Головнокомандувача ЗСУ;
• генерал-майора Сергія Літвінова – командувача військ ОК «Захід» Сухопутних військ;
• генерал-майора Артема Лучнікова – начальника Головного управління персоналу ГШ ЗСУ;
• генерал-майора Володимира Миронюка – командира корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ;
• генерал-майора Ігоря Палагнюка – начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ;
• бригадного генерала Олександра Тарнавського – командувача військ ОК «Схід» Сухопутних військ ЗСУ;
• бригадного генерала Андрія Гнатова – командира 30-го корпусу морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ;
• бригадного генерала Василя Зубанича – командира 10-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ;
• генерал-майора медичної служби Тетяну Остащенко (у відставку за станом здоров’я);
• окремим наказом Умєров зарахував у розпорядження міністра оборони генерал-лейтенанта Сергія Шапталу, звільненого з посади начальника Генштабу указом президента 9 лютого.
Усі звільнені з посад військові (окрім Тетяни Остащенко) зараховані у розпорядження міністра оборони.
Натомість міністр оборони призначив:
• Андрія Лебеденка (полковника, заступника начальника Головного управління за’язку та кібербезпеки ГШ ЗСУ) – заступником Головнокомандувача ЗСУ (у званні генерал-лейтенанта);
• Вадима Сухаревського (полковника, заступника командувачв військ ОК «Північ» Сухопутних військ ЗСУ) – заступником Головнокомандувача ЗСУ (у званні генерал-лейтенанта);
• Володимира Горбатюка (бригадного генерала, заступника командувача військ ОК «Захід» Сухопутних військ ЗСУ) – заступником начальника ГШ ЗСУ (у званні генерал-майора);
• Михайла Драпатого (бригадного генерала, заступника командувача військ ОК «Південь» Сухопутних військ ЗСУ) – заступником начальника ГШ ЗСУ (у званні генерал-майора);
• Олексія Шевченка (бригадного генерала, начальника Житомирського військового інституту ім. С. Корольова) – заступником начальника ГШ ЗСУ (у званні генерал-майора);
• Артема Богомолова (бригадного генерала, заступника командувача військ ОК «Захід») Сухопутних військ ЗСУ – командиром 10-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ (у званні полковника);
• Романа Губу (полковника, заступника начальника штабу Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ) – командиром Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ (у званні генерал-майора);
• Дмитра Делятицького (генерал-майора, начальника Військової академії (Одеса)) – командиром 30-го Корпусу морської піхоти військово-морських сил ЗСУ (у званні полковника).
Ця інформація викликала в суспільстві неабиякий резонанс, адже фактично одномоментно було звільнено велику кількість генералів, що керували обороною України, зокрема і в надважкі місяці 2022 року. При цьому жодних публічних нарікань чи аргументацій ані від президента Зеленського, ані від міністра оборони Умєрова не лунало.
Проте, хоча «Дзеркало Тижня» і повідомило про такий Указ 11 лютого 2024 року, його так і не було опубліковано. За нашою інсайдерською інформацією, новий Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський виступив проти, зокрема і через те, що він не робив відповідного подання на кадрові зміни. Ситуація поки не стала повністю визначена.
11 лютого президент Володимир Зеленський призначив нового командувача Сухопутних військ України. Ним став генерал-майор Олександр Павлюк. Також на сайті глави держави з’явилися укази про призначення нових глав Об’єднаних сил та Десантно-штурмових військ. Сергія Наєва звільнили з посади Командувача об’єднаних сил ЗСУ, а на заміну йому призначили Юрія Содоля.
Командувачем Десантно-штурмових військ ЗСУ став Ігор Скибюк замість Максима Миргородського, а командувачем Сил територіальної оборони (ТРО) – Ігор Плахута.
Останнє призначення викликало в патріотичному сегменті особливе занепокоєння, адже Ігор Плахута був одним із командирів «Внутрішніх Військ» під час спроби зачистити Майдан в січні-лютому 2014 року. Водночас кістяком ТРО в лютому-березні 2022 року стали колишні майданівці-добровольці, що кинулись захищати Україну.
Щоправда, закиди в бік Ігоря Плахути щодо його «ментовської природи» (командувач внутрішніх військ), не відповідають дійсності, адже і до служби у ВВ, і після генерал Плахута перебував на службі в ЗСУ.
Особливо трагікомічний вигляд має лемент прихильників Петра Порошенка щодо цього призначення. Хочеться запитати їхнього шоколадного пророка, а де ж люстрація? Кримінальні переслідування виконавцям злочинних наказів? Адже ж навіть Генпрокурор був «свій в доску», навіть закон спеціально змінювали, щоб Юрій Луценко – кум Петра Порошенка – став генеральним, прости Господи, прокурором, без вищої юридичної освіти. Щоправда, і Володимир Зеленських свого кума також не образив – саме Іван Баканов став головою СБУ в 2019 році. І попри скандальне звільнення Баканова та навіть відкриття кримінального провадження по справі генерала-втікача Наумова, Баканова навіть жодного разу не було допитано.
Розсипане криваве зерно між українцями та поляками
Трагічний та повністю спровокований інцидент з висипанням зерна з трьох українських вантажівок стався в неділю близько 12.30 (за київським часом) на автодорозі № 12, що веде до прикордонного переходу в Дорогуську поблизу місця протесту фермерів. За попередніми даними поліції, учасники акції зірвали митні пломби з трьох вантажівок, які їхали з України, в результаті чого зерно частково висипалося на дорогу. За підрахунками, з кожної вантажівки висипалося близько тонни зерна.
Міністр сільського господарства і розвитку села Польщі Чеслав Секерський вибачився за розсипане польськими фермерами українське зерно на кордоні, зазначивши, що вони зробили це емоційно, перебуваючи у складній економічній ситуації.
Проте бурю емоцій як з української, так і з польської сторони, такі вибачення не зупинять. На тлі продовження масштабного блокування кордону польськими фермерами.
Мені хочеться ретельно розібрати цю ситуацію, адже навіть мене картинка із розсипаним українським зерном зачепила та обурила.
Дописувачі соцмереж проявляли свій гнів та злість, описуючи в яких умовах збирають зерно: постійні обстріли, велика кількість замінованих полів тощо; як українцям важко, адже триває повномасштабна війна; таке зробити (розсипати зерно) могли тільки ті, хто не знав Голодомор; це ж зерно призначалось для голодуючих народів світу і т. д.
Аналізуючи себе та свою реакцію, я зробив такий висновок – моя емоційна реакція пов’язана з глибинними архетипами українського народу – зерно, хліборобство, трагедія Голодомору.
Можу з впевненістю сказати, що ті, хто створив цю «картинку», зробили це свідомо, маючи на меті саме максимально збурити українців.
Проте далеко не все так просто в цьому питанні.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Польща підтримує Україну, але вони не винні, що 100 людей, користуючись ситуацією, намагаються отримати надприбутки.
Яку сотню людей мав на увазі пан Туск? Щоб відповісти на це питання, потрібно спочатку зрозуміти: ЧИЄ ЗЕРНО?
Українське? Тому, що вирощено на українській землі, яку зараз всупереч Конституції та здоровому глузду Зеленський продає? А власники – хто? Чиє конкретно?
Відповісти – «українське зерно», це те саме, що сказати іноземцю «українська поезія», куди можна включити як Тараса Шевченка чи Василя Симоненка, так і «творчість» Світлани Лободи чи Вєрки Сердючки. В наш толерастичний час все називають поезією…
Але повернемось до зерна. Зерно простого фермера-хлібороба? Ні. Розсипане зерно, вирощене на українській землі, перетинало кордон вже будучи власністю олігархів-латифундистів, зернотрейдерів, транснаціональних корпорацій тощо. Але точно не українського фермера, який в умовах московських атак та замінованих полів змушений збирати урожай.
Із майже 34 мільйонів тонн зерна, вирощеного в Україні та вивезеного так званим зерновим коридором, до Української фінансової системи повернулось менше 10 відсотків його вартості за середніми світовими цінами! Решта – осіли в офшорах. Проте і ті 10% – не надходження до бюджету, а рахунки корпорацій, зернотрейдерів та олігархів. Які ще й до всього компенсацію ПДВ з держбюджету отримують!
А справжній український фермер змушений продавати своє зерно корпораціям та зернотрейдерам, не маючи можливості його продати за кордон. Такі створені умови тотального нищення фермерства та обезземелення українців.
І польська влада, і польські фермери дійсно не розуміють, чому вони мають жертвувати своїми інтересами заради збагачення «українських» олігархів та транснаціоналів. Тому й виник конфлікт, в якому група антиукраїнців, прикриваючись українськими інтересами, прагне отримати надприбутки та отримує по руках від польських фермерів, які захищають свої інтереси.
Злобні кремлівські істоти, включно з дегенеративним карликом-псевдоісториком, задоволено потирають руки, дмухаючи на вогнище конфлікту. Вогнище запалене владою в Україні та вигодонабувачами, серед яких немає українського народу.
Що хоче кремль? Посварити українців та поляків. Розділяй і володарюй. Нас зробити в очах поляків невдячними, брехливими, дурними, а поляків – жорстокими підступними ворогами, які чекають, як собі «відкусити» шматок України.
Провокація московським силам вдалась на славу, емоції зачепили, лавина покотилась. І погнали дописи, що поляки нам не друзі, і допомагали не просто так, і українці як робоча сила допомогли і т. д. І байдуже, що Польща виділила 4% свого ВВП на допомогу українцям, забезпечила логістику для всієї допомоги, прийняла мільйони українців.
Кому вигідно, еге ж? Провокації та маніпуляції розраховані саме на наші емоції, а не розум. Раціо має бути вимкнене. Мусимо навчитись зберігати холодний розум.
«Неситії ксьондзи й магнати нас порізнили й розвели…», – писав Тарас Шевченко про відносини українців та поляків.