Кадри із розсипаним у Польщі українським зерном, які потрапили в інтернет, не додають оптимізму. Але чи дійсно українське зерно так перешкоджає полякам і наскільки? Для цього потрібно знати і, я думаю, що представники української влади мали б це озвучити – скільки українського зерна проходить транзитом через Польщу, а скільки там залишається і чому? Я ж сподіваюся, що хтось там це відслідковує? Ось тоді картина стане ясніша.
Також турбують протести французьких фермерів. Чи і справді все це там лише як знак протесту проти обмежень використання пестицидів та інших екологічних норм? Чи ще щось інше?
Ми маємо розуміти, що фермери – це на сьогодні найбільш організоване середовище, адже масовий робітничий клас у зв’язку із комп’ютеризацією і механізацією на заводах і фабриках майже відсутній. От і залишаються лише фермери, яких у тій же Польщі понад півтора мільйона.
Звичайно проблеми із демпінгуванням цін українським зерном є, але чи настільки, щоб перекривати кордони? І чи вони зовсім не мають способів вирішення, чи ніхто цим не хоче займатися? Адже через ці кордони сьогодні в Україну надходять такі необхідні нам зброя і боєприпаси.
Тож чи немає там іншого умислу в організаторів цього «протесту» та тих, хто їх спрямовує і фінансує?
Я розумію, що французьким фермерам важлива заборона та нормування використання інсектицидів, але чи саме таким методом вирішувати ці питання і особливо у ці дні? Чому я тут акцентую увагу на саме – «ці дні»? Оскільки вважаю, що саме зараз в України у війні із росією найскладніший період. Період – бути чи не бути?
І ось тут польськими фермерами блокуються кордони. У Франції фермерські протести немовби і далеко від України, але Франція постачальник нам зброї, і ми не можемо знати, якщо не зупиняться ці процеси, то чи буде французькій владі до України?
І, звичайно ж, на першому місці допомога Україні від США, яка не зрозуміло чи ще буде, та хто стоїть за цим «буцанням» між демократами і республіканцями?
Потім занадто висока активність і розкрутка путіна американським журналістом саме зараз. Та так звані «пропозиції путіна», якими б смішними вони нам не здавалися, але на них уже дехто орієнтується. Таке враження, що нас обкладають з усіх сторін. А путін готується до реваншу.
І помітьте, що ще відбуваються деякі немовби незначні процеси у міжнародному житті, які чомусь також розкручуються у ці дні, і немовби керуються і фінансуються з одного центру. А знаючи методи кгб-фсб, я б навіть довго не шукав, де розташований цей центр.
Що чекає Україну, якщо своєчасно не протидіяти та не відповідати, і не протистояти цим викликам? Ну і, звичайно, те, що саме у ці дні вирішили змінити весь Генштаб, це я вважаю чистою випадковістю.
*****
Ви знаєте, інколи думаєш «а ну його». І хочеться закрити фейсбук. А потім думаєш: «А, може, той, хто подалі від інформації, сподівається, що ти щось скажеш і вірить тобі».
Ось і зараз читаю, як один депутат із ВР від партії «ЄС» розгонить хвилі «справедливості» і пише: «Генерал, який командував внутрішніми військами на Майдані, очолив сили ТрО. Я не знаю про бойові подвиги цього генерала. Може, вони секретні й інтернет про них мовчить. Так, він може захищати Батьківщину, але чому на керівній посаді? Він командував розгоном барикад на Печерську, які ми обороняли....», і т. д.
У мене вже немає терпіння, щоб не запитати: «То у вас же після 2014 року була уся повнота влади і свій прокурор, то чому ж ви не розібралися із цим генералом? На вас же сподівалися. Де ваша мораль і честь? А зараз на ньому та йому подібних ви будуєте свою опозиційну платформу? Ну невже і справді вони вважають, що українці все забули? А, можливо, не вважають, можливо, це так...
Українці, як вам живеться, коли і влада, і так звана опозиція, вішають вам локшину з одного й того ж казана, і грають по одних і тих же нотах?
***
Україна, на мою думку, у цій війні зможе перемогти лише тоді, коли у законі про мобілізацію не буде касти недоторканих. Ось поставмо собі питання: чи хочуть, наприклад, багато депутатів у сьогоднішній ВР найскорішого закінчення війни, а отже й закінчення своїх повноважень, знаючи, що їх більше не оберуть, а дехто ще й потрапить під розслідування? Чи хоче президент, щоб у нього забрали булаву, а особливо оточення президента, яке має хороші «дивіденди» під час війни, а після війни все це закінчиться, і не виключено, що проти них розпочнуться розслідування?
Потім багато представників на місцях, які сьогодні мають необмежену владу, розуміють, що після перемоги у них цю владу заберуть, а натомість почнуть ставити багато питань.
Тож чи дуже зацікавлені ці люди у найскорішій перемозі над ворогом та закінчення їхньої присутності у владі?
Отже, подобається нам це чи ні, але у нас сформувалася велика група людей, які не всі є проросійськими, але для яких чим довше війна, тим вони довше залишаються при владі і біля корита. І які задля спасіння своєї власної «шкури», саботують і будуть саботувати нашу перемогу, до того ж знаючи, що їх ніколи не призвуть до війська, поки вони при владі.
Маємо зрозуміти, що для того, щоб наблизити перемогу, ми повинні у межах Конституції і закону знайти такі важелі, щоб змінити це становище.
*****
Джордж Орвелл зі своїм «Колгоспом тварин» відпочиває. Юрій Швець у США заплутався зі свою «теорією змови» і вже лише через день виходить в ефір. На рос. тб взагалі збій – поки пройдуть один круг з мікрофоном, то на другому вже доводиться змінювати тему... Українські блогери залягли на дно в очікуванні ще чогось...
Ох і закрутили. Це ж потрібно так уміти: два тижні говорити, що звільнення Залужного – це російська ІПСО. Потім без пояснення звільнити його, і тут же зібрати наближених журналістів і щось їм там сказати, але попередити, що вечірка «закрита» і нікому ні гу-гу. Та так попередити, що і дотепер ніхто не муркнув, про що там було – справжні і надійні журналюги.
А потім, коли уже частина люду набрала повітря, щоб щось крикнути – присвоїли Залужному Героя України. Кажуть, що ще виділять два гектари с/г землі – як учаснику війни. Ну скажіть, невже це не талант так усіх збадьорити? Ех, їм би ще такого таланту у дотриманні Конституції України, державотворенні, економіці, виробництві зброї...
Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії
інженерних наук, кандидат аграрних наук.