Деякі не розуміють, для чого я намагаюся доносити правду про війну. Вони вважають, що на війні «всі як один повинні згуртуватися заради перемоги», а правда війни, яка не вписується в це пропагандистське кліше, повинна замовчуватися...
Вони забувають, що співвідношення правди та брехні вираховував ще 80 років тому доктор Геббельс. І на 90% правди повинно припадати 10% брехні. Тоді пропаганда може працювати довгий термін, інакше їй не довіряють та починають шукати інші джерела інформації...
Те, на що можна було закривати очі перші пів року війни, вже не можна ігнорувати. Інакше це може призвести до невиправданих втрат та відповідно небажання цивільних мобілізовуватися. Що ми зараз і бачимо.
Такі, як я, пішли на війну одразу 24.02.22 і ми навіть не сподівалися залишитися живими. Бо ми не хотіли тут рашки та не хотіли жити рабами...
Те, що зараз майже ніхто не хоче добровільно йти в армію, то заслуга нашої влади та військового керівництва.
Вони перевели національно-визвольну війну в режим війни кріпаків з лопатою та автоматом за посадки. А в цій війні має перевагу той, у кого більше кріпаків та більше снарядів.
Більше немає якихось рейдів, масштабних наступів та геніальних військових планів (а чи вони взагалі колись були ?). Оце і є правда.
Чи всі готові до неї ? Не знаю. Але, мабуть, треба чесно казати про це. Ніколи всі героями не були і не будуть. Якщо влада розраховує тільки на героїв (яких вона до того ж боїться до усрачки, бо вони не керовані), то ми вже програли. Якщо розраховує на кріпаків, яких можна залякати, то війна програна. Бо кріпак, коли буде обирати між тюрмою та смертю, обере тюрму. На війні перемога досягається тоді, коли війна перетворюється на звичайну роботу, де кваліфікований менеджмент забезпечує безпеку, постачання, логістику та планування. Хто налагодить такий режим війни-роботи, той і переможе. Тоді не треба буде ловити кріпаків-мобілізованих на вулицях. Все буде прогнозовано та працюватиме як годинник. Тільки так ми переможемо.
***
Я тут посперечався з другом про корупцію. Він вважає, що всі проблеми в Україні через корупцію. А я вважаю, що корупція – то похідна від феодальної системи влади.
Треба лікувати хворобу, а не її симптоми. Корупція в Україні – то наслідок. Причина в побудованій Кучмою феодальній системі (спадкоємець радянської феодальної системи). Просто корупцію викорінити неможливо. Треба знищувати систему, що її породжує.
У нас вже достобіса всяких антикорупційних органів з великою зарплатнею, і що – корупцію вже подолали ? Ні? Бо справа не в корупції, а в СИСТЕМІ!
Проблема в тому, що таку систему знищити зсередини неможливо. Вона може завалитися від внутрішніх проблем (революція), під зовнішнім тиском (війна або зовнішнє керування), але НІКОЛИ, поки вона функціонує... Бо вона відтворює себе сама.
Це не унікальна, суто українська проблема. Більшість пострадянських країн страждають від неї. Вилікувались тільки ті, хто з самого початку відмовилися від спадку СРСР і таким чином зробили революцію…
***
Чому корумпована система влади в Україні безсмертна, поки не вичерпає кормову базу, або її не буде зруйновано ззовні ?
1. Немає єдиного центру, який ухвалює рішення. Це система стримування противаг між кланами, кланчиками, олігархами та місцевою мафією + втручання міжнародних гравців.
2. За краще місце під сонцем ці угруповання постійно чубляться між собою, але вони згуртовані і єдині, коли пересічні намагаються звузити їхню кормову базу та їхні привілеї.
3. Відсторонення одного клану від влади не розв’язує проблеми, його місце посідає інший.
4. Якщо знищення одного клану не руйнує систему, то що казати про знищення однієї людини.
5. Система дуже добре навчилася підлаштовуватися під колір фону. Було вигідно бути комуністами – всі мали вигляд комуністів. Стало вигідно бути демохратами – вже всі демохрати. Завтра вигідно буде бути китайцями чи марсіанами – вони ними стануть.
6. Система не має ні моралі, ні релігії, ні національності. Гнучкість та пластичність абсолютна.
7. Система інфікує, перетравлює або знищує все, що є здоровим та розумним в цій країні. Тільки жменька ідеалістів намагається протистояти системі. Тому їх маргіналізують, дискредитують, убивають чи виштовхують з країни.
Чи треба боротися проти цього монстра?
1. Так. Є люди, які просто не готові стати на коліна.
2. Боротися треба не проти окремих представників системи чи окремої абстрактної корупції, а створювати іншу систему.
3. Створення системи, можливо, потрібно почати зі створення НЕЗАЛЕЖНИХ профспілок, потім створення ДІЄВИХ політичних партій, потім СПРАВЖНЬОГО місцевого самоврядування.
4. Необхідно доносити ПРАВДУ до пересічних.