Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті
«Доля країни залежить від
награбованих грошей!»
«Аферист, а ти віддав гроші на рекрутинг?»
«Разом крали – разом воюватимемо!»
«Час захищати награбоване!».
Під час війни комплектація військ завжди здійснюється політичною владою, яка, де-факто, володіє країною через бюджет, зв’язки, представницькі функції і, звичайно, репресивний апарат (поліція, прокуратура, ТЦК із військкомами).
В СРСР країна належала людям ідеї, які контролювали всю країну ідеєю, передусім контролювали репресивний апарат, який був сформований з бідних, але ідейних. Ідейна верхівка може дозволити собі укомплектовувати війська мобілізацією, тобто вилученням людей для обслуговування ідеї.
Але просто так вилучати людей для користування не виходило навіть у комуністів. Тому що люди переважно споріднюються не вертикальними ідеями з вождями і вожаками, а горизонтальними почуттями до рідних, і рідним треба щось дати за вилучених чоловіків. Люди ідеї, як правило, родичам загиблих чи вилученим, котрі вижили, дають щось нематеріальне у якості компенсації: ордена та медалі, статус героя, соціальні пільги, політичні та кар’єрні перспективи, але не гроші.
В Україні країна належить рішалам та пройдисвітам – людям матеріального світу, а не світу ідей. Вони контролюють країну грошима, передусім репресивний апарат контролюється грошима. Звідси такі високі зарплати суддям, прокурорам тощо. У поліцейських мінімально достатні зарплати, вони також не жебраки. Без грошей це все не працює.
Люди матеріального світу можуть укомплектовувати військо виключно рекрутингом, тобто вилученням людей за гроші для захисту власних матеріальних статків, не ідеї. Саме тому для них абсолютно нормально красти гроші на закупівлі яєць. Саме тому до військового ставляться як до раба, який добровільно обміняв своє життя на гроші.
У країні, якою керують рєшали, горизонтальні родинні зв’язки розриваються грошима. Наприклад, обіцянками 15 млн грн після смерті чи зарплатою у 100 тис грн. Додатковим ресурсом у власників країни завжди були люди ідеї, яких можна використати у темну, назвавши їх героями і щось там підплатити.
Важливо. Не треба Україну порівнювати зі США чи Великою Британією. Держава у цих країнах навіть донині належить людям ідеї. І вони контролюють її не грошима і не високими зарплатами. Саме тому у них красти гроші при захисті навіть чужої країни ганебно. І вони не можуть зрозуміти ані Резнікова, ані оплесків на його адресу.
Так ось, у власників України проблеми. Закінчилися ідейні патріоти, яких можна використовувати у темну майже задарма, і закінчилися люди, яких можна годувати обіцянками великих виплат.
У чому проблема. Пройдисвіти не можуть провести навіть рекрутинг, не те що мобілізацію. Пройдисвіти не можуть платити. Вони можуть виключно обманювати. Пройдисвіти не можуть чути рекрутованих. Пройдисвіти хочуть нав’язувати. Тому рекрутинг здійснюється, наприклад, «Азовом». ТЦК не можуть проводити рекрутинг.
Щодо 500 млрд грн на 500 тис. рекрутованих. Цієї суми не вистачить навіть на мобілізованого. Тому що спорядити піхотинця так, як треба (а не дати йому в зуби автомат Калашникова), і його навчити це 10 тис. доларів, або 400 тис. грн. На зарплату залишається 50 тис. грн на місяць протягом року. Піхотинця ще треба годувати і не лише, а яйця в Шумерова продовжують бути по 17 грн. Тому 500 млрд грн замало для мобілізації, для рекрутингу це взагалі не гроші.
Де взяти гроші для рекрутингу? З награбованого і накопиченого. Янукович у грудні 2013 примусив своїх повернути частину награбованого для оплати 8 тис. беркутівців. Гроші є, і вони знаходяться навіть у готівці, і навіть в гаражах. Звичайно, ще на рахунках за кордоном. «Час готівку ховати – час готівку діставати». Захід грошей на рекрутинг не дасть, а не те що на розкрадання по гаражах та офшорах.
Рекрутинг починається з мобілізації награбованого та накопиченого. Саме так в ОП мають уявляти для себе мобілізацію. Але для цього треба повністю замінити репресивну машину. У цю машину мають прийти ідейні. За гроші це все не запрацює. Потрібен маніфест пройдисвіта. Потрібні нові сучасні гасла: «Доля країни залежить від награбованих грошей!» «Аферист – а ти віддав гроші на рекрутинг?» і так далі.
Рейди у спортзали та санаторії – це дуже правильно, але вони мають бути публічно пояснені. Наприклад, гаслом «Ми йдемо за своїми!». Або «Разом крали – разом воюватимемо!» «Час захищати награбоване!».
Всі заклики до патріотизму, заклики поновити відчуття екзистенційної війни, всі ці апеляції до сумління – дратують, і не працюють. Не може вчорашня вата і сьогоднішні аферисти апелювати до патріотизму і до сумління.
Тому з почином!
Я не вірю в рекрутинг аферистами, але точно знаю, що мобілізацію будуть проводити інші.
***
Те, що президент Зеленський не розуміє, що таке мобілізація – очікувано, але щоб генерал Залужний не розумів, що таке мобілізація – неочікувано.
Чоловік стає мобілізованим не тоді, коли його витягли з теплого ліжка і помістили в окоп, а коли у чоловіка вдалося мобілізувати його дрімаючу енергію. Доброволець відрізняється від мобілізованого здатністю до самопробудження. Доброволець самоактивується, а мобілізованого ще потрібно активувати. Якщо цього не вдалося зробити, то вилучений з цивільного життя чоловік буде баластом у військовому підрозділі або навіть тягарем.
Генерал Залужний як військовий мав би знати, що перетворити вилученого з мирного життя чоловіка у мобілізованого можуть тільки певні офіцери і певні сержанти. Не вдасться перетворити цивільного у військового грошима. Тому мобілізація у військовому сенсі може початися тільки за умов кардинальної зміни якості керівного військового складу.
У політичному сенсі мобілізація неможлива без мотиваційного чинника, який може бути виключно ідеологічним та політичним. Гроші не те що не є мотиватором мобілізації, вони категорично заборонені для мобілізованих. Мобілізовані не можуть у якості компенсації отримувати 10 соток під забудову чи гектар землі для ведення господарства. Мобілізованим, як і добровольцям, має бути відкрита перспектива участі у політичному житті країни та кар’єра державної служби.
За іронією долі, Зеленський став заручником власної передвиборчої технології, за допомогою якої у 2019-му йому вдалося довести більшій частині громадян України штучність російсько-української війни, яка вигадана Порошенком в корисливих цілях. Тепер йому доведеться переконувати громадян у зворотному.
За іронією долі, Зеленський для здобуття влади використав приховане бажання людей розстріляти парламент, що він відобразив у фільмі. Цього разу єдина ідеологічна мотивація для мобілізації на війну є обіцянка мобілізованим після перемоги розстріляти Зеленського і його шість соратників. Іншого варіанту у Зеленського нема, окрім як запропонувати себе для розстрілу після перемоги.
Цього можна буде уникнути, якщо переможці пробачать президента за хорошу поведінку і просто його виженуть з країни, як він вигнав Корбана.