Нью-Йорк, 359 Broоme St. 23 липня 2022.
Приводом цього свята багаточисельної церковної громади Церкви Святої Трійці став ювілей настоятеля Церкви Отця Тодора Мазура – 30-ліття посвячення його в сан священника. Свято готувалось довго, старанно, як демонстрація ролі священнослужительства Богу і людям. Ідея цього свята та його організація спільно з церковною громадою належить диякону Адріану Мазуру — сину Отця.
Зацікавлені ФБ-друзі (в Україні і тут — в заокеанні) можуть відчути атмосферу цього свята на сторінках Фейсбуку Тоdor Mazur та Mihail Hodeniuk, де виставлені багаточислені відео та фото цієї події.
Я ж хочу поділитися експресіями своїми та моєї родини: чим це свято, на мій погляд, надзвичайне, особливе.
ПЕРШЕ. Надзвичайною урочистістю Літургії та високим статусом запрошених Гостей, які великою мірою цю урочистість забезпечили. Як же готувалися парафіяни: пекли квітучі пишні караваї, формували особливі букети квітів, щоб зустріти високоповажних Митрополита Антонія та Архієпископа Даніеля. Вони приїхали з Бамбруку у супроводі понад десятка співучих семінаристів. Прибула також група священнослужителів українських православних церков — колег Отця Тодора із Нью-Йорка та Штату Нью-Джерсі. Всі високі гості брали участь у здійсненні Літургії за спеціальною, висловлюючись сучасною лексикою, програмою.
ДРУГА особливість — маcштабність події. Незважаючи на суботній день та гарячу спеку, прибули з усіх усюд парафіяни, давні і нові, їхні друзі та родичі. Були навіть із Німеччини та Польщі. У церковній гостинній залі вдвічі більше накрито столів, ніж зазвичай. Багата концертна програма. Багато добрих слів почув отець Тодор. Одне з найперших — це вітання Митрополита Антонія, який подякував за те, що Отець Тодор, приїхавши з Румунії, маючи стаж лише 2 роки, прийняв парафію, яка була на межі закриття, і вивів її до рівня найактивніших, а церкву зробив однією із найкращих по оформленню. «Ось подивіться, — сказав Владика, оглянувши поглядом інтер’єр Церкви, — що ви тут зробили за ці роки...». А він дійсно радує око.
ТРЕТЯ. Атмосфера родинності, дружньості, неофіційністі. Про те, що церкву відвідують родинами 3-х поколінь, ми вже говорили не раз. Родинність, близкість відчуваються у взаємовідносинах. Усі всіх знають. Не стала винятком і ця подія. Зустрічаючи з усіма урочистостями (хліб-сіль-квіти) Митрополита Антонія та Архієпископа Даніїла, Отець Тодор на порозі Храму замість слів високого штилю попросту поділився спогадами, як Владика Антоній прийняв його, щойно призначеного на парафію Святої Трійці, на якомусь загальноцерковному прийнятті у Бавн-Бруці, посадивши поряд із собою. Він вгадав в цьому молодому священникові того, хто зуміє врятувати парафію, яка тоді була у кризі. І це був жест підтримки молодого священника на початку важкого шляху.
Коли розпочалася 2-га частина Свята, тобто концерт, ведуча Оленка Дорожинська (директорка церковної української школи) від імені всіх присутніх ще раз привітала поважних гостей і висловловила радість, що Владик Антоній прибув у доброму здоров’ї та гуморі. А Владика Даніель попри безперервні далекі подорожі у справах церковних та організації допомоги Україні все ж знайшов час для відвідин нашої парафії, як бувало і раніше. Згадується, як під час святкування Оленка пожартувала з приводу того, що Владика Антоній відзначатиме 50 років служіння Церкві: «Як це так могло статись, коли Вам лише 52?». Цим хочу підкреслити особливість, типічну для Катедри Святої Трійці: неформальність відносин, яка діє ефективніше, ніж проголошені правильні книжні постулати.
ЧЕТВЕРТЕ, найголовніше. І святкова Літургія з відповідними молитвами до Бога всіх владик про збереження життя наших воїнів, і друга частина свята — вітання і мистецькі подарунки отцю Тодору від гостей та парафіян пройшли під знаком єдності та з думкою про рідну Україну, яка спливає кров’ю, борючись зі світовим злом — рашизмом. Так, ми тут в безпеці, потай відчуваємо навіть «вину», що дозволяємо собі свята, але ж з постійною готовністю допомагати... Окремі парафіяни, згадувані в раніших дописах, не припиняють збирати кошти і возити до Польщі багажі для захисників на фронті... Діє збір пожертв від американців при вході в Церкву... В кінці цього святкування теж відбулася збірка для фронту .
Тема України звучала в репертуарі кожного митця — професійного та самодіяльного. Починаючи із солідної концертної програми народного артиста України Іво Бобула — нашого давнього друга, який часто при нагоді відвідує нашу спільноту. Цей концерт співак присвятив ювіляру, подякувавши всім за поміч Україні. На початку прозвучала пісня «Непереможна Україна» (Сл. Л. Архипенко, муз. В. Бодейчука), присвячена всім полеглим у цій визвольній народній війні-2022 з вірою: «За нами правда, скоро згине зло...»
Зачепив наші болючі душі закликом не забувати рідну хату ностальгічною піснею «Рідна хата» (Сл. В. Крищенка, муз. О. Морозова): «Немає краще, як удома//Після доріг, після розлук...//Ось тільки жаль — шляхи додому//З роками довшими стають...» На жаль, це так, ніде правди діти.
Так, Іво Бобул заохочував багатьох замислюватись про головне через пісню. І закликав на прощання і далі допомагати воїнам, що бережуть наш край.
Ольга Обертос — професійна співачка і викладачка музики — вдруге подякувала отцю Тодору за недавнє знайомство з відчуттям, що саме він знає її «сто літ». Каже: «Така сила його шарму та сердечності»… Ольга подарувала нам кілька пісень. Душевне, з легким надривом їхнє виконання та доречним представлення кожної з них не залишило нікого байдужим. Священослужителям присвятила «Аве Марія». А матерям, які чекають своїх рідних з фронту, «Летіла зозуля» («Летіла зозуля, та й стала кувати, ой то не зозуля, то рідная мати») та відому «Мамину сорочку».
І, до слова, трішки особистого: саме музика «Маминої сорочки» Ольги сподвигла мого 3-х річного правнука Юрека до імпровізійного танцю від першого до останнього акорду. Юрек приїхав на свято разом із батьками Ганною та Бартеком Піотровськими із Вроцлава (Польща).
І по темі: Навіть 2-хвилинний відеофільм, який підготували про церковну українську школу, яка 9 років тому виникла за ініціативної підтримки Отця Тодора, демонструвався під актуальну музику відомої патріотичної пісні «Україна — це ти» (Сл. Т. Кароль, М. Бровченко, муз. Т. Кароль): «Татові слова, Україна — це я. Мамині пісні, Україна — це ти». Надзвичайно доречний акцент... Цей ролик як подарунок Отцю Тодору підготували вчителі цієї школи: Надія Лешко, Оксана Данченко та Оленка Дорожинська-Гошовська (вона ж — директорка школи і ведуча концерту).
На завершення патріотичної частини всі учасники концерту (ще їх тут згадаємо) разом із залом виконали найпопулярнішу на сьогодні стрілецьку пісню, яка стала світовим Славнем України «Червона калина».
І П’ЯТИЙ момент — не особливий, а типовий для всіх свят нашої церковної спільноти: можливість проявити свої творчі вподобання від малого до великого. Відома довголітня парафіянка Катерина Гаврилюк, як завжди, порадувала своїм власним віршем до цієї події. Її креативна онука, теж Катерина, але Івасюк разом із парафіянином Іваном Семеренком виконали на радість публіки «Зеленеє жито, зелене. Хорошії гості у мене...» — це ж такий бальзам на душу кожному.
Юний талант — учень церковної школи, 12-річний Габріель Івасюк виконав пісню Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори…» та відомий світу «Рушничок». Блискуче виконання. Ведуча Оленка назвала причетних до цього успіху: мама Оксана Івасюк, педагог музики Любов Щипчик, настоятель церкви — Тодор Мазур.
До слова, про креативність ведучої. Щоб уникнути суб’єктивізму запитала свою онуку Ганну Піотровську, що сподобалось найбільше? Відповіла: «Оформлення церкви, живе спілкування в залі, невимушеність, природність. Як ведуча пройшлась по залу із запитанням до священників і семинаристів «Звідкіля родом?». Виявилося, що навіть із Бразилії, Румунії та України...»
Сподобалось Анничці, як пані Оленка несподівано назвала Отця Тодора «поліглотом» — знає англійську, українську, румунську. Але найкраще — мову людяності. Приклади: «Отче, я запізнююся в аеропорт.— Сідай, встигнемо»; «Отче, колесо пробило. — Давай замінимо»; «Отче, мені погано на душі. — Заходь , поговоримо…». За Оленкою, це мова людяності.
Креативність наших парафіян-українців проявляється на кожному кроці. Бо хіба не прояв мистецтва спекти такі караваї для зустрічі на це свято високих Гостей із Бамбруку? Їх спекла Галина Гебура, одночасно співаючи в Церковному Хорі і господарюючи з колежанками на кухні. Або здатність Наталі Максимишин і квіти приготувати для ювіляра та гостей, і привітати їх від імені всіх нас... І... , і ... і ... тисяча й одне завдання.
Із гостей на завершення абсолютно несподівано, навіть сюрпризно, проявили себе семинаристи в стилі наявної в церкві традиції неформальності. Привітавши ювіляра компліментами: «щира, світла, добра людина», побажали йому «сто літ без ремонту» і втяли професійним багатоголосям жартівливу українську пісню «Гарна дівка ще й погана, тумба-тумба тра-ля-ля», розвеселивши всю публіку.
А на завершення заспівали вражаючу пісенну Молитву до Богородиці із зверненням до Владики Антонія про благословіння на дальніші добрії діла, що він і здійснив із задоволенням і подякою за запрошення.
Епілог. Три умовних збірних герої цього особливого свята в Церкві Святої Трійці — це ювіляр Отець Тодор Мазур, який безкінечно вдячний Владиці Антонію, що повірив у нього і доручив йому цю парафію, в якій він проявляє себе і веде за собою парафіян. Сьогодні владика Антоній вручив ювіляру митру — спеціальний головний убір, який вручається священникам за особливі заслуги. Володаря цієї нагороди називають митрофорним.
Другий герой — сам Владика. Лідер православних українців Америки, який задоволений і теж вдячний Отцю Тодору, що не помилився і що має нагоду час від часу разом зі своїм помічником Владикою Даніїлом користатись гостинністю цієї чудової парафії.
І накінець, третій герой — дружня і віддана громада парафіян, руками якої створюється все, чим пишається Церква Святої Трійці. І якій так зобов’язаний Отець Тодор Мазур, про що не раз повторив сьогодні, згадавши настоятелів та парафіян старшого покоління, тих, хто були тут до нас і освоювали цю церкву, як кажуть, «з нуля». А ще як батько дякував за організацію цього свята диякону Адріяну Мазуру.
Від імені парафіян: уклінна щира подяка всім, всім, всім причетним до його здійснення та участі в ньому.
Фото Отця Тодора, Михайла Годенюка, Петра Грицика, Ганни та Бартека Піотровських.