Падіння рейтингу Зеленського та політична гризня в Києві – The Economist
«Росія готова скористатися політичним розколом в Україні» – стаття із таким заголовком вийшла на сторінках видання The Economist.
«Тріщини виникли не лише на політичних лініях, але, що найбільше тривожить, між військовим і політичним керівництвом. Відносини між президентом Володимиром Зеленським і його головкомом Валерієм Залужним називають жахливими. Вперше про розбіжності в думках стало відомо влітку минулого року. Нещодавнє відверте інтерв’ю The Economist із генералом, у якому він заявив, що війна в Україні зайшла в глухий кут, вивело цей конфлікт відкрито. Пан Зеленський публічно дорікнув своєму генералу за заголовки. В одному з пізніших інтерв’ю він, мабуть, попередив пана Залужного, щоб він тримався військових справ, а не “займався політикою”», – пише видання.
«Пан Залужний не декларував жодних політичних амбіцій, а його кілька кроків на політичну арену були зовсім не спритними. Це не означає, що він не становить загрози для пана Зеленського. Президент, комічний виконавець ще у 2019 році, знає, як швидко українське суспільство може формувати та зламати своїх лідерів. Внутрішнє опитування, з яким ознайомився The Economist, свідчить про те, що президент, якого колись хвалили за роль у захисті країни, був заплямований корупційними скандалами в його уряді та занепокоєнням щодо напрямку розвитку країни. Цифри, датовані серединою листопада, показують, що довіра до президента впала до +32%, менше ніж вдвічі менше, ніж досі шанованого генерала пана Залужного (+70%). Кращі рейтинги за президента має і український розвідник Кирило Буданов (+45%)», – зазначає The Economist.
32% у Зеленського проти потенційних 70% у Залужного. Ось Вам і пояснення атаки з боку ОП та підконтрольних йому «безглуздих» депутатів від зелених слуг неукраїнського народу.
«Те саме опитування показує, що пан Зеленський ризикує програти президентські вибори, якщо він коли-небудь зіткнеться зі своїм головнокомандувачем», – пише видання.
Для Зеленського втрата посади стане не просто втратою влади, а й втратою можливості «торганути» українською землею і надрами та отримати свої «комісійні». Навіть невеликі «комісійні» від десятків трильйонів доларів будуть перевершувати статки «українських» олігархів з розряду Ріната Ахметова чи Віктора Пінчука. Але і це ще не все. Втрата посади президента для Зеленського автоматично може означати початок кримінального переслідування, підстав для якого вже набереться не менше десятка.
Водночас в статті зазначається, що московія прагне скористатись наявним протистоянням. Проте інакше і бути не могло. Будучи сильним геополітичним гравцем, кремль прагне всюди реалізовувати свої інтереси. І навіть той же Майдан 2013-14 років путін і ко політтехнологічно використовували в своїх цілях, попри те, що Майдан був очевидним запереченням походу в «тайожний союз».
Маніпуляції та політтехнології мають колосальну силу, захистись від них може тільки той, хто володіє власними інструментами аналізу, здатний об’єктивно формувати особисту думку.
Відставка Залужного
І поки підконтрольні офісу Єрмака та його посіпакам (в погонах і без) ЗМІ та телеграм-канали говорять, що тези про розкол між Зеленським і Залужним – «московські наративи», реальні політичні події ще більше розставляють крапки над «і».
Що в Єрмака на думці, то в безглуздої на язику. Точніше в Безуглої, тієї, що Мар’яна – депутатенятко від зелених слуг неукраїнського народу.
Законотворча діяльність бездумної останні тижні звелась до постійної словесної діареї в бік генерала Залужного та його оточення. Починаючи із критики речників ЗСУ, закінчуючи обговоренням одягу. І це не перебільшення, а реальна поведінка депутата Верховної Ради під час війни.
В силу інтелектуальної обмеженості пані Мар’яна навіть не здатна усвідомити, що просто виконує роль гавкаючої собачки, до якої буде відповідне ставлення і від суспільства, і від хазяїв.
«Так, Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine не зміг надати план задуму на 2024.
Ні великий, ні маленький, ні асиметричний, ні симетричний. Військові просто сказали, що їм треба забирати не менше 20 тис. громадян на місяць. Ця проблема наростала влітку, як на Ставці так і в Парламенті при плануванні бюджету на 2024.
Ми питали, під що планувати?
Як ви бачите війну? Чому створення бригади, а не доукомплектування існуючих? Скільки коштуватиме бригада, нова бригада? Це ж ще нові штаби, що з бойовими підрозділами? Чи закладати кошти під ротацію і демобілізацію? Що з навчанням? Що з ротаціями? Чому в 2024 не закладена закупівля турнікетів взагалі, наприклад? Ви розумієте, що один загиблий коштує державі 15 млн грн, а турнікет типу САТ – в 10 тис. раз менше? Окрім трагедії загибелі як такої.
Ця дискусія була непублічною, але напруження наростало і зараз ситуація така, що якщо військове керівництво не може надати НІЯКОГО задуму на 2024 рік, а всі їхні пропозиції щодо мобілізації зводяться до того, що треба більше людей без ЖОДНОЇ пропозиції зі змін СИСТЕМИ ЗСУ, то таке керівництво має піти», – один із «актів» безумної творчості.
Те, що не хотів казати жоден із зелених політиків, які мають хоч дріб’язок інтелекту, було озвучено зеленим створінням без інтелекту. Це навіть не дно, це щось страшніше, адже відбувається в умовах повномасштабної війни.
І попри те, що реакцією українців на безмозглі вкиди став негатив у бік її авторки, Мар’яна виконала свою роль. Технологія «вікна Овертона» запущена. 1-й етап – переведення в розряд обговорюваного. Відставка Залужного, ініційована Безуглою. Колись наші нащадки, читаючи історію наших днів, не зможуть знайти відповіді, чому їхні предки могли так героїчно боротись проти зовнішнього ворога і толерантно вмирати від підлості внутрішнього.
«Вишенькою на торті» вищеописаної ситуації стало те, що навіть представник НАТО змушений був надавати свій коментар – відповідь на вкид Безумної. «Заяви та припущення, які лунають в Україні про те, що керівництво ЗСУ не має плану досягнення воєнних цілей – некоректні, наполягають у Північноатлантичному альянсі», – заявив військовий-високопосадовець Альянсу на брифінгу у Брюсселі на умовах анонімності, пише «Українська правда».
Інтерв’ю Арахамії та кремлівські реакції
Важливою подією минулих вихідних стало інтерв’ю глави найбільшої фракції парламенту – «Слуг Народу» – Давида Арахамії з Наталією Мосійчук.
Власне Мосійчук, як важку артилерію інформаційного простору в Україні, використовують саме для таких інтерв’ю – Зеленський, Єрмак, «хламідія», перепрошую – Арахамія.
Хай вибачить читач моє зневажливе ставлення до цієї істоти, просто будучи українцем і по духу, і по крові, маю таке внутрішнє єство, яке постійно противиться тому факту, що якась арахамія, яка не так давно приїхала в Україну, не є і не може бути українцем, представляє Україну в міжнародних перемовинах, вирішує, як нам жити, воювати чи здаватись, як розпродувати-розграбовувати національне багатство тощо. От нема у мене толерантності до тих ницих та підлих істот. Тому й змушений відходити від канонів журналістики та культури.
Ключові тези Арахамії на інтерв’ю:
1. Воювати – це рішення Бориса Джонсона. Не керівництва України, а Бориса Джонсона, який після раунду перемовин у Стамбулі позапланово прилетів в Київ і сказав зеленим хламідіям: «Треба битися, бо росіяни вас обмануть»...
2. Паніка в зеленому таборі, причиною якої є завищені очікування українців, породжені зеленим телемарафоном та «експертами» рівня Подоляка-Арестовича. А плану перемоги нема. Збирати іміджевий позитив на ура-патріотичній риториці – одне, а брати відповідальність за непопулярні рішення – давайте це перекинемо на суспільство через референдум.
3. Виборів не буде, поки війна. Значить, вибори під час війни проводити не можна. А от референдум – можна. Та й вибори, якщо дуже треба – голова ВР Стефанчук вже встиг протягом тижня сказати дві суперечливі тези щодо виборів. Але тоді ще не було відомо про 32 проти 70, не на користь Зеленського.
4. Президент попередньо знав від Лукашенка, що територія Білорусі буде використана для нападу з півночі на Київ.
Важлива теза, яку в майбутньому необхідно буде використовувати як доказ в межах певних кримінальних справ.
5. Попередня готовність піти на нейтралітет і відмовитися від НАТО – була. А гуманітарні вимоги щодо московської мови, так званої денацифікації, Криму, так званих «ЛНР/ДНР» – про це Арахамія сором’язливо не згадує.
6. Вимога плану перемоги від Генштабу. Залужного вже тоді почали готувати на роль винуватця всіх провалів і штучно завищених надій, Безугла озвучує вимогу відставки лише через кілька днів.
Після перегляду інтерв’ю закрадається думка, на кого ж все-таки інформаційно перекинуть відповідальність: на Залужного і ЗСУ чи на «такий поганий народ»? В цьому місці інтрига залишається.
Один із кремлівських ідеологів володимир мєдінскій відразу відреагував на інтерв’ю Арахамії. За його словами, москва тоді, окрім нейтралітету України, вимагала суверенітету над Кримом, визнання незалежностей так званих «ЛДНР». І якщо ми не страждатимемо на пам’ять акваріумних рибок гупі (пам’ятають лише останні 15 секунд), то згадавши брифінг Арахамії в Стамбулі, можемо почати здогадуватися, про що голова президентської фракції ВР вирішив «сором’язливо забути»...
Крім того, московський пропагадист додав, що, окрім Джонсона, в Київ також прилітали глава Пентагону та Держдепу. Що справді мало місце через кілька днів після прильоту Джонсона. І тут виникає ще одне закономірне питання – для чого Арахамія зробив цей вкид про колишнього прем’єр-міністра Великої Британії? Щоб посварити нас із нашим найбільш послідовним союзником? Чи є кращі пояснення?!
В цьому контексті важливо згадати, що 28 листопада у Державному департаменті США заявили, що переговори росії та України на сьогодні позбавлені сенсу. Про це повідомив помічник Державного секретаря Джеймс О’Браєн. За його словами, переговори – це справа України, але реальність полягає в тому, що США не вбачають жодних ознак того, що росія готова вести реальні переговори.
«Нам здається, що путін говорить про те, щоб почекати ще як мінімум рік чи більше, перш ніж він задумається про припинення цієї війни, і було б безглуздо вести дискусію з боку України – це не діалог. Це монолог капітуляції», – сказав О’Браєн.
Кількома днями раніше, міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що Україну можуть втягнути в переговори з росією через нестачу військової допомоги.
Зеленський – «мрійник року», Єрмак – «зелений кардинал»
Глава Офісу президента України Андрій Єрмак потрапив до рейтингу найвпливовіших людей Європи за версією видання Politico в категорії «діячі».
«Андрія Єрмака в деяких колах називають “зеленим кардиналом” Києва. Це пов’язано з тим, що Єрмак очолює Офіс президента України Володимира Зеленського, чиє прізвище походить від східнослов’янського слова «зелений», а також з тим, що він має звичку відвідувати фотосесії у вбранні кольору хакі у стилі мілітарі…», – зазначає видання.
Водночас Володимир Зеленський став «мрійником року» за версією щорічного топу від видання Politico.
На другому місці серед мрійників опинився… навальний.
Щорічний рейтинг найвпливовіших людей Європи має три категорії – «Діячі», «Руйнівники» та «Мрійники».
Головним «руйнівником» стала ельвіра набіулліна — голова центробанку рф.
Найвпливовішою людиною Європи видання назвало польського політика Дональда Туска, який фактично є представником глобалістичних інтересів в Польщі.
Блокування україно-польського кордону
Із 6 листопада на польсько-українському кордоні триває протест польських перевізників. Вони вимагають відновити дозвільний режим перетину кордону для українських перевізників, який скасували відповідною угодою з ЄС.
28 листопада на польсько-український кордон їздила новопризначена міністр сільського господарства Польщі. Анна Гембіцька заявила, що ситуація на кордоні складна через російську агресію і безвідповідальну політику ЄС. Вона запропонувала фермерам доплату у розмірі однієї тисячі злотих (це понад 9 тисяч гривень) до кожного гектара з кукурудзою та збільшення фонду на низькопроцентні кредити для аграріїв. Ще кілька питань в процесі дискусії повідомила Гембіцька.
29 листопада з перевізниками, які блокують кордон, говорив міністр інфраструктури Польщі Алвін Гаядур. На цій зустрічі представник транспортної галузі Вальдемар Ящур повідомив, що перевізники планують продовжувати протест, натомість відмовилися від ідеї поширити блокаду на інші пункти пропуску. Також наполягав на тому, щоб ретельніше перевіряти вантажівки, які заїжджають до Польщі, через нібито велику кількість порушень з боку українських водіїв.
Для українських водіїв та бізнесу дане блокування є дуже болючим. Окрім того, перевізники Словаччини ухвалили рішення, що також перекриватимуть прикордонний перехід Вишнє-Нємецьке-Ужгород.
Уже два українські водії померли під час блокади кордону поляками.
І якщо випадку із блокуванням Польщею поставок українського зерна поляки займали позицію захисту національних інтересів і діяли правильно, виходячи з них, то в даному випадку ситуація вже не є настільки однозначною. Поляки перегинають палицю, м’яко кажучи. А механізми вирішення проблеми можна та потрібно було б знаходити.
Проте, аналізуючи дану ситуацію, потрібно дивитись на все комплексно, зокрема, добре пам’ятаючи попередній «зерновий конфлікт» – спровокований владою в Україні на догоду транснаціональним корпораціям, зернотрейдерам та олігархам-латифундистам.
Поляки мають одну дуже специфічну національну рису – затятість. І цілком може бути, що теперішні їхні дії пов’язані саме з нею та бажанням покарати українців за невдячність.
На початках «зернового конфлікту» посольство України в Польщі зібрало всіх профільних керівників із польського боку – фахових, поважних та впливових людей в своїх галузях, чиновників, які готові були професійно обговорити ситуацію й шукати точки дотику.
На зустріч із польською стороною зелена влада прислала торгового представника. Він зайшов до зали, кинув присутнім на стіл папку з паперами, і сповістив ультиматум: «Ось наші вимоги. Якщо ні – Україна подає в суд».
От і всі переговори.
«Щоб ви більше не сміли нас запрошувати на такі хамські, зарозумілі зустрічі», – сказали тоді поляки, а наші співробітники, які організовували ту зустріч, ладні були крізь землю провалитися з сорому.
Все взаємозв’язано. І за все треба відповідати. Прикро тільки, що відповідатимуть вчергове за дії недолугої влади звичайні українці, а не істоти з високих кабінетів, через яких Україна веде таку провальну дипломатичну роботу.