Світові процеси пришвидшуються та загострюються. Чим далі людство крокує в глибину 3-го тисячоліття, тим помітнішими стають взаємозалежність геополітичних процесів та наявність певної «невидимої» неозброєному оку «закулісної павутини».
Проте, перш ніж перейти до аналізу самих процесів, згадаю і про позитив.
Головне управління розвідки повідомляє, що в тимчасово окупованому Бердянську 23 жовтня підірвали не одного окупанта, а чотирьох; усі вони − представники російської ФСБ.
«Переполох у Бердянську: рух опору продовжує нищити окупантів. 23 жовтня в тимчасово окупованому Бердянську Запорізької області шляхом підриву було знищено автомобіль, у якому перебували четверо представників російської ФСБ», – написало ГУР МО у своєму телеграмі, назвавши підрив авто «акцією помсти», яку провели представники українського руху опору.
Подія сталася на вулиці Мічуріна поблизу готелю Jasmin Guest-House, який представники ФСБ перетворили на свою схованку.
ГУР не вказує, чи всі окупанти загинули, але зазначає, що «серед ліквідованих − російський воєнний злочинець, який вчиняв звірські катування місцевих громадян України».
Повідомляється, що після підриву авто російські загарбники розпорядилися збільшити комендантську годину з 21:00 до 05:00 на окупованих територіях Запорізької області.
Ще більш важливим стратегічним успіхом відзначились ЗСУ у боях під Авдіївкою, яку московське командування сподівалося швидко оточити. Проте наступ під Авдіївкою провалено, а втрати ворога у живій силі та військовій техніці величезні. Фактично московські втрати досягли рівня Вугледара, Бахмута та переправи під Білогорівкою.
Кремлівський «царьок» покладав великі надії на успіх під Авдіївкою, адже хотів скористатися плодами перемоги для посилення позицій на переговорах із КНР і КНДР. Та й вибори на болотах не за горами – перемога під Авдіївкою також потрібна путіну в межах його передвиборчої кампанії (вибори мають відбутися навесні 2023 року). Аналогічно московія не змогла досягти результату у наступах під Куп’янськом, Лиманом та Авдіївкою, а також не може зупинити український контрнаступ у Приазов’ї та під Бахмутом. Якби ж ЗСУ мали все необхідне озброєння…
Але озброєння бракує. А Зеленський і ко не запустили вітчизняні потужності військово-промислового комплексу навіть на 20 відсотків. Патронного заводу досі немає – у воюючій Україні, яка воюватиме ще невідомо скільки!
Не всіх дурних війна забрала
Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан під час вшанування початку антикомуністичного повстання 1956 року в Угорщині порівняв членство Угорщини в ЄС з радянською окупацією і домінуванням москви. Також Орбан звинуватив ЄС у прагненні позбавити Угорщину ідентичності та нав’язуванні так званого «лібералізму».
І якщо в питаннях ідеологічних цінностей та протидії виродженим трендам таке порівняння ще може бути доречним, то от суто з історичної точки зору воно не витримує критики.
По-перше, Угорщину в ЄС ніхто силоміць не тримає. Попри моє критичне ставлення і несприйняття всіляких «гендерномодифікованих антицінностей», вихід з ЄС є цілком можливим. Велика Британія тому є підтвердженням. Цілком можливо, що згодом і Польща до неї приєднається. Остання фраза може здаватись дивною через те, що глобалістичні та лівацькі сили в Польщі зараз сформували парламентську коаліцію і матимуть свого прем’єр-міністра Дональда Туска, проте найбільше голосів поляки віддали таки за націонал-консерваторів. І мені хочеться вірити, що польський народ не буде переламаним «через коліно», а польська еліта згуртується проти зовнішнього ворога.
По-друге, не Брюссель нав’язує Угорщині свою волю, а навпаки – саме уряд Орбана блокує європейську допомогу Україні та навіть вступ Швеції до НАТО, попри те що вже навіть президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган передав на розгляд парламенту протокол про вступ Швеції до НАТО (саме позиція Туреччини вважалась головною перешкодою).
По-третє, спроба Угорщини здобути волю завершилася у 1956 році кривавою розправою. Будь-які аналогії з ЄС не витримують критики.
І вже на завершення: Віктор Орбан демонструє послідовність у політичних поглядах, яку можна порівняти із аналогічною послідовністю колишнього міністра уряду Януковича та диякона московського патріархату, який «дуже щиро» став захищати сакральні українські цінності. Або із «непохитною» послідовністю «голограми Голобородька», яка обіцяла українцям всі питання розв’язувати через референдум, але, прийшовши до влади, ухвалила антиконституційний закон про розпродаж землі і надр, наплювавши на думку принаймні 78% українців.
Так от, 35 років тому саме Віктор Орбан публічно закликав до свободи і виведення радянських військ з Угорщини. Його теперішній промосковський курс є, м’яко кажучи, зрадою власних ідеалів.
Не відставати в «інтелекті» від Орбана вирішив його теперішній счловацький візаві – новопризначений прем’єр-міністр Роберт Фіцо. Фіцо заявив, що не буде підтримувати військову допомогу Україні.
«Нехай краще 10 років ведуть переговори про мир, ніж 10 років вбивають одне одного без жодного результату», – сказав він.
Фіцо також додав, що, на його думку, на цьому етапі війни у росії «більші територіальні здобутки, ніж в України».
Також у виступі на комітеті він заявив, що не збирається підтримувати санкції проти росії без оцінки їхнього впливу на країни Євросоюзу.
І плювати тут на міжнародно визнані кордони та міжнародне право. І плювати на те, що колись чоботи московських солдатів закатали в «кровавий асфальт» спробу здобуття волі в Чехословаччині, подібно до Угорщини. Виродки, що в 1917 році взяли владу в кремлі, добряче вміли ламати народну свідомість та знищувати місцеві еліти. Залишаючи всіляких «орбанів» та «кучмо-кравчуків».
Американська невизначеність щодо України
У США обрали спікера Палати представників. Ним став республіканець Майк Джонсон, за якого проголосували 220 з 429 присутніх конгресменів.
Після усунення Кевіна Маккарті 3 жовтня Палата представників працювала без спікера і не могла ухвалювати законопроекти.
Майк Джонсон – юрист і колишній радіоведучий, який працює в Палаті представників з 2016 року. Він є послідовним прихильником експрезидента США Дональда Трампа, зокрема, у 2020 році пан Джонсон вважався ключовим гравцем у спробі довести виборчі фальсифікації та заперечити перемогу Джо Байдена на президентських виборах того року.
«Америка молиться за український народ», – наголошував Джонсон у перші місяці повномасштабного нападу московії. В квітні 2022 року Майк Джонсон виступав як активний прихильник ленд-лізу для України, закон про який було підтримано обома партіями, але так і не запущено адміністрацією Байдена.
Ліберастичні українські журналісти, вигодовані на жирні глобалістичні ґранти, викривлюють свідомість українців щодо американської політики – формують завідомо хибне та брехливе сприйняття.
Саме тому українцям розповідають про «добрих» демократів, які хочуть допомагати Україні та «злих» республіканців, які нібито проти. І хоч це категорично не так (автор та ініціатори закону про ленд-ліз – республіканці, напад в 2014 та в 2022 відбувся при президентах-демократах, при «промосковському» Трампі Північний потік-2 був заблокований, а при «антимосковському» Байдені – добудований та ще багато інших прикладів), проте в українській свідомості саме таку поляризацію системно закладали.
Виходячи із таких тез провідних ЗМІ, Майка Джонсона звинувачують у скептицизмі щодо надання допомоги Україні.
«Американські платники податків надіслали понад 100 мільярдів доларів допомоги Україні за останній рік, – писав Джонсон у твіттері в лютому 2023 року. – Вони заслуговують на те, щоб знати, чи український уряд є цілком відвертим і прозорим щодо використання цієї величезної суми ресурсів платників податків».
Можна обурюватись як завгодно, а можна глянути правді в очі і поставити собі запитання: якби я був конгресменом в США, читав постійно про корупцію в Україні ціною десятки мільярдів гривень (яйця по 17, куртки, олія, дизель для ЗСУ тощо), то чи не поставив би я аналогічних запитань? Про себе скажу відразу, що точно поставив би.
Аналогічним брехливим закидом в бік Майка Джонсона, Вікторії Спартц та інших республіканців є їхнє голосування проти законопроектів про надання нового фінансування Україні. Адже насправді в той час саме республіканці виступали ініціаторами збільшення розмірів пакетів допомоги Україні, а відмовлялись голосувати за законопроекти, в яких окрім допомоги Україні ще було закладено величезні кошти на всілякі «лівацькі» ініціативи. Що досить легко перевірити, якщо читати особисто і демократичну, і республіканську пресу.
Поки в Палаті представників не було спікера, спільний пакет допомоги Україні та Ізраїлю, запропонований Джо Байденом, не міг бути проголосований. У цьому спільному пакеті передбачено допомогу Україні розміром 61 мільярд доларів.
Обрання Джонсона може розблокувати процес схвалення, якщо буде згода залишити спільний пакет для України та Ізраїлю.
Інтрига полягає в тому, чи поставить Майк Джонсон спільний пакет на голосування.
Я особисто схиляюсь до того, що поставить. Зокрема й тому, що Майк Джонсон є палким прихильником надання допомоги Ізраїлю, найбільшим донором Майка Джонсона в 2021-2022 роках був Американо-Ізраїльський комітет із громадських зв’язків, а законопроект, запропонований Байденом, буде підтриманий всіма демократами.
Судити не означає посадити
Продовжується судова епопея навколо Ігоря Коломойського. У вівторок, 24 жовтня, Шевченківський районний суд Києва не задовольнив клопотання адвокатів про зміну запобіжного заходу, залишивши Коломойського під вартою.
Захист Коломойського заявив, що арештованого у СІЗО погіршився стан здоров’я. Суд зобов’язав організувати надання медичної допомоги Коломойському.
В українських та іноземних судах розглядалося більше 200 проваджень щодо націоналізації ПриватБанку. Зокрема, зараз у лондонському суді триває процес за позовом ПриватБанку до колишніх власників Коломойського-Боголюбова та пов’язаних з ними компаній. Банк вимагає відшкодування у зв’язку зі схемами, які мають ознаки шахрайства і відмивання коштів та які, як вважає банк, реалізували його колишні власники.
5 березня 2021 року США запровадили санкції проти Ігоря Коломойського та членів його родини.
У вересні 2022 року українські антикорупційні органи повідомили вісьмом фігурантам кримінального розслідування підозру в заволодінні коштами ПАТ «Укрнафта», одним з акціонерів якої є пов’язана з Ігорем Коломойським група «Приват», на суму у понад 13 млрд грн.
7 листопада того ж року держава вилучила майно п’яти стратегічно важливих підприємств, серед яких були «Укрнафта» та «Укртатнафта». При цьому у листопаді 2022-го в росії бізнесменів Ігоря Коломойського та співвласника групи «Приват» Геннадія Боголюбова заочно заарештували за нібито привласнення 800 тисяч тонн російської нафти.
2 вересня 2023 року СБУ оголосила Ігорю Коломойському підозру в легалізації майна, отриманого шахрайським шляхом. Того ж дня Коломойський прибув до Шевченківського райсуду Києва, де йому обрали запобіжний захід у справі про шахрайство – арешт на 60 днів із можливістю внесення застави у 509 млн грн.
Позаштатний радник керівника Офісу президента Сергій Лещенко заявляв, що в матеріалах справи про шахрайство Коломойський фігурує як громадянин Ізраїлю та Кіпру. Проте видання «Цензор.Нет» опублікувало відео обрання Коломойському запобіжного заходу, під час якого суддя назвав підозрюваного громадянином України.
Останній факт є найцікавішим, адже частина експертів пояснюють теперішні кримінальні справи проти Коломойського як механізм уникнення зустрічі із американською юстицією. Власне наявність громадянства України дає можливість Коломойському уникнути екстрадиції до США.
Після обрання Зеленського президентом Ігор Коломойський в одному із інтерв’ю сказав, що це «їхня спільна з Аваковим перемога». З чим, безумовно, важко не погодитись. Хіба б обрали українці того, хто насміхався із Голодомору та порівнював Україну із порноактрисою, якби за допомогою «1+1» не було створено образ «голограми Голобородька», за допомогою серіалу «Слуга Народу»? Незрозуміло якого, але точно – не українського.
«Милосердя» української Феміди
Ігор Валерійович добре розуміє «милосердя» і «доброту» українського судочинства, порівняно з американським. Адже в Україні, попри напад московії в 2014 році та анексію Криму, продовжували «торгівлю на крові», відбувалось регулярне сполучення з москвою. Чим власне і скористався обвинувачений у державній зраді соратник Януковича, колишній голова фракції «Партії Регіонів» у ВР Олександр Єфремов.
Єфремова в Україні звинувачують у низці злочинів – за версією слідства, депутат сприяв створенню угруповання «ЛНР», допомагав захоплювати будівлі Луганської ОДА та СБУ у 2014-му році. Також його обвинувачують у держзраді. Справа щодо нього перебуває на стадії судового розгляду.
У 2019-му Єфремов вийшов з-під варти після трьох років перебування у СІЗО Старобільська (Луганщина).
Спочатку ексдепутата відпустили під домашній арешт, а потім змінили запобіжний захід на особисте зобов’язання на два місяці, який після цього не продовжили.
В Офісі генпрокурора журналістам повідомили, що Єфремов не має запобіжного заходу і не перебуває в розшуку!
У результаті Олександр Єфремов, звинувачений, зокрема, і в держзраді, після початку повномасштабного вторгнення рф спокійно собі виїхав до москви через Словаччину і відтоді не повертався.
До слова, в москві він оселився в «хрущовці», записаній на його сина, площею 650 квадратних метрів та вартістю 4 мільйони доларів. Куди комфортніше місце проживання, аніж камера строгого режиму, еге ж? Мабуть, найгуманніший в світі український суд саме з таких міркувань і випустив його на волю в 2019 році. Попри те, що величезна кількість воїнів-добровольців залишилась за ґратами. Просто добровольці не мали таких «хрущовок» для повернення, то для чого було їх випускати?
Третина допомоги для ЗСУ – вкрадена
І «вишенька на сьогоднішньому новинарному торті» – в Україні зафіксували понад 3 тисячі випадків, коли військові частини не отримували гумдопомогу, яка до них прямувала. Всього було вчинено 9 тисяч перевірок.
Про це повідомили у пресслужбі Державної митної служби, вказавши, що митниця разом із Міністерством оборони створили механізм контролю за надходженням до військових частин гуманітарних вантажів.
У доповнення до цієї новини, нагадаю ще одну – старішу і дуже важливу. 3 березня 2022 року Президент Володимир Зеленський створив Координаційний штаб з гуманітарних та соціальних питань. Головою Координаційного штабу було визначено керівника Офісу президента Андрія Єрмака.
Власне після цього Володимиру Зеленському варто записати черговий відосик, в якому сказати: «знав би хто краде гуманітарку для ЗСУ – своїми руками задушив би!» І електорат повірить. Чи вже ні? Як думаєте?