Портрет гетьмана Пилипа Орлика. Худ. Наталя Павлусенко. 2021 рік. З фондової колекції Національного заповідника «Гетьманська столиця».
Становлення Пилипа Орлика як людини європейських цінностей відбулося у гетьманській столиці Батурині за часів гетьманування Івана Мазепи. Україну XVII – XVIII ст. історики називають Гетьманщиною. Керівником Гетьманщини був гетьман, якого обирали на козацькій раді вільними голосами. Гетьманською столицею 53 роки було місто Батурин. Тут жили і працювали члени гетьманського уряду, вирішували державні справи.
У 1700 р. розпочалася Велика Північна війна коаліцій Швеції та московії. Гетьманщина змушена була брати участь у цій війні. В листопаді 1708 р. московити спалили, знищили, зрівняли з землею, вбивши все місцеве населення гетьманського Батурина. Причиною такої нелюдської розправи було прагнення гетьмана Івана Мазепи звільнитися з-під російського ярма. Іван Мазепа ще на початку XVIII ст., заручившись підтримкою короля Швеції Карла XII та короля Речі Посполитої Станіслава Лещинського, обрав європейський шлях розвитку. Його рішення підтримали всі представники уряду, найближчим соратником був Пилип Орлик. У статті ми розкриємо діяльність Пилипа Орлика та його боротьбу за звільнення козацької нації від російського домінування.
Пилип Орлик народився у 1672 р. Навчався у Києво-Могилянській академії, найпрестижнішому навчальному закладі Східної Європи XVII ст. Здобув гарну освіту, розкрив літературний хист та здібності до вивчення іноземних мов, у результаті він досконало володів вісьмома іноземними мовами. З 1699 до 1708 рр. разом із родиною мешкав в гетьманському Батурині. У родині Орликів народилось 8 дітей, троє з них в Батурині: Григорій, Михайло та Варвара. В Батурині вони будували власну садибу. Свідченням цього є археологічна знахідка – кахля з родинним гербом Орликів «Новина» та ініціалами «F.О.», знайдена на території єдиної відомої садиби Пилипа Орлика.
Кахля пічна з родинним гербом Орликів «Новина» та ініціалами «F.О.», XVIII ст. Знайдена у 2018 р. під час археологічних досліджень садиби Пилипа Орлика в Батурині. З фондової колекції Національного заповідника «Гетьманська столиця».
В уряді гетьмана Івана Мазепи Пилип Орлик обіймав посаду генерального писаря. Сьогодні ми назвали б його керівником уряду з обов’язками міністра закордонних справ. І саме він вів міжнародні перемовини та дипломатичне листування з представниками тогочасної Швеції, Речі Посполитої, Османської імперії, Кримського ханства.
Ситуацію, в якій перебувала Гетьманщина, влучно охарактеризував відомий французький письменник Вольтер у своїй праці «Історія Карла XII»: «Україна завжди прагнула бути вільною. Але оточена росією, володіннями великого султана та Польщею, їй потрібно було шукати захисника. Вона спочатку подалася під захист Польщі, яка поводилася з нею як зі служницею. Відтоді вона віддалася московиту, який перетворив її на рабиню…».
У квітні 1710 р. у Бендерах (сучасна Молдова) Пилипа Орлика обирають гетьманом. Цей день закарбувався в українську історію першою Конституцією, яку розробив Пилип Орлик, і яку ухвалили на козацькій раді у Бендерах. Нині латиномовна Конституція Пилипа Орлика під назвою «Договори і Постановлення прав і вольностей війська Запорізького», зберігається у Національному архіві Швеції (фонд «Diplomatica Muscovitica», колекція «Cosacica»).
Пилип Орлик гідно продовжував справу Івана Мазепи – звільнення української землі від московитів. Його політичні погляди підтримали: Швеція – Карл XII, Річ Посполита – Станіслав Лещинський, Османська імперія – Ахмет ІІІ, Кримське ханство – Девлет ІІ Герай.
Український гетьман пройшов тяжкий шлях еміграції. Терниста дорога провела його через сучасну Молдову, Швецію, Польщу, Грецію, Румунію. Це була довга і затяжна боротьба українського гетьмана проти московських агресорів. Імперська, а пізніше радянська пропаганда замовчували цей період історії або інсценували Пилипа Орлика як зрадника, «мазепинця».
Перебуваючи в еміграції, Пилип Орлик, як і багато сучасних українців сьогодні, які опинилися за кордоном і об’єдналися проти російської агресії, продовжував боротьбу за визволення України з-під московського гніту. Він збирав людські й матеріальні сили, переосмислював причини поразки. Доклав безліч зусиль для створення сильної європейської коаліції, без якої неможлива українська незалежність. Ніколи не припиняв пошуку підтримки у європейських державах. Писав листи до французьких, польських, шведських і османських політичних діячів про звільнення козацької нації від московського ярма. Він вважав, що боротьба українського народу за своє визволення і відновлення власної державності є важливою для всієї Європи. На підтримку українського питання Станіслав Лещинський зазначав: «Без свободи козацької нації не буде спокою на сході Європи». Як бачимо, ці слова, як і 300 років тому, є актуальними.
Гарним помічником у боротьбі за українську незалежність став старший син гетьмана Григорій. Він відіграв важливу роль у дипломатії однієї з могутніх європейських країн XVIII ст. – Франції. 30 років свого життя Григорій Орлик присвятив французькій таємній дипломатії, водночас глибоко переймаючись інтересами козацької нації. З огляду на безперечний авторитет до його думки дослухались при версальському королівському дворі. Його переконливі слова обговорювали французький король Людовік XV з кардиналами та послами, і саме це формувало їхню уяву про наш український народ та його головну проблему – тиранічну росію. Король Франції Людовік XV зауважував: «Маю підстави думати, що дозволити росіянам заволодіти Україною, (…) означатиме взяти участь у справжній несправедливості».
Постать Пилипа Орлика є прикладам освіченості, боротьби, цілеспрямованості. Його політична, дипломатична діяльність задля звільнення українського народу з-під російського ярма орієнтувалась на Європу. Його наполегливість, переконливі аргументи, дипломатичний хист та надзвичайна відданість справі викликали захоплення у європейської еліти. Водночас його чекали українці, щоб скинути нестерпне російське ярмо.
Пилип Орлик забезпечив присутність українських питань у комбінаціях шведської, польської, французької, османської закордонної політики XVIII ст. З упевненістю можна говорити, що гетьман Пилип Орлик є безперечно знаковою постаттю українсько-європейських відносин.
Про автора: Наталія Дробязко – історик Національного заповідника «Гетьманська столиця», член ІСОМ.