У 1998 році з Афганістану в Україну переїхав чоловік, який згодом своєю звитягою буде знаний як воїн із позивним «Джонні». Він був родом із Кабула, де служив у спецназі. В Україні ж пройшов і Революцію Гідності, і АТО, і ООС, був активним волонтером. Після повномасштабного російського вторгнення став на захист нашої землі в складі 112-ї бригади ТрО. Воїн вільно говорив англійською, фарсі, пушту, російською, українською і ще декількома мовами. Наприкінці червня цього року загинув у бою з російськими окупантами.
«Ось минув рік, як я склав присягу українському народу! Пам’ятаю, на той момент, коли ворог був за 8 км від Києва, надія вижити ще місяць звучала як фантастика, бо я на той момент для себе твердо вирішив, що захищаючись загину, але не відступлю і у свій дім не пущу окупанта. Але життя та смерть лише в руках Всевишнього.
На жаль, втратив багатьох своїх побратимів, частина козаків справжніх героїчно загинули в боях, захищаючи Україну. Ну і є частина зрадників у моєму дуже близькому оточенні, що живі, але вони для мене вже “здохли” образно. Бажаю всім українським захисникам, щоб залишилися живими, пережити цю прокляту війну, залишитися неушкодженими й повернутися до родин після перемоги», – написав військовослужбовець в одному зі своїх останніх дописів.
Через своє афганське походження викликав посилене зацікавлення журналістів, зокрема іноземних. В одному з інтерв’ю він сказав:
«Я зробив відеозвернення солдатам рф, особливо мусульманам, братам-мусульманам, щоб вони відмовлялися сюди їхати, тому що вони славної смерті тут не знайдуть. Тут буде лише ганебна смерть. Адже ви на стороні зла. Ви до чужої домівки залізли».
Він щоразу повторював, що хоче принести якнайбільше користі Україні, тому й вирушив на фронт:
«Знаєте, я не знав, що є таке поняття як тероборона. Я знав, що є армія України – ЗСУ. Я знав, що як тільки знадоблюсь – вступлю у ці сили. 24 числа, щойно бахнуло, я сім'ю відправив на захід України та поїхав у військкомат. Коли підійшла моя черга, мені сказали підписати контракт. Підписав контракт. І ось я тут. Для мене це важливо».
«Джонні» розповідав, що не може всидіти в тилу, хоча й там приносив чимало користі. Неодноразово дякував захисникам України, які перебувають на нульовій лінії фронту та прикордонникам, адже саме вони приймають весь удар на себе.
«Я справді дуже вдячний їм. Те, що на Київщині зараз все спокійно, у місті не відчувається війна, люди живуть як завжди у повсякденному житті – ходять на пляж, у магазини, у кінотеатри – це все завдяки хлопцям, які на нулі зараз в пекельних умовах приймають бій. Я просто хочу перед ними схилити голову та подякувати їм. Нехай тримаються», – казав воїн.
Варто додати, що в медіа, наданих «Сурмі» друзями загиблого воїна, «Джонні» мотивує побратимів, переконує їх, що все буде гаразд, піднімає бойовий дух. Афганець з українським громадянством мав більше честі, ніж чимало українців.
«Тепер увесь світ знає, що таке Україна, хто такі українці. Я справді пишаюся, що я перебуваю з такими мужніми, сильними хлопцями», – казав боєць.
Вічна пам’ять!