У спортивній рубриці ми неодноразово згадували Олімпійські ігри. Десь це було предметом гордості за наших спортсменів, десь – предметом люті за недалекоглядні й очевидно шкідливі рішення та заяви від олімпійських функціонерів, але в історії Ігор (принаймні новітній) був день, який назавжди увійде в історію, як найчорніший. Тож, сьогодні ми про нього і поговоримо.
5 вересня 1972 року на Олімпійських іграх у Мюнхені вісім членів палестинської бойової організації «Чорний вересень» здійснили наліт на Олімпійське село, внаслідок чого було вбито двох і взято в заручники дев’ятьох громадян Ізраїлю.
Сприятливі умови для дій добре озброєних та навчених бойовиків створили самі організатори. Мюнхенська влада свідомо пішла на скорочення кількості співробітників поліції та спеціальних агентів, які забезпечують безпеку учасників 20-ї Олімпіади. Німці планували використати світову подію для демонстрації дружньої атмосфери, лояльного ставлення до представників усіх народів-учасників, щоб Мюнхен, як і Німеччина загалом, перестали асоціюватись із нацизмом. Адже Ігри-1972 були першими в Німеччині після Олімпійських ігор-1936. Отже, «дружня атмосфера» не передбачала здійснення жорсткого контролю над олімпійськими об’єктами. Глава ізраїльської делегації висловлював невдоволення вразливістю їхнього розташування та відсутністю постійної охорони. Однак влада ФРН заявила, що спортсменам нічого не загрожує.
5 вересня о 4:30 ранку вісім людей, озброєних автоматами та гранатами, без жодних труднощів перелізли через паркан Олімпійського села, як це робили багато спортсменів, які не бажали йти в обхід до головного входу. На території села панувала така атмосфера безтурботності, тому спортсмени, які нічого не підозрювали, що проходили повз, навіть допомогли терористам. Потім екстремісти, використовуючи ключ, безшумно проникли до будинку на Коннолі-штрассе, де базувалася ізраїльська делегація.
Першим їх помітив суддя по боротьбі Йосеф Гутфройнд й одразу спробував заблокувати вхід у квартиру, завдяки чому через розбите вікно вдалося врятуватися іншому судді турніру – Тув’ї Сокольському. Суддя Моше Вайнберг спробував чинити опір, але був поранений і змушений показати, де перебувають інші спортсмени. Він повів терористів у кімнату до борців, сподіваючись спільними зусиллями дати відсіч озброєним загарбникам. Але борців застали під час сну.
Разом зі штангістом Йосефом Романо незламний пораненням Вайнберг зробив ще одну спробу опору, внаслідок якої обидва спортсмени загинули. Вони стали першими жертвами «кривавої» Олімпіади. Завдяки їхнім героїчним діям із полону врятувався ще борець Гаді Цобарі, втікши через підземне паркування. Інші 9 ізраїльтян опинилися в полоні.
З боку Ізраїлю була рішуча відмова від ведення переговорів і виконання будь-яких ультиматумів.
Подібної відповіді ізраїльський прем’єр-міністр вимагав від Німеччини, пропонуючи силовий метод рішення. Однак німці не поспішали зі штурмом і сподівалися все вирішити мирним шляхом. Дійшло до пропозиції обміняти єврейських громадян на німецьких чиновників. У результаті вийшло лише відстрочення страти заручників.
До вечора, коли стало зрозуміло, що вимоги про звільнення ув’язнених не буде виконано, загарбники вимагали надати їм літак для перельоту до Єгипту. Західнонімецькі переговорники погодилися надати транспорт, але одразу почали планувати нову засідку.
Згідно з новим планом, бойовиків мали доставити в аеропорт, де поліція, замаскована під льотний склад, зробила б атаку за підтримки снайперів, які б вели вогонь з певної відстані. Проте в останній момент перевдягнені поліцейські скасували свій план і пішли з приготовленого для бойовиків літака, залишивши задіяними лише снайперів.
Все це відбувалося на очах представників делегацій із інших країн. Після сповіщення про захоплення заручників президент МОК Ейвері Брандейдж розпорядився не припиняти гри, оскільки вони не пов’язані з політикою і не можна порушувати складений і затверджений розклад... Роки йдуть, але щось вічне. Хоча, варто зазначити, що на наступний день Ігри все ж призупинили для проведення поминальної служби, яку відвідало 80 тисяч осіб та 3 тисячі атлетів.
Як тільки загарбники на вертольотах прибули до порожнього літака і зрозуміли, що опинилися в пастці, то, кинувшись назад, вони були обстріляні снайперами. Почалася перестрілка, в результаті якої загинули всі дев’ять заручників, один поліцейський і п’ятеро бойовиків. Досі залишається незрозумілим, скільки саме заручників було вбито загарбниками, а скільки розстріляно необережно снайперами поліції.
Не менш трагічним те, що трапилося в Мюнхені, робить той факт, що воно зовсім не було несподіванкою. Влада ФРН мала у розпорядженні прогнози, завдяки яким нападу вдалося б запобігти.
Спеціально для того, щоб Олімпіада у Мюнхені пройшла без інцидентів міжнародного масштабу, судовий психолог Георг Зібер на доручення уряду розробив можливі сценарії терористичних актів. Серед них був і той, яким точно розвивалися події 5 вересня. Але серйозно до прогнозів вченого замовники не поставилися, оскільки ті припускали посилення заходів безпеки аж до введення озброєної охорони, а цього організатори хотіли уникнути, щоб заслужити на репутацію наймиролюбнішої країни, яка приймає Олімпіаду.
Крім того, спецслужби ФРН проігнорували отримане від інформатора з Бейрута попередження про те, що палестинці мають намір завдати удару в Мюнхені.
Сім’ї деяких жертв попросили Міжнародний олімпійський комітет встановити постійний меморіал загиблих. Комітет відповів відмовою, заявивши, що особливе посилання на жертви може «привести до відчуження інших учасників від олімпійської спільноти». Олексій Гіладі, чиновник Олімпійського комітету Ізраїлю заявив BBC: «Ми маємо враховувати, як це може вплинути на членів інших делегацій, вороже налаштованих до Ізраїлю»….
Після того, як Німеччина відмовилася видати терористів, що вціліли, і в результаті обміняла їх на пасажирів викраденого літака, за наказом прем’єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр почалася операція «Гнів Божий». Яка передбачала ліквідацію всіх причетних до терористичного акту на Олімпіаді в Мюнхені членів організації «Чорний вересень», де б вони не перебували.
Упродовж двадцяти років ізраїльські спецслужби відстежували палестинських бойовиків у всіх містах світу, їм вдалося знайти та знищити 13 винуватців трагедії, зокрема й лідера «Чорного вересня». Наразі зустрічається інформація тільки про одного терориста, що залишився в живих, з числа тих, хто брав участь у вбивстві спортсменів. За останніми даними, наказ про ліквідацію 1972 року досі не скасували, пошук злочинців ведеться досі.
Зараз в українському суспільстві, яке страждає від воєнних злочинів та геноциду московитів, існує думка про потребу таких операцій для тих, хто нищив житлові будинки, ґвалтував та вбивав цивільних мешканців України. Тому запит на створення «Українського Моссаду» існує і має неабияку підтримку, хоч варто зазначити, що деякі офіційні особи вже підтверджували роботу такого органу у світі. Ізраїль ніколи не визнає власних позасудових дій щодо тих, хто завдав шкоди його інтересам. Цьому має вчитися й Україна, і лише у стрічках новин з’являтимуться повідомлення про «дивну загибель» тих чи інших антигероїв російсько-української війни.
Та Олімпіада назавжди залишилася в пам’яті як одна з найтрагічніших подій післявоєнної історії. Щоб увічнити жертву, принесену ізраїльським народом, у 45-ті роковини теракту в Мюнхені встановили меморіал із іменами загиблих спортсменів.
Але якщо ви все ще дивуєтеся деяким завданням від МОК щодо війни в Україні, варто згадати, що на лондонських Олімпійських іграх 2012 року МОК ухвалив рішення скасувати хвилину мовчання на честь річниці теракту, оскільки зв’язок з таким трагічним моментом, яким видається і через півстоліття в Мюнхені, не зовсім підходить для дружньої атмосфери головного спортивного свята. Деякі країни, зокрема США, висловили розчарування таким рішенням і виступили на підтримку ініціативи Ізраїлю, проте нічого не досягли…