Пробудження України, або Корсунська битва
Корсунська битва, яка стала одною з найвидатніших перемог українського війська під проводом Богдана Хмельницького у Визвольній війні 1648-1654 років, відбулася 26 травня 1648 року. Вона стала другою битвою українсько-польської війни. Як і в попередньому бою під Жовтими Водами, перемога була за козаками та їхніми союзниками — кримськими татарами.
Після поразки під Жовтими Водами війська польського на чолі з Стефаном Потоцьким головні польські сили, які йшли йому на допомогу, на чолі з Миколою Потоцьким і Мартином Калиновським відступили з Чигирина до Корсуня, в них нараховувалося 5 000 кінноти, 10 тисяч піхоти та до 50 гармат. Українське військо мало у своєму складі 15 тисяч козаків, 3 тисячі кримсько-татарської кінноти та 26 гармат.
22 травня поляки вже були в Корсуні. 24 травня туди ж підійшов і передовий полк козаків під командуванням Максима Кривоноса — одного з найвидатніших полководців Визвольної війни. Його завданням було знищити човни та пороми на переправах, щоб запобігти прибуттю підмоги, яку вів на допомогу урядовим військам волинський магнат Ярема Вишневецький.
Наступного дня полк Максима Кривоноса і частина татар зайшли в тил супротивника, і під Стеблевом, за милю на захід від Корсуня, загатили Рось, щоб полегшити через неї переправу.
Діставшись 25 травня лівого берега Росі, Хмельницький вдав, що готується до генерального штурму, тим часом в тилу поляків його козаки перекопали тракт до Богуслава й обхідну дорогу у балці Горіхова Діброва біля села Виграїв.
Налякані недавньою поразкою під Жовтими Водами і чисельністю супротивника, не маючи жодних звісток про давно очікувану підмогу, військова рада, скликана надвечір у наметі Потоцького, ухвалила рішення організовано відступати.
Уранці 26 травня поляки почали організований відступ під захистом табору з возів, так званого вагенбургу. І потрапили на перекопану ділянку: праворуч — стрімкий схил, ліворуч — болото. А тут із засідки по них відкрив мушкетний і гарматний вогонь загін Кривоноса.
Розгорнути бойовий порядок полякам не вдалося — забракло простору, а тут ще з тилу по них завдала удару кіннота під проводом самого Хмельницького і кримсько-татарського командувача Тугай-Бея.
У цій шаленій битві загинуло майже все польське військо, лише близько тисячі чоловік врятувалося втечею, до рук козаків і їхніх союзників потрапив величезний польський обоз — 41 гармата. Було захоплено в полон 80 польських вельмож на чолі з командувачами Потоцьким і Калиновським.
Військо Богдана Хмельницького без опору зайняло Білу Церкву, яка стає центром повстання, що охопило Київщину та Поділля.
У червні козацьке військо сягає кількості 25 тисяч і уряд Речі Посполитої змушений піти на переговори. Зрештою було укладено тимчасове перемир’я.
Корсунська битва — це не просто одна з рядових перемог Богдана Хмельницького, а зразкова військова операція, яка, слід визнати, була проведена просто блискуче.
Головним наслідком цих двох битв (під Жовтими Водами і під Корсунем) стало знищення урядової армії Речі Посполитої на українських землях, виникли умови для створення козацької держави Гетьманщини. Почалося формування української національної армії, яка була, мабуть, найсильнішою армією Європи середини XVII століття.
Повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке переросло у Визвольну війну, з військової точки зору відрізнялося від інших козацьких повстань. Насамперед попередні повстання зазнавали поразки через те, що у козаків майже не було кінноти: так, піхота була першокласна, але вона не могла розв’язати усіх завдань, які виникали в ході бою. Саме тому надзвичайно важливим було укладення угоди з Кримським ханством, яке дало козакам прекрасну кінноту, що бездоганно виконувала свої завдання.
До кінця липня 1648 року з-під влади поляків було визволено все Лівобережжя, а на Правобережжі — Київське, Брацлавське, Подільське воєводства, східну і південну частину Волині. Уся Волинь буде звільнена після битви під Пилявцями, яка відбудеться у вересні 1648 року.
Тодішній Корсунь тепер носить назву Корсунь-Шевченківський, в місті є музей, який славиться на всю Україну.Значна частина експонатів у ньому при-свячена саме Корсунській битві — видатній перемозі, що завжди житиме в народній пам’яті.